Гітара

Як заридала Моя гітара, — Розбилась досвітку Криштальна чара. Ой заридала Моя гітара... Хочу утішить — Надармо, Хочу утишить — Намарно. Плаче, як вода, Що рине з яру, Плаче, як вітер, Що жене хмару. Хочу впинити — Надармо, Вона ридає За даллю.

Плаче пісок гарячий, Кличе біле латаття, Плаче стріла за цвіллю, Вечір кличе світання, Плаче в голім гіллі Пташка остання.

A — ой, гітаро! У серці п'ять ножів Одним ударом!

(Переклад М. Лукаша) Про царівну Місяцівну

Прийшла в кузню Місяцівна В серпанковім покривалі Хлопчик дивиться на неї — Краса очі пориває. Має білими руками, Аж малому серце в'яне, Вислоняє, грішна й чиста, Тугі перса олив'яні. «Тікай, тікай, Місяцівно, бо як вернуться цигани, накують із твого серця намиста й перснів багато». «Дай я, хлоню, потанцюю, бо як вернуться чхавале, ти з закритими очима лежатимеш на ковалді». «Тікай, тікай, Місяцівно, чуєш, топотять бахмати?» «Ну-бо, хлоню, не топчися по білі моїй крохмальній». Битим шляхом скаче вершник, Мов у бубон, в шлях бабаха, А вже в кузні малий хлопчик Склепив віченьки, бідаха. Гаєм їхали цигани, Мусянджовії примари. Очі мружили набакир, Рівно голови тримали. А в тім гаю пугач пуга, Пугач пуга тоскно й жаско... Пливе небом Місяцівна, За руку держить хлоп'ятко. В кузні туж, у кузні лемент, Плачуть, голосять цигани, А царівну Місяцівну Повивають хмари, хмари.

(Переклад М. Лукаша)