Газела про темну смерть : Історія зарубіжної літератури 20 століття : B-ko.com : Книги для студентів

Газела про темну смерть

Хотів би я заснути, як засинають яблука, І спати десь далеко від цвинтарного гамору. Хотів би я заснути, як та мала дитина, Що в чистім морі мріє собі розкраять серце.

Ви тільки не кажіть мені, що мертві

Не кривавляться,

Бо рот гниє, а все водиці просить.

Навіщо мені знати, як їх мордують трави

І місяць із гадючим ротом,

Що порається перед світом,

Хотів би я заснуть на час,

На час, на хвильку, на століття,

Хай знають тільки всі, що я не вмер,

Що є в моїх вустах ще стійло золоте,

Що я — маленький приятель провесняного леготу

І велетенська тінь від власних сліз.

Покрий мене над ранок покривалом,

Хай пригорщами сипле на тіло мурашву;

Змочи мені взуття твердючою водою,

Хай клешні скорпіонячі по ній дрібочуть

Поковзком.

Бо хочу я заснути, як засинають яблука, Навчитися плачу, що від землі очистить, Бо хочу бути разом з дитиною сумною, Що в чистім морі мріє собі розкраять серце.

(Переклад М. Лукаша)