5.4.3. Література

магниевый скраб beletage

Поява літератури у Київській Русі було важливим явищем культурного життя. їївиникнення та розвиток пов'язані з соціально-економічними та культурними успі-хами, поширенням писемності в усіх сферах суспільного життя.

З прийняттям християнства з'являється красне письменство, у якому взаємоді-ють церковно-слов'янська і давньоруська мови, сакральний і світський писемністилі. Усна народна творчість зберігала події багатовікової дописемної історії. Фо-льклорні джерела використовувалися при написанні літописів. З виникненням пи-семності почалося записування історичних фактів у хронологічному порядку.З'явилося літописання — вид історичної літератури.

Яскравою пам'яткою давньоруського літописання є «Повість минулих літ» (кі-нець XI — початок XII ст.), створена ченцем Печерського монастиря Нестором. Цеісторико-художній твір, що розповідає про виникнення держави Київська Русь, проратні подвиги русичів, про народні заворушення та княжі міжусобиці. Увесь літо-пис просякнутий закликом до єднання князів у боротьбі проти зовнішніх ворогів,засудженням чвар. Цей літопис увібрав у себе весь досвід історичних знань, нагро-маджений на Русі в попередню епоху, а також досягнення європейської історичноїдумки, традиції візантійської християнської культури. «Повість минулих літ» дове-дена до 1110 р. і була покладена в основу пізніших зводів, які доповнювали її міс-цевим матеріалом. Відомі її три редакції. Перша до нас не дійшла, друга читаєтьсяу складі Лаврентіївського літопису, а третя — у складі Іпатіївського літопису.

Важливе культурно-історичне значення має Київський літописний звід, укладе-ний ігуменом Матфеєм у Видубицькому монастирі (XII ст.), який розповідає проподії 1118—1198 pp., що відбулися у Київській землі. Він є безпосереднім продов-женням «Повісті минулих літ». До Київського літопису увійшли матеріали переяс-лавського та чернігівського літописання.

За київським зразком створювалися літописи у Новгороді, Переяславі, Володи-мирі на Клязьмі, Володимирі-Волинському, Галичі та інших містах.

Унікальною пам'яткою давньої історичної літератури є Галицько-Волин-ський літопис, що охоплює події на Галицьких та Волинських землях від 1202до 1292 pp. Він є важливим джерелом знань про внутрішнє життя князівств, атакож про міжнародні зв'язки того часу. У ньому широко використано тогочас-ну епічну поезію.

В XI—XII ст. Київська Русь переживала період бурхливого розвитку. В цей часбули створені пам'ятки агіографічної, філософсько-публіцистичної та художньоїоригінальної літератури. Це — «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіо-на, «Послання» Климента Смолятича, твори Кирила Туровського, «Повчання» Во-лодимира Мономаха, «Києво-Печерський патерик» та інші.

Найвидатнішою пам'яткою давньоруської літератури є «Слово о полку Ігоре-вім» (1185—1187), у якому відбиті патріотичні ідеали та поетична культура Київсь-кої Русі.

Твір ораторського мистецтва «Слово про закон і благодать» є цінною історико-літературною пам'яткою, у якій проголошується повна культурна і церковна авто-номія Русі, похвала хрестителю Володимиру та його сину Ярославу Мудрому.

Авторами так званої «учительної» літератури XI—XII ст. були Феодосій Печер-ський, Лука Жидята, Климент Смолятич, Кирило Туровський та інші проповідникий оратори того часу.

У XI—XIII ст. у Київській Русі важливого значення набула агіографічна літера-тура, або «житія». Пам'ятками такої літератури є «Чтеніє о житії і о погубленіїблаженную страстотерпцю Бориса і Гліба» Нестора, «Житіє преподобного отцанашего Феодосія, ігумена Печерського», «Хождєнія Даніїла Заточника» та інші. Воснову цих творів покладено життєпис князів-мучеників Бориса і Гліба, засудженнявійни між братами, а також зображення монастирського побуту.

Цінною літературною пам'яткою є «Повчання» Володимира Мономаха. Воноадресоване дітям — спадкоємцям державної влади. У ньому Володимир Мономахподає для нащадків образ ідеального князя і правителя, досвідченого господаря ізразкового сім'янина.

У Київській Русі існувала паломницька література, яскравим зразком якої є «Житье и хожденье Данила, руськия земли игумена». Тут відтворено топографію се-редньовічної Палестини, подано багато легендарних і апокрифічних оповідань.

Пам'яткою початку XIII ст. є «Києво-Печерський патерик», що являє собою збі-рник творів про історію Києво-Печерського монастиря. В його основі лежать леге-нди і перекази про особливу святість монастиря.

Підґрунтям давньоруської оригінальної літератури була усна народна творчість,яка існувала у східних слов'ян ще до виникнення писемності. Це — обрядові пісні,перекази, заклинання, замовляння, епічні та ліричні пісні, пісні-билини, що частко-во дійшли до нас у переробках та трансформаціях.

Особливе місце посідали пісні-билини, у яких відтворена історія народу. Відомібилини київського і новгородського циклів. У них оспівуються такі народні бога-тирі, як Ілля Муромець, Добриня Нікітич, Альоша Попович, селянин-орач МикулаСелянинович. Це образи безкорисливих захисників землі руської. Поширеними бу-ли билини: «Ілля Муромець і соловей-розбійник», «Ілля Муромець і ідолище»,«Добриня і змій», «Добриня Нікітич і Альоша Попович» та інші.