Форми переживання емоційних станів людиною : Загальна психологія : B-ko.com : Книги для студентів

Форми переживання емоційних станів людиною

Емоційні стани та форми їх виявлення детермінуються здебільшого соціальними чинниками, але, з'ясовуючи природу їх виникнення, не можна ігнорувати й деякі природжені особливості людини. Багатство емоційних станів виявляється у різних формах.

Настрій людини може бути позитивним, що виявляється у її бадьорості й високому тонусі, та негативним, який пригнічує, демобілізує, спричиняє пасивність особистості.

Рівні розвитку інтелектуальних почуттів: цікавість, допитливість, цілеспрямованість, стійкий інтерес до певної галузі знань, захоплення пізнавальною діяльністю

Настрій — такий загальний емоційний стан, який не спрямований на щось конкретне. Причини настроїв можуть бути найрізноманітнішими: непідготовленість до діяльності, страх перед очікуваною невдачею, хворобливі стани, приємні звістки тощо. Іноді причини настрою людини, зазвичай поганого, приховуються в її підсвідомості.

Форми переживання емоційних станів

Настрій

Афект -

Стрес- це

Дистрес

Фрустра-

- це за-

коротко-

реакція

- нега-

ція - своє-

гальний

часний,

психофізі-

тивний

рідний не-

емоційний

бурхливий

ологіч-но-

емоцій-

гативний

стан, який

емоційний

го напру-

ний стан

емоційний

на певний

стан, який

ження

людини,

стан, ха-

час надає

виникає

людини

що має ви-

рактерною

своєрід-

внаслідок

в небез

ражений

ознакою

ного за-

пере-

печних

дезоргані-

якого є

барвлення

живання

ситуаціях,

зую-

дезорга-

діяльності

людиною

що вияв-

чий харак-

нізація

людини,

особливо

ляються

тер і спри-

свідомості

харак-

сильної

несподіва-

чинюється

та діяль-

теризує

емоції, по-

но і по-

довготри-

ності,

життєвий

зитивної

требують

валим пере-

коли лю-

тонус осо-

чи не-

заходів

живанням

дина опи-

бистості

гативної,

щодо їх

стресового

няється в

 

характе-

подолання

стану, збе-

стані без-

 

ризуєть-

 

реженням

надійнос-

 

ся втра-

 

напружен-

ті, втрати

 

тою

 

ня на-

перспек-

 

здатності

 

віть після

тиви

 

контр-

 

усунення

 

 

олюювати

 

загрози

 

 

свої дії та

 

 

 

 

вчинки

 

 

 

Рис. 2.8.7. Форми переживання почуттів

Особливе місце серед причин, що зумовлюють той чи інший настрій, посідає марновірство. Віра в прикмети, особливо негативні, спричинює пасивність, страх, розлад психічної діяльності особистості. Рівень поступливості людини впливам настроїв має індивідуальний характер. Особи, яким властиве самовладання, не підпадають під вплив настрою, не занепадають духом навіть у тих випадках, коли для цього є певні підстави, а навпаки, переборюють труднощі. Легкодухі особи швидко піддаються настроям, часто потребують підтримки колективу. Зміна настрою є абсолютно нормальним явищем, яке однак, не повинно бути надто частим.

У стані афекту (емоційного «вибуху») порушується саморегуляція організму, яка здійснюється ендокринною системою. У цьому стані послаблюються процеси гальмування в корі великих півкуль головного мозку. І. П. Павлов, аналізуючи афективний стан, зазначав, що людина в стані афекту, який перевантажує гальмівну функцію кори, говорить і робить те, чого вона не дозволяє собі в спокійному стані і про що шкодує, коли мине вплив афекту.

Особливо різко виявляється афективний стан при сп'янінні, за якого гальмівні процеси значно послаблюються. Афекти можуть зумовлюватися несподіваними гострими життєвими ситуаціями, в які потрапляє людина. Афект, як і настрій, залежить певною мірою від індивідуальних особливостей людини — її темпераменту, характеру, вихованості. Так, афективні люди часто спалахують без будь- яких на те причин, що позначається не лише на їх взаємостосунках з іншими, а й на власному здоров'ї. Подібні емоційні «спалахи» виснажують людину, здатні викликати глибокі зміни в її психічному житті. Проте людина, яка виробила здатність опановувати себе, контролювати свої емоції, може стримувати свої афективні реакції.

Прикладом афекту може бути несподіване переживання вели- коїрадості, вибуху гніву, страху

«Усім людям більшою або меншою мірою властиве афективне життя, без якого вони перетворилися б на пасивних, безособових істот».

Л. І. Божович

У стресовому стані поведінка людини значною мірою дезорганізується, виявляються неадекватні емоції, спостерігаються безладні рухи, порушення мовлення, уваги, сприймання, пам'яті та мислення. Лише чітко засвоєні вміння та навички в стані стресу можуть залишатися сталими. Практичний досвід доводить, що дисциплінованість, організованість та самовладання запобігають дезорганізації поведінки за умов стресу. Однак стрес є нормальним і позитивним станом психіки, оскільки мобілізує людину на подолання проблеми, на противагу від дистресу.

Дистрес спричинюється довготривалим переживанням стресового стану внаслідок постійної дії проблемного або небезпечного фактора; збереженням психофізіологічного напруження навіть після усунення загрози; надмірно сильною психофізіологічною напругою, що не відповідає ступеню загрози.

Переживання дистресу має негативні наслідки для людини, оскільки послаблює, морально травмує її.

Фрустрація (від лат. frustration — брехня, розлад, руйнування планів) — психічний стан людини, що викликається об'єктивно нездоланними (або такими, що суб'єктивно переживаються) труднощами на шляху до досягнення мети; переживання неуспіху.

Фрустрація виникає внаслідок конфліктів особистості з оточуючими, особливо в колективі, в якому людина не має підтримки, співчуття. Негативна соціальна оцінка людини, яка зачіпає її індивідуальність — її вартісність, стосунки, загрожує престижу, принижує людську гідність, — спричиняє стан фрустрації. Він часто виникає в людей з підвищеною збудливістю, з недостатньо розвиненими гальмівними процесами, у невихованих, розбещених дітей.

Слід відмітити, що істотні відмінності в прояві емоцій та почуттів в значній мірі обумовлюють неповторність конкретної людини, тобто визначають її індивідуальність.