5.4.6. Образотворче мистецтво

магниевый скраб beletage

З культовою архітектурою був тісно пов'язаний монументально-декоративнийживопис, характерний для візантійських художніх шкіл. У Київській Русі візантій-ський живопис поширився у формі монументальних настінних розписів — мозаїк іфресок. Настінні мозаїки застосовувалися у спорудах Київської Русі з кінця X допочатку XII ст.[24] Технологія виготовлення різнокольорової смальти (особливо золо-тої) була дуже складною і дорогою, а саме мистецтво мозаїки вимагало великогоуміння. У Києві мозаїками були оздоблені інтер'єри князівських палаців і культовіспоруди часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого.

Основним видом монументального мистецтва Київської Русі був фресковий жи-вопис. Він значно дешевший, але справляв надзвичайний художній ефект. Фрескичудово поєднувалися з фактурою кам'яних стін і мали надзвичайно багатий коло-рит. Техніка фрески була запозичена у візантійських майстрів, але давньоруські ху-дожники довершили її новими елементами і стилістичними зображеннями. Так, но-вим у митецькій діяльності давньоруських майстрів стало поєднання мозаїчних іфрескових зображень, чого не практикували у Візантії. У XII ст. мистецтво мозаїкипоступається мистецтву фрески.

Перші мозаїчні зображення та настінні фрескові розписи були виконані у Деся-тинній церкві міста Києва, але вони не збереглися.

До найвизначніших пам'яток українського і світового монументально-декоратив-ного мистецтва належать мозаїки і фрески Софійського собору у Києві. Головнимзмістом художнього оздоблення інтер'єру цього храму є утвердження християнст-ва, а храмові настінні розписи стали «біблією для неписьменних», яку потрібно бу-ло читати у певному порядку. На фрескових панно три цикли зображень: євангель-ські, біблійні та житійні. На мозаїках зображені основні персонажі християнськоговіровчення. Мозаїчні оздоблення прикрашають головний вівтар і купол собору.Це — поясне зображення Христа-Пантократора (Вседержителя) з піднятою десни-цею, в апсиді центрального вівтаря зображена велична постать Богоматері-заступ-ниці Марії-Оранти. У народі Богоматір Софії Київської вважали заступницею Киє-ва і Русі і називали її «Нерушимою стіною», тобто заступницею і покровителькою.Марія-Оранта у народній свідомості злилася з язичницьким образом «Великої Бо-гині», що уособлювала силу землі[25].

Нижче мозаїчного зображення Богоматері-Оранти розташована багатофігурнакомпозиція «Євхаристія» (причащання апостолів), а ще нижче — «святительськийчин», який є одним із кращих взірців монументального живопису. Мозаїчні панноСофії виконані на яскравому золотистому фоні і набрані із смальти 177 кольоровихвідтінків. Важливим елементом художнього оздоблення Софії є орнаменти, пере-важно рослинного характеру. До наших днів збереглося 260 квадратиних метрівмозаїк і близько 3000 квадратних метрів фресок собору Святої Софії у Києві[26].

Монументальними розписами були також оздоблені Успенський собор Печерсь-кого монастиря, Михайлівський Золотоверхий собор, церква Спаса на Берестові уКиєві. З середини XII ст. у Київському, Чернігівському, Переяслському, Галицькомута Волинському князівствах створюються самобутні художні школи. Фресковий жи-вопис повністю замінює настінні мозаїки. Давньоруські фрескові розписи збереглисядо наших днів у сакральних спорудах Києва і Чернігова, Смоленська і Владимира наКлязьмі, Пскова, Новгорода, Старої Ладоги та інших давньоруських містах.

Разом з будівництвом храмів розвивався і такий вид мистецтва, як іконопис —вид культового станкового живопису. Ікона як художній елемент займала головнемісце в інтер'єрі культової споруди. Культ ікони був офіційно прийнятий на сьо-мому Вселенському соборі 787 р. у місті Нікеї. Ікони становлять органічне ціле зхрамом і підпорядковані його архітектурі. У храмах ікони розташовувалися над пе-редвівтарною перегорожею, що пізніше перетворилася на іконостас. Перші іконибули привезені на Русь з Візантії та Болгарії, а в кінці XI ст. з'явилися власні. Мис-тецтво іконопису мало свої особливості, що відрізняли його від монументальнихрозписів. В іконі обмежений простір, який вимагав зосередження на створенні пси-хологічного образу, знаходженні найвиразніших композицій та колористичних рі-шень. Творів давньоруського іконопису збереглося дуже мало.

Становлення давньоруського іконопису припадає на II пол. XI — поч. XII ст.У Києво-Печерському патерику розповідається про перших руських іконописців —Григорія та Аліпія. Так, відомою в цей час була Печерська іконописна майстерня, уякій писав іконописець Аліпій, що пройшов школу візантійських майстрів.

Ряд дослідників пов'язують з київською художньою школою такі ікони, як«Ярославська Оранта» (XII ст.), «Устюзьке Благовіщення» (XII ст.), «Дмитрій Со-лунський» (XII ст.) і композицію Свенської (або Печерської) Богоматері» (XIII ст.).Серед ікон, що дійшли до наших часів, найшанованішою була ікона «Богородиці —Елеуса», привезеної в кін. XI — поч. XII ст. з Візантії до Вишгорода поблизу м. Ки-єва. її назвали «Володимирська Богоматір» (Третьяковська галерея, м. Москва).Образи, втілені в іконах, вважалися взірцем моральної чистоти й одухотвореності.

У Києві сформувалася іконографія перших руських «святих» — Бориса і Гліба,уявлення про яку дає ікона «Борис і Гліб». Традиції Києва були поширені в іконопи-сних школах Новгорода, Володимира, Суздаля, Галича та Володимира-Волинського.

В оздобленні давньоруських храмів значну роль відігравало пластичне мистец-тво та різьбярство. Східнохристиянська церква, переслідуючи язичницькі віру-вання, заборонила об'ємну скульптуру, тому пластичне мистецтво розвивалося увигляді рельєфів. Для різьбленого оздоблення монументальних споруд використо-вувався мармур та рожевий шифер. Значна кількість рельєфних орнаментальнихприкрас збереглася у храмах Києва. Це — різьблені плити, виготовлені в техніціорнаментального і тематичного рельєфу, що прикрашають парапети хорів соборуСофії Київської, шиферні плити з тематичними рельєфами Михайлівського Золото-верхого та Києво-Печерського монастирів.

Цікавою пам'яткою давньоруської пластики є барельєф, на якому зображена Бо-гоматір-Одигітрія з дитям, що знайдений у руїнах Десятинної церкви. Шифернірізьблені плити збереглися і в Спаському соборі Чернігова.

Історичну і культурну цінність становить саркофаг Ярослава Мудрого (X—XI ст.),що зберігається у київському Софійському соборі. Він виготовлений з білого мар-муру, вкритий рослинним орнаментом з християнською символікою.

Цінними витворами давньоруського пластичного мистецтва є вироби різьбярівпо каменю у вигляді невеликих кам'яних іконок, на яких найчастіше зображали Бо-риса і Гліба, Дмитра Солунського, Богородицю, Спаса, Святого Миколая та іншихсвятих. Шедевром мініатюрної кам'яної пластики є ікона «Увірування Фоми», щозберігається у Київському історичному музеї.

Оригінальним видом мистецтва у княжу добу було мистецтво книжкової міні-атюри. Рукописна книга була особливо цінною, писалася дуже довго, на дорогомупергаменті і художньо оздоблювалась. Книги переплітали у міцні оправи з метале-вими замками, текст прикрашали ініціалами, заставками та мініатюрами. Книжковамініатюра виконувалася й ілюструвалася руськими писцями і художниками, зраз-ками для яких служили візантійські та болгарські рукописні книги. Пам'ятками да-вньоруських рукописів є «Остромирове євангеліє» (1056—1057 pp.), «ІзборникСвятослава» (1073 p.), «Бучацьке євангеліє», «Юрієве євангеліє», «Добрилове єван-геліє» (XII ст.), «Мстиславове євангеліє»(ХІІ ст.) та ін.

Видатним явищем у давньоруському мистецтві, цінним джерелом історії Київсь-кої Русі є мініатюри Радзивилівського літопису (XV ст.) Книга містить 618 кольоро-вих графічних мініатюр, що ілюструють життя княжої доби. Мініатюри дають ціннівідомості про архітектуру Київської Русі, одяг та зброю, речі домашнього вжитку йінші важливі історичні події[27]. Орнаментика більшості давньоруських рукописів булапов'язана з ювелірною справою та декоративно-ужитковим мистецтвом.

Розвиток ремісничого виробництва стимулював розквіт декоративно-ужитко-вого мистецтва, у якому проявилися риси давньоруської естетики та багатовіковиххудожніх традицій східних слов'ян. Поширеними на Русі були такі види приклад-ного мистецтва, як скань, чернь, зернь, позолота, перегородчаста емаль та художнєлитво. Скань — це мистецтво використання найтоншого дроту, що напаювався наметалеву основу. Скань широко використовувалась у жіночих прикрасах та окладахкниг. Чернь — чорна паста для протравлювання срібних виробів, що робила темнетло, на якому світилися срібні фігури. її наносили на браслети, зап'ястя, колти, пер-сні, хрести, зброю тощо. Зернь — дрібні кульки, що впаювалися в персні та іншіприкраси.

Високого рівня досягли давньоруські майстри у техніці емалі. На золотих пластин-ках витискували контури малюнка, напаювали золоті тонкі перегородки, а проміжки за-сипали порошком, що плавився у печі і заливав площини різнокольоровими емалями.Художньо оздоблювалися предмети побуту, прикраси, зброя, металевий і керамічнийпосуд, вироби із кістки. Поширеними мотивами було коло — символ сонця, хвилястілінії, що символізували воду, фантастичні звірі і птахи, «дерево життя», рослинний ор-намент. Кращими виробами прикладного мистецтва є пластинчасті браслети — наручііз срібла, діадеми, барми, колти, гривни, рясни. Поруч із різними прикрасами, у ювелір-них майстернях відливалася велика кількість нагрудних хрестиків (енколтонів), нагру-дних іконок, змійовиків. Найвідомішими шедеврами ювелірного давньоруського мисте-цтва є дві діадеми з князівського парадного вбрання, що датуються XII і XIII ст.

У давньоруській державі також було поширеним кування та карбування золота,срібла та міді. Чудовим зразком цього мистецтва є також врата Суздальського со-бору (XIII ст.), де поряд з біблійними сценами зображено язичницьких істот, щостережуть вхід.

Оригінальними видами прикладного мистецтва було художнє литво. Давньору-ські майстри відливали безліч різних речей — від невеличких прикрас до великихцерковних дзвонів. Цінною пам'яткою художнього литва є великий мідний хорос,знайдений на Подолі у м. Києві. Він оздоблений жар-птицями — символами світлата знаками вогню і сонця. Міжнародне визнання здобули вироби майстрів із різьбипо дереву та кістці, майолікова кераміка, а також виробництво скла. Пам'ятками рі-зних художніх ремесел є бронзові панікадила, дзвони, смальта, скляне намисто, ку-бки, чари, браслети, різьблені шкатулки, образки, руків'я ножів та зброї, дзеркала,ложки, шахові та шашкові фігури та ін.

Важливе місце у господарському житті Київської Русі посідали ремесла. Прові-дною їх галуззю була чорна металургія, яка розвивалася за межами міста. Залізовидобувалось із болотяних руд. Давніми центрами залізоробного ремесла були м.Городськ на Тетереві (Коростишівський район, Житомирська область), та м. Виш-город (Київська область). Центрами обробки чорного металу були міста Київ, Нов-город, Смоленськ' Чернігів, Галич, Вишгород. Давньоруські ковалі знали такі тех-ніки обробки заліза, як кування, зварка, цементація, обточка, інкрустація кольоро-вими металами, полірування, вони володіли усіма видами обробки кольорових ме-талів. Довершеними формами і художнім оздобленням відомі давньоруські мечі.

Розвивалося також гончарство, що процвітало у таких містах, як Білгород іВишгород.

Високого рівня досягла обробка дерева, каменю, виготовлення цегли та вапна.Деревообробний промисел був особливо поширений у будівельній справі. Кам'янебудівництво сприяло появі цегельників, каменярів, вапнярів.

Існували і такі ремесла, як кравецьке, обробка шкіри, виготовлення взуття, пря-діння, ткацтво та інші.

Отже, давньоруське мистецтво є однією з найяскравіших сторінок історії худо-жньої культури доби Середньовіччя. Київська Русь відігравала значну роль у світо-вій історії, а її мистецтво за три століття досягло художніх вершин. Великий впливна мистецтво Київської Русі мали культури інших народів, особливо Візантії. Разомз тим у скарбницю світової культури багато нового і цінного внесли давньоруськімитці. Загалом культурний розвиток Київської Русі IX—XIII ст. знаходився на ви-сокому європейському рівні. На жаль, монголо-татарська навала перервала цей яс-кравий період вітчизняної історії. Але культура Київської Русі в усіх своїх формах іжанрах показала яскраву самобутність і заклала підвалини для подальшого розвит-ку культури України пізнього Середньовіччя.

У цілому ж доба Середньовіччя стала новим кроком в історичному та культур-ному розвитку людства, вона наповнила новими досягненнями світову культурнускарбницю.

Запитання і завдання для самоконтролю

Культура яких розвинутих середньовічних країн мала значний вплив на дав-ньоруську культуру?

Перелічіть джерела вивчення історії та культури Київської Русі.

Як називалася система давньоруського письма?

Хто започаткував шкільну освіту у Київській Русі?

Хто із руських князів найбільше опікувався розвитком освіти та культури?

Перелічіть відомі давньоруські літописи.

Назвіть найвизначніші пам'ятки перекладної літератури.

Назвіть пам'ятки оригінальної літератури.

Хто був носієм музично-театрального мистецтва у Київській Русі?

Які види музичних інструментів використовувалися у княжу добу?

Які види архітектури були поширеними у Київській Русі?

Перелічіть пам'ятки оборонної архітектури.

Назвіть пам'ятки культової архітектури.

Які види образотворчого мистецтва використовувалися для оздобленняхрамів?

Які види прикладного мистецтва були поширені в княжу добу?

Яке значення мала християнська релігія для розвитку давньоруської культури?

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИДО V РОЗДІЛУ

Канігін Ю. М. Віхи священної історії. Русь — Україна. — К.: А. С. К., 2004. —416 с.

Караськова О. В. Средние века. — К.: Корона принт, 2003. — 414 с.

Карлов Е. А. Монети Византии: Справочник-определитель. Лисичанск: Реликвия,2002. — 63 с.

Карсавин Л. П. Культура средних веков. — М.: Книжная находка, 2003. —222 с.

Комплексне дослідження духовної культури слов'ян / Під ред. Русанівського В. М.та ін. — К, 2004. — 168 с.

Кулаковский Ю. А. История Византии. В 3-х томах. — М.: Алетея. Т. 1, 2003. — 493 с.,Т. 2, 2003. — 394 с., Т. 3, 2004. — 350 с.

Культурология. История мировой культури: Учебник / Под ред. Вознесенской Н. О. —М.: ЮНИТИ: Единство, 2003. — 759 с.

Культурологія: Посібник / Під ред. О. Г. Песидко та ін. — Луганськ.: РВВЛАВС,2004. — 118 с.

Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посібник / За ред. проф.М. М. Заковича — К.: Знання, 2004. — 567 с.

Культурологія: теорія та історія культури. Навч. посібник / За ред. І. І. Тюрменко,О. Д. Горбула — К: Центр навч. літератури, 2004. — 368 с.

Лазарее В. Н. История Византийской живописи. — М.: Искусство, 1986. — 331 с.

ЛіндчД. Г. Середньовічна церква. Коротка історія. — К., 1994. — 134 с.

Острогорський Г. Історія Візантії — Львів: Літопис, 2002. — 608 с.

Подоляк Н. Г. Історія середніх віків. — К: Генеза, 2004. — 287 с.

Попович Мирослав. Нарис історії культури України. — К: Артек, 1998. — 214 с.

Пустовит А. В. История европейской культури. Уч. пособие. — К: МАУП, 2004. —400 с.

Толочко Петро. Київська Русь. — К.: «Абрис», 1996. — 360 с.

Семенов В. Ф. Історія середніх віків: Підручник. — К: Вища школа, 1975.

Степовик Д. В. Іконологія й іконографія. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2003. —312 с.

Храми України. Альбом. — К: Мистецтво, 2000.

Храми. Монастири. — М.: Аванта, 2003. — 184 с.

Художня культура світу: Європейський культурний регіон. Навч. посібник / Н. Є. Миро-польська та ін. — К: Вища школа, 2001. — 191 с.

Шевнюк О. Л. Культурологія: Навч. посібник. — К: Знання-Прес, 2004. — 353 с.

Шейко В. М. та ін. Історія художньої культури. Середньовіччя. Відродження: Підру-чник. — Харків, 2001. — 189 с.

Шишков А. М. Средневековая интеллектуальная культура: Учебное пособие. — М.:Издатель Савин С. А., 2003. — 591 с.

 

Розділ 6 КУЛЬТУРА ЕПОХИВІДРОДЖЕННЯ Й РЕФОРМАЦІЇ