8.1.5. Світоглядні засади європейської культури XIX ст.

магниевый скраб beletage

Розвиток філософської думки протягом XIX ст. був спрямований на відкрит-тя нових можливостей людини, переосмислення її місця й ролі у багатомірномуі складному світі, що дало нові імпульси для розвитку мистецько-художньогопроцесу.

Ще французькі просвітителі високо оцінювали моральне значення мистецтва,акцентуючи увагу на його високій виховній місії. Проте згодом був переоціненийвплив культури на розвиток суспільства. Якщо раніше цей вплив розглядався якблаго, то зростання соціальної нерівності в суспільстві, моральна і фізична дегра-дація людини переросли в глобальну філософську проблему, що стала домінантноюв наступних культурологічних дослідженнях.

Філософією Просвітництва сутність культури пов'язувалася з досягненням осо-бистої свободи людини в межах соціальної системи. Природа створила людину та-кою, що тільки через діяльність вона формує і себе, і навколишній світ, підкреслю-вав видатний німецький філософ І. Кант. Культура в його розумінні — це здатністьлюдини контролювати свою біологічну сутність, уміння поставити моральнийобов'язок вище від власних інтересів. Подальший розвиток дослідження проблемкультури пов'язують з ім'ям І. Гердера. Одним із перших він проголосив, що немаєкультурних і некультурних народів, заперечував поділ людства на раси. Філософпідкреслював, що фізичні й духовні якості людей формуються під впливом приро-дного і соціального середовища, існує лише певна різниця у рівні їхнього розвитку.Культурно-філософська концепція І. Гердера мала великий вплив на подальше гу-маністичне розуміння культури, особливо щодо проблеми історичної спадковості врозвитку культури людства.

Важливим для розвитку світоглядних засад європейської культури став висно-вок провідного німецького філософа Г. Гегеля про те, що суть культури полягає узвільненні людини від суб'єктивного свавілля і в піднесенні її до рівня суспільноїістоти. Велике значення для розвитку світоглядних засад культури XIX ст. набулаантропологічна концепція Л. Фейєрбаха, в якій обстоювалася необхідність поєд-нання інтересів кожної людини і суспільства. Щасливою людина може бути тількипри існуванні відповідних умов. Л. Фейєрбах наголошував, що умови життя маютьбути людяними. Саме в необхідності надати людині можливості для задоволеннянайважливіших потреб наголошував представник класичного утопічного соціаліз-му А.-К. Сен-Сімон.

Бурхливий розвиток капіталізму, до того часу змальований ідеальним, продемон-стрував глибокі суперечності між багатством і бідністю, між громадянським потя-гом і егоїзмом правлячих кіл. Важливо, що представники класичного утопічногосоціалізму, насамперед Ш. Фур'є, передбачали розквіт культури, науки, освіти якжиттєво важливих складових майбутнього суспільства — гармонійного, радісного іморально чистого.

Проте реальне суспільне життя було далеке від цього ідеалу. Революційні пере-творення збудили національні почуття європейських народів. Відгуком на ці суспі-льні явища був розвиток філософських підвалин романтизму в Німеччині на зламіXVIII і XIX ст. членами «ієнського гуртка» (м. Ієн поблизу Веймара) братами Шле-гелями. Вони пропагували розкуте, нічим і ніким не обмежене мистецтво. Згодомпредставники романтичного напряму обстоювали концепцію вічної боротьби зізлом, тому що саме ця боротьба не дає злу панувати у світі. Романтики підходилидо аналізу дійсності з позицій вічних суспільних ідеалів, сконцентрувавшись навнутрішньому світі людини.

Під впливом науково-технічних досягнень доби панівний до цього часу релігій-но-естетичний досвід усе більше розглядався як другорядний. Усе це зруйнувалотрадиційну механістичну картину світу, водночас породило впевненість у доміну-ванні науки над мистецтвом. Засновники прагматизму Ч. Пірс та У. Джеймс вважа-ли, що будь-який висновок, який претендує на істину, має мати практичні наслідки.B «Основах психології» (1890) У. Джеймс зазначав, що прагматизм не визнає нічо-го, що практично не стосується людського життя.

Наприкінці XIX ст. відбулися суттєві зрушення в багатьох сферах суспільногожиття. Криза духовних засад сприяла появі нового світогляду, який базувався наіндивідуалізмі, аристократичному презирстві до всього буденного, вимагав витон-чених форм. Філософією опановує розчарування в ідеї прогресу як прогресі розуму.Намагання людини зрозуміти суть своєї біологічної природи привело до втрати їїпопереднього світоглядного статусу як «вінця природи», натомість з'явилося розу-міння людини як «комбінації фізико-хімічних сполучень», homo faber, який вироб-ляє знаряддя праці.

Здобутки технічного прогресу неправомірно розглядалися як прогрес усієї куль-тури, що призвело до переоцінки економічного фактора в житті суспільства. Як за-значав М. Вебер, активність і підприємливість, індивідуалізм і лібералізм, раціона-лізм і практицизм стали характерними рисами західної буржуазної культури.He інтелектуалізація, a граничне спрощення «економічної людини», що стала фана-том своєї справи, відмова від колективних цінностей і гуманізму були характерни-ми ознаками провідного буржуазного стану.

Поряд з цим у філософії все більше актуалізується проблема людського існу-вання. Апокаліпсичним відчуттям історії відзначався російський символізм. Філо-соф В. Соловйов — теоретик ортодоксального натхнення, — вбачав у величі Росіїбатьківщину спасіння людства, третій Рим. Одним з головних завдань російські фі-лософи (М. Бєрдяев, П. Флоренський) вважали створення нової релігійної свідомо-сті на підставі синтезу християнської ідеї та філософії.

Ha зламі століть істину все більше шукають у несвідомому. На цих підвалинахформується філософія життя в поглядах Ф. Ніцше: основа життя — це воля, ін-стинкт влади, a якщо його немає, то істота деградує; А. Бергсона: життя — це без-перервне творче становлення; О. Шпенглера: про початок «закостеніння» творчихджерел культури, розповсюдження культури «вшир» і появу масової культури. По-ступово набуває популярності психоаналіз 3. Фрейда про творчо-спонукальну рольнесвідомого і сексуального почуття, що згодом набуло поширення в практиці пси-хоаналітичного дешифрування художніх образів.

Надзвичайно швидкі темпи соціальної поляризації суспільства, розвиток техніч-ної основи культури багатьма культурологами розглядалися як фатальне явище длякультури. Але головною тенденцією в розвитку культури тих часів була потреба уформуванні нових духовних орієнтирів, своєрідного бачення краси світу, ствер-дження естетично розвиненої особистості.