6.3.2. Місто Флоренція — «Афіни італійського Відродження»

магниевый скраб beletage

Флоренція була великим передовим центром Тосканської області, одним із най-більших торговельно-промислових центрів Італії. Вона одягала в яскраві сукна йшовки багату Європу. З XV ст. це місто стало справжньою столицею італійськоїкультури й передової думки, величезною мистецькою лабораторією. Тому Флорен-цію доби Відродження порівнюють з давньогрецькими Афінами. У цьому містістворено шедеври архітектури й образотворчого мистецтва, що у наступних століт-тях були визнані еталонами ідеальної краси.

Політичний устрій Флоренції. Влада феодальних сеньйорів-маркграфів уФлоренції давно була замінена республіканською формою правління — комуною.Господарями міста були пополани — купці й ремісники. У XIII ст. вони виборолифактичну відміну кріпосного права і в тому ж столітті проголосили першу в Європіантифеодальну декларацію, яка мала назву «Встановлення справедливості». Згідноз цією декларацію головні політичні права зберігалися тільки за пополанами. Фак-тично на чолі міста-комуни стояли члени багатих старших цехів, які мали повні по-літичні права. Вони обирали свій уряд — пріорат, який змінювався кожні два міся-ці. У майстернях цехових старійшин працювало багато тисяч звільнених від кріпа-цтва та від землі селян, бідних ремісників та найманих робітників — чомпі. Безжа-льна експлуатація призвела у 70-х pp. XIV ст. до першого в історії Європи перед-пролетарського повстання: чомпі з боєм захопили один з урядових палаців ізмусили пріорів залишити їхню резиденцію. Уперше в історії «жирний народ»(popolo grasso), як називали тоді багатих членів цехів, змушений був потіснитися інадати місця в уряді «дрібному народові» (popolo minut). Проте запропоновані чо-мпі радикальні реформи налякали рядових ремісників, котрі допомогли багатимгромадянам придушити повстання.

Незабаром у Флоренції утворилася синьйорія — правління одного найбагатшогороду. Ця форма правління фактично замінила собою республіканську форму дер-жавної влади. Після придушення повстання чомпі у Флоренції фактично володарю-вав рід Альбіцці, а з 1434 р. до влади прийшли Медичі, багаті банкіри. їхні предкибули членами одного з найстаріших цехів — аптекарів та лікарів.

XV ст. в Італії — це століття Медичі, століття некоронованих правителів Фло-ренції. Вони зберегли видимість республіканських традицій та вміло використову-вали їх для зміцнення своєї «оксамитової диктатури». Першим правителем з цієїродини був досвідчений політик, банкір, але при цьому й шанувальник вченої бесі-ди Козімо Старший. Він заслужив ім'я «отця батьківщини». Його син П'єтро Пода-грик був хворобливою людиною, але не менш досвідченим політиком. Син П'єтроПодагрика Лоренцо Медичі ще за життя отримав ім'я Прекрасний. Він мав рисиідеального для того часу політика, що поєднував тонку демагогію у ставленні допокірливих підданих з відкритою жорстокістю у відношенні до бунтарів і ворогів.Лоренцо уславився також як поет і меценат.

Після Медичі Флоренція пережила важкий період правління релігійного рефор-матора Савонароли та чужоземне нашестя. Це нашестя принесло у XVI ст. у столи-цю Відродження, у місто вільної думки та нового мистецтва жорстоку й відкритомонархічну владу нових Медичі. Ці правителі — герцоги, а потім великі герцогинамагалися абсолютистськими методами врятувати політичний престиж Італії, якау цей час втрачала свою незалежність.