Особливості«нової драми» Ібсена:

Повернутися на початок книги
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
45
46
47
48
49
50
51
52
53
54
55
56
57
58
59
60
61
62
63
64
65
66
67
68
69
70
71
72
73
74
75
76
77
78
79
80
81
82
83
84
85
86
87
88
89
90
91
92
93
94
95
96
97
98
99
100
101
102
103
104
105
106
107
108
109
110
111
112
113
114
115
116
117
118
119
120

Р ► вірогідність дійсності, яка зображена в п'єсах; ► створення образів типових, нерозривно пов'язаних з оточуючим їх И повсякденним світом:

вони підкреслено індивідуалізовані; С — пов'язані з життєвою реальністю;

справді значні;

И ► контрастність світів — сьогодення і віддаленість;

місце дії зовсім не змінювалося або змінювалося незначно;

розрив між благополучною видимістю і крайнім неблагополуччям суспільства;

чіткість композиція, велике значення деталей; кінцівка п'єси незавершена, відкрита;

обминає експозицію драми, починає дію напередодні катастрофи; події переносить у передісторію;

відмова від зовнішнього драматизму дії і зосередження на аналітичному розкритті характеру, конфлікту і сюжетних таємниць.

Глибокий аналіз ідейно-художнього новаторства норвезького драматурга подав у статтях «Квінтесенція ібсенізму» (1891) і «Драматург-реаліст своїм критикам» (1894) відомий англійський драматург Б. Шоу. Він підкреслив головну особливість Г. Ібсена — повернення до сучасного життя, незалежність від забобонів свого часу, критику хибних ідеалів суспільства. За словами Б. Шоу норвезький драматург «наполягав на тому, щоб вища мета була надихаючою, вічною, безперервно розвиваючою, а не зовнішньою, незмінною, фальшивою...не літерою, але духом...не абстрактним законом, а живим потягом».

Усвідомлення і виділення письменником глибокого внутрішнього протиріччя між «ідеалом» та «дійсністю» і визначило художню структуру його п'єс про сучасність.