6.6.4. Література і книгодрукування

магниевый скраб beletage

Розвиток друкарської справи. Розвиток друкарської справи в Україні є най-кращим підтвердженням благотворного впливу ренесансної культури. У першийперіод свого існування наприкінці XVI — початку XVII ст. більшість друкарень,що створювались при братствах, видавали літературу переважно світського спря-мування. Поширення освіти спричинило великий попит на навчальну і науковулітературу. Перші книжки «Октоїх» та «Часословець», надруковані кирилицею,з'явилися в Кракові 1491 p., де були досить значними українська і білоруськагромади. До інших видань прилучився німець за походженням Швайпольт Фіоль.Мовні українізми його книжок можна пояснити тим, що Фіоль користувався до-помогою українських книжників та був виконавцем їхніх замовлень. Однак поча-ток книгодрукування безпосередньо в українських землях пов'язаний з ІваномФедоровим.

Переїхавши до Львова у 1572 р. і будучи вже досвідченим фахівцем друкар-ської справи, І. Федоров за допомогою міщан заснував друкарню і протягом1574 р. видав перші українські книги «Апостол» і «Азбуку», що мало величезнезначення не лише для розвитку інфраструктури української культури, а й дляформування національної самосвідомості. Але справжнього розмаху ренесанснаособистість І. Федорова набула в Острозі під патронатом К.-В. Острозького —Лоренцо Медичі української культури. Однією з шести книг Івана Федорова, щопобачили світ в Острозі, є знаменита Острозька біблія (1581), що стала шедев-ром друкарського мистецтва XVI ст.

Текстовою основою Острозької Біблії була Геннадіївська Біблія, складена вНовгороді наприкінці XVI ст. і подарована царем Іваном Грозним князю К.-В. Острозькому. У текст вводилися нові розділи, перекладені з грецької, латин-ської і чеської мов. І. Федоров намагався дати зразок шрифтів церковнослов'ян-ських літер, що був у широкому вжитку серед усіх східнослов'янських народів.Для цієї книги вперше в історії світової поліграфії створено новий шрифт шестивидів і під час набору на 1256 сторінках не зроблено жодної помилки. У худож-ньому оформленні видання органічно поєднані риси ренесансного орнаменту зорнаментальними мотивами українського народно-декоративного мистецтва.

Важко переоцінити роль особистості І. Федорова у становленні книгодруку-вання в Україні. Після смерті першодрукаря 1583 р. його справу продовжи-ло Львівське Успенське братство. Наступними виданнями братської друкарнібули граматика «Адельфотис» (1591) і видана 1596 р. Лаврентієм Зизанієм«Граматика словенська». Ці видання стали основою для знаменитої «ГрамматікиСлавенськія» Мелетія Смотрицького (1619), що була єдиним підручником ізграматики в східнослов'янських землях аж до XVIII ст. Своєю працею М. Смот-рицький заклав основи не лише української, а й східнослов'янської філології якнауки.

У першій половині XVII ст. книгодрукуванням займалися в різний час монахПафнутій Кулчич, славетний український лексикограф Памво Беринда, Іван Куно-тович, Михайло Сльозка. У другій половині XVII ст. видавнича діяльність братствзанепадає, друкування книжок зосереджується в руках монастирів, що призводитьдо зменшення кількості світських видань.

Література. В українській літературі, що знаходилася під впливом європей-ського гуманізму і візантійського ісихазму, виділилось два напрями. Представ-ники візантійської традиції, такі як Іван Вишенський, Иов Княгиницький, ИовПочаївський, Ісайя Копинський, орієнтували українське суспільство на візантій-ську патристику, прославляли християнську громаду з її орієнтацією на аске-тизм, загальну рівність. Це віддаляло людину від реального життя, заглиблюва-ло в світ релігійно-містичних почуттів. Представники ренесансного антропоцен-тризму та християнського гуманізму — Юрій Рогатинець, Мелетій Смотриць-кий, Захарія Копистенський, Дем'ян Наливайко, Стефан і Лаврентій Зизанії —проповідували активну діяльну особистість, а захоплення вченням Арістотелясприяло розриву з візантинізмом, наближуючи суспільство до європейськогоідеалу.

Загалом українські письменники протистояли духовному наступу католицизмуна український народ. Полеміка між православними і католиками досягла своєїкульмінації в період підготовки і підписання Брестської унії 1596 р. Питання літур-гії в цій полеміці були другорядними, на перший же план виходило відстоюванняправа українців на свою віру, мову, культуру. Полемісти гнівно звинувачували вер-хівку православного духовенства в зраді національних інтересів народу, морально-му занепаді, багато уваги в своїх творах приділяли розвитку духовності, народноїосвіти, вихованню. Герасим Смотрицький у книзі «Ключ царства небесного»(1587), пронизаній ідеями суспільної рівності, свободи віросповідання та патріоти-зму, дав гостру відсіч претензіям ідеолога єзуїтства В. Гербеста на духовне пану-вання над українським народом.

Визначний полеміст Христофор Філарет, якого вважають одним із найяскраві-ших прибічників протестантизму та реформації в Україні, у своєму «Апокрисисі»,написаному у відповідь на книгу єзуїта Петра Скарги «Брестський собор», дав іде-ологічне обґрунтування права українців на власну віру і культуру. У надісланому вУкраїну з Афону «Посланні єпископам відступникам від православ'я» Іван Вишен-ський — український релігійний діяч і яскравий письменник-полеміст — таврувавверхівку церкви і можновладців-панів за знущання над простим народом, одним ізперших виступив проти кріпацької неволі.

Поряд із полемічною літературою розвивається поезія. У кращих поетичнихтворах, що належать Памві Беринді, Касіяну Саковичу, Мелетію Смотрицькому,Транквіліону Ставровецькому, передається краса людських почуттів, з великою си-лою звучать патріотичні мотиви.

Таким чином, Ренесанс в українській культурі став наслідком складного й три-валого процесу взаємодії вітчизняної та європейської культури. І хоч українськімитці не сформували цілісної ренесансної культури або стилю, зате творчо переро-били кращі досягнення західної Європи, насамперед Італії, використали їх для роз-витку власної нації, формування власної державності.

Своєрідність і драматизм Ренесансу в Україні полягає і в тому, що своєї ве-ршини він досягає в період кризи західного гуманізму, панування контррефор-мації, національних і релігійних воєн, в одній з яких український народ виборю-вав своє право на існування. Зазнавши свіжого подиху європейського Ренесансу,українська культура розвивалася своїм шляхом, трансформуючись у культурунаціонального відродження, що стала основою державного відродження за добиБ. Хмельницького та І. Мазепи.

Запитання і завдання для самоконтролю

Розкрийте сутність поняття «Ренесанс в українській культурі».

У якому виді мистецтва України найхарактерніше виявились ознаки ренеса-нсного стилю?

Коли і з якою метою створювались братства в Україні? Назвіть найвідомішіз них.

Назвіть імена видатних архітекторів, малярів та скульпторів України кінцяXVI — початку XVII ст.

Назвіть імена видатних філософів-гуманістів кінця XV — середини XVI ст.зачинателів гуманістичної культури в Україні.

Чому колегія в Острозі вважається осередком ренесансної культури вУкраїні?

Що таке полемічна література? Назвіть імена визначних письменників-полемістів.

Розкажіть про українське друкарство ренесансної доби. Назвіть найвідомішідруковані видання.

У чому, на Вашу думку, полягає найсуттєвіший вплив і значення ренесансноїкультури для України?

6.7. Реформація та контрреформація.Передумови становлення та розвитку протестантської культури