Поняття про кризи та сенситивні періоди психічного розвитку людини

Становлення та функціонування особистості супроводжується як відносно стабільними періодами психічного розвитку, так і кризовими. Саме кризи, що зазвичай розгортаються в перехідні періоди психічного розвитку індивіда, свідчать про завершення одного циклу становлення особистості і початок наступного. Джерелом переживання кризи є суперечність, що розгортається між психічними й фізичними можливостями індивіда та системою його взаємин з навколишніми людьми.

  • І Криза психічного розвитку - явище загострення психічних суперечностей, що супроводжується різкою і кардинальною перебудовою самосвідомості індивіда та його взаємин з навколишніми людьми

Людина може переживати як нормативні, вікові кризи так і ненормативні Вікові кризи мають типовий характер, тому що характеризуються однаковими віковими рамками перебігу, чинниками та симптомами. Науковці виокремлюють наступні вікові кризи психічного розвитку:

криза новонародженості

криза 1-го року

криза 3-ох років

криза 6 (7)-и років

криза 13-ти років

криза 17-ти років

Рис. 1.26. Перелік вікових криз психічного розвитку

Нормативні кризи ще називають кризами розвитку

d

Ненормативна криза психічного розвитку виявляється як явище загострення суперечностей психіки людини, спричинене складними, несприятливими життєвими обставинами. Ненормативні кризи мають непланований і автономний щодо вікових криз характер.

Зміст та причини вікових криз ґрунтовно розроблені щодо етапів становлення особистості, тоді як переживання криз розвитку впродовж дорослості лише вивчається. Більшість психологів вказує на типовий характер так званої кризи середини життя, яка розгортається приблизно в 40 років і пов'язується з аналізом та оцінкою особистістю життєвих досягнень.

Криз може і не бути, якщо психічний розвиток дитини складається не стихійно, а є розумно керованим процесом - процесом виховання.

О.М. Леонтьєв

Переживання кризи дітьми та дорослими супроводжується різною симптоматикою:

Дискусійним в науці залишається питання обов'язковості гострого перебігу кризи розвитку та її неминучості взагалі. Окремі психологи зазначають, що неминучими є не кризи, а прогресивні якісні «стрибки» розвитку психіки індивіда. Наприклад, якщо дорослі своєчасно змінюють ставлення до дитини, передбачаючи зміни її психіки, то перебіг кризи пом'якшується. Слід пам'ятати й про те, що рамки та особливості переживання вікових криз є умовними, тому що індивідуальність кожної дитини накладає відбиток на час і зміст кризових переживань.

Будь-яка криза має дві сторони - руйнування старих психічних якостей, що втратили своє розвивальне значення, і формування нових особистісних функцій. Саме перша сторона кризи супроводжується негативними поведінковими реакціями індивіда - тривожністю, конфліктністю, пригніченістю тощо. В цілому ж кризи мають позитивне призначення - розв'язуючи суперечності психіки, людина розвивається. Конструктивно розв'язана криза забезпечує якісні прогресивні зміни психічного розвитку, тоді як занедбана - пригнічує особистість.

Я         л

Якщо втрачено сенситивний період, то в подальшому відповідні йому психічні якості дитини розвиваються важко та не досягають досконалості. , Я.Л. Коломинський

V                                 V

Для організації ефективного соціального впливу на формування особистості необхідно знати та враховувати сенситивні періоди її розвитку. В певні періоди життя дитина є особливо чутливою до визначеного педагогічного впливу, тобто сенситивною до нього.

  • І Сенситивний період - чутливий, оптимально сприятливий до розвитку певних психічних функцій відрізок становлення особистості

Сенситивність варто тлумачити як найбільш сприятливі і своєчасні умови для розвитку певної психічної функції, якості. Важливо враховувати, що більшість сприятливих умов для розвитку певних психічних функцій має тимчасовий, скороминущий характер. Приміром, ранній період є сенситивним для розвитку мовлення, так як:

по-перше, в цьому віці діти дуже чутливі до розвивального впливу дорослих, їх мовленнєві навички інтенсивно поповнюються і вдосконалюються,

Китайський ієрогліф, який позначає поняття «криза», перекладається двояко - «небезпека»» і «можли- . вість»»

по-друге, якщо дитина в цьому віці не отримує адекватної стимуляції зі сторони дорослих, то втрати у розвитку мовлення можуть бути незворотними.

Сенситивність залежить від ряду факторів, найбільше від закономірностей дозрівання мозку людини та попередніх надбань її психічного розвитку. Відтак, межі переживання сенситивного періоду є індивідуальними для кожної людини. Важливо також памятати, що врахування сенситивного періоду передбачає опору не лише на сформовані психічні процеси, а здебільшого ті, що знаходяться в процесі дозрівання. Ефективний процес навчання активізує задатки дитини, стимулюючи їх розвиток до рівня знань, вмінь, здібностей.

Йдеться про поняття зони найближчого розвитку

Для сучасної науки є відкритим питання визначення сенситивних періодів для всіх психічних функцій, що формуються в онтогенезі людини.

"коНТРОЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ БЛОК

Питання для обговорення на семінарах

Предмет, завдання та проблематика вікової психології.

Специфіка зв'язків вікової психології з іншими науками.

Виникнення та становлення вікової психології як науки.

Сучасна структура вікової психології.

Зміст та специфіка дослідження вікових особливостей психіки людини.

Етичні та наукові вимоги щодо організації та проведення досліджень вікових психологічних особливостей.

Специфіка використання методів спостереження та експерименту для досліджень вікової психології.

Завдання методів опитування щодо дослідження психічного розвитку людини.

Поняття психічного розвитку людини та його показники.

Зміст взаємозв'язку психічного з іншими напрямками розвитку людини.

Диференціація неперервності та дискретності як ознак психічного розвитку людини.

Вияви нерівномірності та незворотності психічного розвитку.

Сутність спіралеподібного характеру психічного розвитку людини.

Поняття факторів та умов психічного розвитку, їх диференціація.

Роль біологічного фактора у психічному розвитку людини.

Функції соціального середовища в психічному розвитку.

Значення активності як фактору психічного розвитку людини.

Роль навчання та виховання у психічному розвитку дитини.

Біогенетичні підходи до вивчення психіки дитини.

Тлумачення психоаналітичними теоріями змісту та механізмів психічного розвитку.

Теорії соціального научіння про розвиток психіки дитини.

Когнітивний підхід до трактування психічного розвитку.

Психічний розвиток в контексті персоногенетичного підходу А.Маслоу і К.Роджерса.