Спілкування підлітків з дорослими : Вікова психологія : B-ko.com : Книги для студентів

Спілкування підлітків з дорослими

Причини дезадаптації

неспроможність адаптуватись до ускладнених умов навчання,

погіршення статусу в класному колективі через його структурні зміни,

занедбана початкова шкільна дезадаптація

Рис. 3.4. Причини та вияви

' \ Проблема ускладнюється ще і тим, що дезадаптація може розгорнутись не лише в 5 класі, а й значно пізніше. Тому навчальна діяльність підлітків потребує постійного психологічного патронату

Система взаємин підлітків з учителями ускладнюється порівняно з молодшими школярами; на зміну беззаперечній авторитетності педагогів приходить диференційоване ставлення

до них - якщо молодші школярі автоматично виражали свою повагу до вчителя, то щодо підлітків авторитет йому необхідно завоювати.

Чинники дифереційованого ставлення підлітка до вчителів

особистісне становлення підлітка, що зумовлює критичне ставлення до дорослих

зростання кількості вчителів, яке викликає порівняння їх особистісних та професійних якостей

формування у підлітка образу ідеального вчителя через досвід взаємодії з різними педагогами

Рис. 3.5. Чинники диференційованого ставлення підлітка до педагогів

Характер спілкування учня основної школи з учителями і суб'єктивне ставлення до них змінюється протягом підліткового віку. Якщо провідними мотивами спілкування молодших підлітків є прагнення отримати підтримку, схвалення вчителя за навчання, поведінку і шкільну працю (за традиціями молодшого шкільного віку), то старші підлітки очікують особистісного спілкування на рівних, визнання вчителем їх дорослішання. Попри зовнішню, демонстративну незначимість думки педагога для підлітка, останній надзвичайно чутливий до несправедливості, недовіри вчителя.

Якщо педагогЛ не бачить зусиль підлітків у сфері саморозвитку, це сильно зачіпає їх самолюбство і призводить до розчарування.

\LC. Булах       J

Вчитель може фіксувати й негативно оцінювати погіршення мотивації навчання підлітка. Однак, ставлення підлітків до навчального предмету переважно проектується від ставлення до вчителя. В зв'язку з розширенням досвіду та ускладненням розумової діяльності підлітка, він, сприймаючи інформацію від вчителя, піддає її критичному аналізу. Тому саме у взаєминах учнів основної школи з вчителями вперше фігурує конфлікт поколінь. Якої форми набуде конфлікт поколінь: конструктивної розвивальної дискусії чи антагоністичного конфліктного протистояння - першочергово залежить від позиції педагога.

Спілкування підлітка з вчителем може набувати відверто конфліктного характеру, що негативно впливатиме на загальну продуктивність їх взаємин. При цьому ініціатором конфлікту може стати кожен із суб'єктів взаємодії:

Оптимальним стилем взаємодії вчителя з підлітками є демократичний, що поєднує в собі заохочення підлітків до самостійності, відповідальності та колегіальності і постійний, вимогливий контроль, справедливу оцінку результатів учіння школярів. Якщо педагоги помічають процеси дорослішання учнів основної школи, визнають їх, організовують навчальну та виховну діяльність так, щоб підлітки могли адекватно реалізувати себе як особистості, що формуються, то процес взаємодії між ними має продуктивний характер.

Родина залишається вагомим інститутом соціалізації підлітків, хоча вони самі дещ о знецінюють їїроль.

І.С. Булах

Процеси фізичного та психологічного дорослішання підлітка викликають зміни у його взаєминах з батьками. Вплив батьків вже обмежений - ним не охоплюються всі сфери життя дитини, як це було в молодшому шкільному віці, але його значення важко переоцінити. Думка батьків починає конкурувати з точкою зору ровесників, однак базові ціннісні орієнтації підлітка, розуміння ним соціальних проблем, моральні оцінки подій і вчинків залежать в першу чергу від позиції батьків.

Егоцентризм виявляється як зосередженість підлітків на собі

Почуття дорослості як центральне новоутворення підлітків викликає їх прагнення змінити стосунки з слухняності, підкорення дитини дорослому на рівноправні взаємини. Дитяча безоцінна любов до батьків змінюється у підлітка на аналіз та критику їх особистісних якостей, тобто має місце ефект «зняття з п'єдесталу».

І Ефект «зняття з п'єдесталу» - зменшення авторитетності батьків для підлітка, спричинене його критичним, оцінним ставленням до особистісних якостей і поведінки батьків

Дане явище викликає послаблення емоційних зв'язків між підлітком та батьками, переключення його інтересів на середовище ровесників. Складність взаємин підлітків з батьками зумовлюється і асиметричністю їх інтересів. Так, батьки цікавляться всіма аспектами життя підлітків, тоді як останні через власний егоцентризм та малий життєвий досвід мало переймаються проблемами батьків. У відносинах з батьками підліток прагне налагодити нові зв'язки, підтверджуючи свою ідентичність та випробовуючи свою автономію. Перебудова взаємин підлітка з батьками супроводжується його поведінковим відокремленням від дорослих, що виявляється в реакціях емансипації та опозиції.

І Підліткова реакція емансипації - прагнення підлітка звільнитись від опіки, контролю дорослих і здобути автономність від старшого покоління

І Підліткова реакція опозиції - протиставлення цінностей та норм підлітка вимогам дорослих

Підліткова реакція емансипації є багатогранним явищем, що зазвичай охоплює різні сторони його психіки, діяльності та поведінки. Російський психолог І.С. Кон розрізняє емоційну, поведінкову та нормативну емансипацію підлітків:

послаблення емоційних зв'язків з бать-^ ками, пошуки емоційної близькості з ровесниками

Поведінкова емансипація

Нормативна емансипація

прагнення підлітка звільнитись від контролю та опіки батьків

заперечення норм та цінностей батьків, тенденція до вироблення власних ціннісних орієнтацій, ідеалів      у

Чи досягнули батьки успіху, призиваючи дитині почуття підтримки і незалежності, з'ясується в отроцтві.

Г.Крайг

Ті з підлітків, кому надається повна свобода, відчувають почуття тривоги, так як не знають, як цією свободою скористатись.

ч          Ф.РайсJ

Рис. 3.7. Види емансипації підлітків за Коном

Емоційна емансипація підлітків спирається на попередні досягнення їх виховання і символізує суперечливість батьківських завдань: дорослі повинні забезпечити захищеність та підтримку дітям і водночас сприяти становленню їх незалежності, самостійності. Емоційна емансипація дається підліткові значно легше, ніж його батькам. Переключення інтересів підлітка на ровесників, послаблення частоти спілкування та відвертості, довіри між батьками та підлітком є неминучим явищем, яке, однак, не заперечує вагомості родини для дорослішання підлітка. Його прагнення до поведінкової та нормативної автономії теж є досить відносним. В дійсності підлітки не прагнуть до повної свободи, так як вона сприймається ними як відчуження від родини. За словами Ф.Райса, підлітки хочуть мати право робити власний вибір, проявляти свою незалежність, сперечатись зі старшими і нести відповідальність за свої слова і вчинки, однак повна свобода їм не потрібна.

Зміна взаємин підлітків з батьками супроводжуються конфліктами. Їх типовими причинами є батьківський контроль за поведінкою, навчанням підлітка, його вибором друзів, необхідність виконання підлітком побутової роботи та спосіб вибору ним одягу, зачіски.

ВИСОКІ

Частота розгортання та характер розв'язання конфліктів підлітків та батьків суттєво залежать від стилю батьківського виховання. За думкою Е.Еріксона, впродовж дитинства та отроцтва найбільш важливими є два вектори виховного впливу родини - батьківське прийняття / чуйність та батьківська вимогливість / контроль, поєднання яких утворює чотири стилі батьківського виховання, зміст яких досліджувала американський психолог Д.Баумрінд.

Прийняття / чуйність

НИЗЬКІ

авторитетний:

в

и

с

о

к

розуміння і прийняття дитини та розумні вимоги до неї, наявність постійного контролю їх дотримання

авторитарний:

надмірні вимоги та жорсткий контроль

у поєднанні з нечутливістю, неуважністю до потреб дитини

Вимогливість / контроль

н и з ь к і

потуральний:

обмежена кількість правил та вимог,

значна свобода дитини й її гіперопіка

батьками

відсторонений:

відмежованість і нечутливість батьків до потреб дитини, обмаль правил та обмежень для неї

Рис. 3.8. Стилі батьківського виховання за Баумрінд

Практикування батьками одного із означених виховних стилів викликає певні зміни особистості підлітка:

Таблиця 3.1 Вплив стилів батьківського виховання на результати психічного розвитку підлітка

Стилі виховання

Наслідки для психічного розвитку підлітків

Авторитетний

Висока самоповага і самооцінка, значні соціальні вміння, велика увага до соціальних та моральних проблем, хороша навчальна успішність

Авторитарний

Середні соціальні вміння, високий рівень тривожності, нестійка самооцінка, несамостійність і підвищена конформність до впливу ровесників

Потуральний

Низькі соціальні вміння, пасивність, інфантилізм та егоїзм, слабкий самоконтроль, схильність до демонстративної та аморальної поведінки

Відсторонений

Низькі соціальні вміння, занижена самооцінка, висока тривожність та агресивність, схильність до неконтрольованої й аморальної поведінки

Хоча конфліктів підлітків з батьками повністю уникнути неможливо, проте зменшити їх кількість та гармонізувати шляхи розв'язання цілком реально шляхом використання дорослими певних виховних прийомів:

вияви прийняття підлітка через любов, зацікавленість та турботу

перебудова ставлення до підлітка через визнання його І дорослішання J

послідовність подачі вимог та перевірка їх дотримання підлітком

уникнення практики подвійних очікувань - то дитячого підкорення, то дорослої самостійності

толерантне наставництво щодо інтересів, взаємин з ровесниками та поведінки підлітка

Рис. 3.9. Прийоми оптимізації виховання батьками підлітків