Особливості«нової драми» Ібсена: |
Р ► вірогідність дійсності, яка зображена в п'єсах; ► створення образів типових, нерозривно пов'язаних з оточуючим їх И повсякденним світом: вони підкреслено індивідуалізовані; С — пов'язані з життєвою реальністю; справді значні; И ► контрастність світів — сьогодення і віддаленість; місце дії зовсім не змінювалося або змінювалося незначно; розрив між благополучною видимістю і крайнім неблагополуччям суспільства; чіткість композиція, велике значення деталей; кінцівка п'єси незавершена, відкрита; обминає експозицію драми, починає дію напередодні катастрофи; події переносить у передісторію; відмова від зовнішнього драматизму дії і зосередження на аналітичному розкритті характеру, конфлікту і сюжетних таємниць. Глибокий аналіз ідейно-художнього новаторства норвезького драматурга подав у статтях «Квінтесенція ібсенізму» (1891) і «Драматург-реаліст своїм критикам» (1894) відомий англійський драматург Б. Шоу. Він підкреслив головну особливість Г. Ібсена — повернення до сучасного життя, незалежність від забобонів свого часу, критику хибних ідеалів суспільства. За словами Б. Шоу норвезький драматург «наполягав на тому, щоб вища мета була надихаючою, вічною, безперервно розвиваючою, а не зовнішньою, незмінною, фальшивою...не літерою, але духом...не абстрактним законом, а живим потягом». Усвідомлення і виділення письменником глибокого внутрішнього протиріччя між «ідеалом» та «дійсністю» і визначило художню структуру його п'єс про сучасність.
|