5.3.4. Наукові знання

магниевый скраб beletage

У період Середньовіччя важливого значення набули наукові знання. В XIII ст.особливий інтерес проявився до експериментальних знань. До цього часу знаннямали умоглядний характер та фантастичний зміст. Природничі методи пізнання нерозроблялися, поширювалися лише граматичні, риторичні та логічні погляди.

Але життя вимагало не ілюзорних, а практичних знань. Почалося вивчення при-роди не тільки як Божого дару, а й як сукупності явищ, які можна пізнати розумом.Це спричинило розвиток таких наук, як механіка, математика, фізика, хімія, біоло-гія, астрономія та медицина. Основи експериментального методу в науці заклавпрофесор Оксфордського університету Роджер Бекон (бл. 1214—1292). Він займав-ся вивченням природи, надавав перевагу експерименту перед чисто умоглядноюаргументацією. Бекон досяг значних результатів у фізиці, хімії та оптиці. Йому на-лежали твердження про те, що можна створити судна та колісниці, які рухаютьсясамі, апарати, що літають у повітрі, та ін. Церква засуджувала Бекона за його нау-кові погляди.

Продовжувачами справи Бекона були Микола Отрекур, що був близький доатомізму, та Микола Орезмський (Орем), що наблизився до відкриття закону па-діння тіл і розвинув учення про добове обертання Землі.

У часи Середньовіччя розвивалися медичні знання, центром вивчення яких буламедична школа в Салерно. Ця школа випустила знаменитий «салернський кодекс»Арнольда да Вілланова, в якому знаходились настанови для підтримки здоров'я,описи лікарських трав, отрут та протиотрут, поради раціонального харчування то-що. У цей період виникають спеціальні медичні заклади для лікування хворих і по-ранених, починають ізолювати інфекційних хворих. Хрестові походи сприяли ви-никненню епідемій і зумовили появу карантинів (від фр. guarant — сорок, 40-ден-ний термін ізоляції) у Європі. Відкривалися монастирські лікарні і лазарети.

З XIII ст. у Західній Європі набула поширення алхімія. Це назва донаукової хі-мії, в основі якої лежала помилкова ідея про можливість перетворювати неблагоро-дні метали на золото та срібло за допомогою «філософського каменя». Практичнаробота алхіміків дала поштовх для розвитку хімії та металургії.

Значною мірою збагачуються і географічні знання європейців. Так, у XIII ст.брати Вівальді із Генуї намагалися обійти західноафриканське узбережжя, а венеці-анець Марко Поло здійснив подорожі до Китаю та Центральної Азії, про які опису-вав у відомій праці «Книга»[16]. У IX—XV ст. з'являються численні описи різних зе-мель мандрівниками, вдосконалюються карти, складаються географічні атласи. Всеце мало важливе значення для підготовки Великих географічних відкриттів. Так, у1497—1499 pp. Христофор Колумб відкрив морський шлях з Європи в Індію, у1519—1622 pp. здійснив перше кругосвітнє плавання Васко да Гама, чим довів, щоміж Америкою та Азією лежить океан, і земля має форму кола[17].

У духовному житті середньовічної Європи важливу роль відігравали історичніуявлення. Історичної науки ще не було, а історія була складовою частиною людсь-кого світогляду. Хроніки, літописи, «історії», біографії королів та описання їх діяньбули поширеними жанрами середньовічної словесності. Оберегом історії, засобомідеологічного та естетичного самопізнання був героїчний епос, у якому відобража-лись найважливіші грані духовного життя середньовічних народів. За своїм харак-тером епос розвиненого Середньовіччя був народно-патріотичним, разом з тим вінвідтворював не тільки загальнолюдські цінності, а й лицарсько-феодальні.

Західноєвропейський епос періоду Середньовіччя поділяється на дві групи: іс-торичний (героїчні сказання, що мають реальну історичну основу), та фантастич-ний, близький до фольклору та народної казки. До числа знаменитих пам'яток сві-тової літератури ввійшли такі твори, як «Сказання про Беовульфа» (Англія), «Пісняпро Роланда» (Франція), «Пісня про Сіда» (Іспанія), а також ісландські саги —«Старша Едда» та «Молодша Едда». Пов'язаний із певним типом історичого осми-слення світу героїчний епос Середньовіччя був методом ритуально-символічноговідображення дійсності.