5.3.7. Образотворче мистецтво

магниевый скраб beletage

Середньовіччя створило свої особливі форми художнього вираження, що відпові-дали світогляду даної епохи. Мистецтво було одним із засобів осягнення абсолютноїідеї, божественної істини. Тому йому характерні такі риси, як символізм та алегорич-ність. Середньовічне мистецтво було релігійне, тому що воно формувалось у сферірелігійного мислення. Як церква, так і світське мистецтво цього періоду, було єди-ним за стилем, який значною мірою визначався вченням християнства, його ставлен-ням до світу. Головним завданням мистецтва було втілення божественного начала.

Середньовічне мистецтво не знало поділу на професійне та народне. Пам'яткимистецтва створювали безіменні майстри, що були ремісниками. Майстри, що зво-дили собори, прагнули показати світ у його багатогранності та завершеній гармо-нійній єдності. Намагання знайти певну закономірність цілісності світу породилопринципи ієрархії, що визначали характер архітектури та мистецтва, співвідношен-ня у них структурних і композиційних елементів.

Середньовічні собори були своєрідними кам'яними енциклопедіями універсаль-них знань, «біблійним світом», а для більш освічених глядачів вони слугували вті-ленням християнських догм та уявлень про світ. Через декілька століть середньові-чна Західна Європа набуде сформовану художню мову та систему образів.

Романський стиль. Романський стиль панував у середньовічному мистецтві зX по XIII ст. В той час середньовічні держави були конгломератами окремих, за-мкнутих і вічно ворогуючих феодів (помість). Тому романське мистецтво булопройняте духом войовничості та самозахисту.

Основним видом мистецтва у романський період була архітектура. її можна на-звати церковною, тому що церква була головним замовником шедеврів мистецтва.Важливим архітектурним завданням стало створення кам'яного монастирськогохраму, який задовольняв би вимоги церковної служби. Церковна романська архіте-ктура опиралася на досягнення каролінзького періоду і розвивалася під впливомантичного, сірійського, візантійського та арабського мистецтв. Головним типомхраму була базиліка, але вже значно ускладнена в плані та композиції. Внутрішнячастина храму прикрашалася монументальними розписами — фресками.

Головні великі будівлі — це замки-фортеці, або храми-фортеці. Вони були кам'яні,товстостінні зі зводами, простими та суворими зовні. Форми романської культової ар-хітектури (великі площини) сприяли розвитку монументального живопису, що процві-тав з XI ст. Для романського стилю характерні прості вертикальні та горизонтальні лі-нії, напівциркулярні віконні та дверні арки, аркади. Візуально вони виглядали доситьвузькими. Такі риси надавали храму вигляд величності та суворості.

Новим у еволюції християнського храму стала поява скульптури на фасадах це-рковних будівель. Поступово відроджувалось мистецтво кам'яної монументальноїскульптури у формі рельєфу на площині. Романська скульптура досить виразна. Фі-гури різні за розміром, розміщені в межах вертикальної поверхні у строго ієрархіч-ному порядку. Христос завжди більший за ангелів і апостолів, які, в свою чергу, бі-льші за простих смертних. Людські фігури втрачають матеріальність, об'ємністьвиражена мало, пропорції вільні, одяг спадає складками, що нагадують орнамент,створюючи образну декоративність.

Мистецтво у середньовічній Європі було справою рук, розуму та серця художниківіз нижчого стану. Вони вносили у свої творіння особливі релігійні почуття. Тому порядз картиною створення світу, що дуже наочно представлена у храмах, бачимо і зобра-ження земного життя з його стражданнями та пристрастями. Це прості люди, що зістрахом чекають божого суду, сцени облоги замків, сцени страт та картини праці. Такізображення досить виразні та правдиві, і це робило їх доступними та зрозумілими ко-жному. Ці риси зумовили особливу цінність романського мистецтва.

Для романського мистецтва характерне звернення до всього незвичного, фанта-стичного. Це зображення істот, у яких поєднуються форми звірів, птахів, людини.У них простежуються пережитки народних уявлень епохи варварства.

У Західній Європі скульптурні твори робили переважно із каменю та піщанику, вІталії — з мармуру. Поширеним було лиття з бронзи, різьблення скульптури з дерева.

Пам'ятками романського зодчества є міські собори у Вормсі, Шпейєрі та Майн-ці (Німеччина), собор Нотр-Дам ла Гранд у Пуатьє, собори в Тулузі, Орсивалі, Ар-лі, Велезі (Франція), собори в Оксфорді, Вінчестері, Норичі, Даремі (Великобрита-нія) та в інших європейських країнах.

Готичне мистецтво. Термін «готика» виник в Італії в епоху Відродження. У бі-льшості європейських країн розквіт готики припадає на XIII—XIV ст. Це був часстрімкого росту та процвітання міст. Тому в мистецтві готики поряд з чисто феода-льними елементами посилюються риси культури бюргерства. Головними творцямиготичної культури були вже не монастирські, а світські майстри. Тому для готично-го мистецтва характерні дві риси, що відрізняють його від романського — поси-лення раціоналізму та реалістичних тенденцій.

Архітектура незмінно залишалась основою середньовічного синтезу мистецтв. Навідміну від романського готичний собор неосяжний, часто асиметричний, спрямованийвгору. Каркасна система готичної архітектури (стрілчасті арки, що опираються на сто-впи; боковий розпір хрестових зводів, викладених на нервюрах, передається аркбута-нами на контрфорси) дозволила будувати дуже високі та обширні інтер'єри соборів,прорізати стіни високими вікнами з багатокольоровими вітражами. Спрямованість со-бору у височину зумовлена велетенськими ажурними вежами, стрілчастими вікнами тапорталами, вигнутими статуями, складним орнаментом.

Собори будувались на замовлення міських комун. Вони символізували не тількимогутність церкви, а й силу та вольності міст. Ці монументальні споруди зводилисьпротягом десятків і сотень років.

В образотворчому готичному мистецтві особливе значення належить скульпту-рі, що розвивалась у тісному зв'язку з архітектурою. Головні риси, що характери-зують готичну скульптуру, такі: по-перше, перехід від абстрактного начала у худо-жній концепції до явищ реального світу, домінування релігійної тематики, образиякої змінюються, наділяються рисами глибокої людяності, посилення ролі світсь-ких сюжетів і поява портрета. Другою особливістю є те, що рельєф залишається уготичному мистецтві, але головним видом скульптури стає кругла пластика, першіпам'ятки якої з'явилися у середині XII ст.

Вибір сюжетів і розміщення зображень регламентували правила, встановленіцерквою. Сукупність зображень, розподіл їх по фасадах соборів відбивали системурелігійного світорозуміння епохи. Скульптура у готичному храмі присутняскрізь — на фасадах, карнизах, порталах, галереях та капітелях колон, під зводамикапел, на гвинтових східцях, на водогінних трубах, на консолях та інших місцях.Наприклад, кожен із французьких соборів в Шартрі, Ам'єні та Реймсі нараховує бі-ля двох тисяч скульптурних творів[20].

Своєю могутністю та фантазією вражають скульптурні зображення собору Па-ризької Богоматері (Нотр-Дам-де-Парі), Реймського та Шартрського соборів уФранції, Кельнського собору у Німеччині, Кентерберійського собору та собору Ве-стмінстерського абатства в Англії та інші.

Каркасна конструкція готичного собору сприяла витісненню площини стін ве-ликими віконними прорізами, тому монументальний фресковий живопис поступа-ється місцем мистецтву вітража. Вітраж являє собою орнаментальну або сюжетнудекоративну композицію (вікно) у якій зображення складається із шматочків ко-льорового скла, що з'єднуються між собою вузькими свинцевими перегородками.

Тримається вітраж на залізній арматурі, що закріплена у кам'яних амбразурах тасплетіннях віконних прорізів. Звичайними сюжетами для вітражів були сцени ізСтарого та Нового Завіту, житія святих, а також зображення Страшного суду. Ха-рактерним вікном у готичному соборі була кругла «роза» над центральним пор-талом, як правило, у вигляді орнаментального вітража.

Пам'ятками готичного зодчества є собор Нотр-Дам у Парижі, собори у Реймсі таАм'єні (Франція), собор у Кельні (Німеччина), Вестмінстерське абатство в Лондоні(Великобританія), собор св. Стефана у Відні (Австрія), костьоли Діви Марії у Гдан-ську і Кракові (Польща) та інші.

Живопис розвивався переважно не у формі настінних розписів, а головним чи-ном у мініатюрах рукописів та в розписах вівтарів.

Яскравим прикладом готичного живопису служить розпис ряду соборів Чехії, девтілились самобутні національні та реалістичні риси мистецтва того періоду.

Ріст духовної та матеріальної культури, розвиток знань посилили інтерес доілюстрованої книги, яка прикрашалася мініатюрами — живописними зображення-ми у вигляді заставок або на всю сторінку. Мистецтво книжкової мініатюри доситьшвидко розвивалося та вдосконалювалося. Багатство та гармонійність оформленнясторінок з текстом, ініціали та ілюстрація досягали органічного поєднання, робилиготичну книгу великим надбанням. Окрім мистецького значення ілюстровані руко-писні книги були джерелом історичних та культурологічних знань. Так, польськийманускрипт «Книга ремесел» (XVI ст.) у прекрасних живих та виразних композиці-ях зображує картини праці кожум'як, бондарів, ковалів, кравців, шевців.

Ілюструвалися як богослужебні, так і книги світського характеру. Наприклад,знамениті французькі «великі хроніки» представляють у картинах всю історіюФранції, починаючи з Меровінгів, а німецька книга любовних пісень «Рукопис Ма-пессе» (XIV ст.) є образотворчим літописом «куртуазного» побуту, з турнірами, по-люваннями, подвигами на честь «прекрасної дами». Особливо цінними є Кельтськірукописи, яким характерна висока художня майстерність та виразність. Це — Біб-лія Дарроу, Євангеліє Ліндисфарна та Біблія Келлса .

У цілому образотворче убранство готичних соборів (статуї, рельєфи, вітражі тавівтарний живопис) відігравало роль образної енциклопедії середньовічних бого-словських знань. Цікаво, що у кожному соборі домінувала якась окрема тема. Па-ризький — присвячувався Божій Матері і всьому, що з нею пов'язано. Ам'єнськийсобор з фігурами пророків на фасаді виражав ідею месіанства. Собор в Лані, на пе-рший погляд, висуває алегорії наук та вільних мистецтв і розповідає про чудесатворіння. У Рейнському соборі особлива роль відведена портретам французькихкоролів. Шартський собор охоплює усі розгалуження середньовічної думки і пред-ставляє символічну картину світу небесного і світу земного.

Поряд з цими сюжетами у соборах знайшли місце інші зображення та мотиви.Наприклад, сцени ремісничих і сільських робіт, зображення ковалів, сіячів, будіве-льників. Пояснювалося це тим, що праця послана людині Богом за спокуту гріхів.Алегорії гріхів та гріховних пристрастей зображалися у вигляді химер, язичниць-ких потвор. Зображення звірів та рослин уособлювали світ природи, створений уперші дні творіння.

Часто готичні собори прикрашали зображеннями жонглерів, музикантів і тан-цюристів, у яких відбились народні потішні вистави, що були у середні віки доситьпоширеними. Готична архітектура демонструє надзвичайно органічне поєднанняремесла і мистецтва та досконалість форм і синтезу мистецтва.

Готичний собор — це цілий світ, що увібрав у себе життя середньовічного міс-та. Поряд з ратушею він був центром зосередження усього суспільного життя. Го-тичне мистецтво має велику виразну силу. Напруження душевних сил, що закарбо-ване на обличчях та фігурах, створює враження бажання звільнитися від плоті тадосягти потусторонніх таїн буття. У цьому мистецтві немає спокою, благоденства,воно пройняте сум'яттям, високим духовним поривом. Краса готичної скульпту-ри — це творіння духа, пошук та боротьба з плоттю.

Готичне мистецтво було переважно культовим та розвивалося в рамках феода-льно-релігійної ідеології. У ньому відбилося формування національних держав,зміцнення міст і міських торгових та ремісничих кіл.

5.3.8. Музика

Велику роль у музичному житті країн Західної Європи відіграла римо-католицькацерква, яка використовувала емоційну силу музичного мистецтва для впливу на при-хожая. Стиль церковної католицької музики склався у IV—VII ст. Намагання церквивідділити церковні наспіви від мирського життя породило таке явище у церковномужитті, як Григоріанський спів. Кодекс під назвою «Григоріанський антифонарій» мі-стив зібрання церковних хорових наспівів, основою для яких була Біблія. Григоріан-ському співу характерні строгість, стриманість мелодії, підпорядкування тексту. Вінє строго одноголосим, виконується тільки чоловічим хором в унісон.

Найдавнішим видом Григоріанського співу є псалмодія, яку християнська церк-ва вважала молитовним співом, що найбільше відповідав містичному духу церков-ного ритуалу.

З часом різні види Григоріанського співу об'єдналися у меси — циклічні вока-льні, або вокально-інструментальні твори релігійного характеру, що виконувалисьлатинською мовою. Символічний зміст мес пов'язаний з обрядом « перетворенняхліба і вина у тіло і кров Ісуса». У IX ст. на основі Григоріанського співу виника-ють перші ранні форми церковного професійного багатоголосся — органум і дис-кант. З розвитком культового багатоголосся значення у ньому Григоріанського спі-ву зменшується, разом з тим, Григоріанські мелодії використовувались яктематична основа багатьох духовних творів.

У цей самий час з'являються нові музичні форми «антигригоріанських течій»,що стало своєрідним ударом по церковній ідеології з боку народної творчості.Це — гімни, які, порівняно із псалмодією, були більш мелодійно розвинені і струк-турно довершені. Пісні-гімни поступово стали виконуватись у церквах усіма при-хожанами у вигляді інтермедій (вставок). Слідом за гімнами з'явилися секвенції(імпровізаційно-поетичні вставки, якими прикрашався старий молитовний текст),тропи (вставки-діалоги) і театралізовані літургійні драми.

Занепад монастирської та лицарської культури сприяв перенесенню музичногожиття до міст — центрів економічного, політичного та культурного життя, де скла-дався новий музичний побут і творчість. Центрами музичного життя у Західній Єв-ропі були Італія, Франція та Іспанія. Музична творчість відтворювала міське життя,повне протиріч та конфліктів між аристократією і буржуазією, між багатими бюрге-рами і міською біднотою. У королівських, князівських і єпископських дворах музикавідігравала декоративно-звеселяючу та політико-демонстративну роль. їм протистоя-ло народне мистецтво жонглерів, шпільманів, гістріонів, які обслуговували народ наярмарках, гуляннях, весіллях і похоронах. Поряд із розважальними піснями вони ви-конували пісні-сатири, пісні протесту проти влади багатих і духовенства.

Найрозвиненішою формою міської поліфонії був мотет (розспів слів). Це жанрбагатоголосої вокальної музики, що у XII — до середини XVI ст. був головним жа-нром західноєвропейської духовної та світської багатоголосої музики.

Отже, біля витоків середньовічної культури й феодального ладу в Західній Європістояли два світи: греко-римський античний і варварський германський, які зазнали за-непаду і перетворення. Наслідком їх зустрічі стала поява середньовічного світу.

Особливості художнього розвитку у середні віки визначалися тісним зв'язком зрелігією, тим, що сам світогляд середніх віків був переважно теологічним, що цер-ква була головним замовником творів мистецтва, а духовенство — єдиним освіче-ним класом. Щоб залучити до віри, церква використовувала силу мистецтва, а ста-влення до нього було таке ж, як до Священного Писання. Вся середньовічнакультура мала своїм центром релігійний ідеал і навколо нього розвивалася. Разом зтим мистецтво було дуже близьке до народної творчості.

Культура Середньовіччя, що проіснувала тисячу років, породила нові ідеї та об-рази, нові естетичні ідеали та нові художні форми. Надихаючись духом християнс-тва, мистецтво цього часу глибоко проникло у внутрішній світ людини. Мислителі іхудожники прагнули гармонії, замислювалися над влаштуванням світу. Творцямикультурних шедеврів були прості майстри, що уміли відтворити багатство внутрі-шнього світу людини, її душевні пориви.

Середньовічна культура досить різноманітна, їй властиві внутрішні протиріччя,вона зазнала розквіту і занепаду. Разом з тим їй властива ідейна, духовна та худож-ня цілісність, що визначалась історичною реальністю, яка лежала в її основі.

Запитання і завдання для самоконтролю

Яке значення мали античні впливи на культуру Середньовіччя?

Що характерне для розвитку культури в епоху Каролінзького відродження?

Що було характерним для світогляду Середніх віків?

Що таке схоластика, в чому її завдання?

Які характерні особливості притаманні середньовічній освіті?

Яка система освіти існувала в середньовічній Європі?

Як розвивалися наукові знання у Середні віки?

Що таке лицарська культура?

Що проповідували лицарські поети-співці?

Які риси характерні для розвитку культури середньовічного міста?

Хто був носієм карнавального свята в період Середньовіччя?

Які характерні ознаки Григоріанського співу?

Яку головну функцію виконувало середньовічне мистецтво?

Які стильові особливості романського храму?

Які стильові особливості готичного храму?

Які риси характерні для романського образотворчого мистецтва?

Які риси характерні для готичного образотворчого мистецтва?

Яке місце посідає культура Середньовіччя у світовій культурі?