8.1.6. Універсалізм культурного процесу

магниевый скраб beletage

Еволюція національних культур. XIX ст. — це час бурхливого розквіту світо-вої культури. Цей розвиток торкнувся всіх сторін життя і позначився на еволюції якматеріальної, так і духовної культури людства. Унаслідок стрімкого розвитку тех-ніки у XIX — на початку XX ст. культурний процес зазнав значних змін. Удоско-налилась матеріальна база культури, сформувалися нові соціальні верстви населен-ня, збільшився інтелектуальний потенціал суспільства. Епоха породила різнілітературно-мистецькі течії. Вони відбивали розмаїття почуттів, нестабільний ха-рактер тогочасного суспільства.

Для періоду останніх десятиліть XVIII — початку XIX ст. характерне величезненапруження соціальної й ідейної боротьби, що охопила всю Європу. На цьому етапімогутнім прискорювачем революційних процесів і у громадській свідомості, і в ми-стецтві виступила Франція. Однак із встановленням наполеонівської диктатури ка-ртина суттєво змінилася. Хоча завойовницькі війни наполеонівської імперії сприя-ли встановленню у ряді країн Європи буржуазних порядків, у першу чергу вонипереслідували мету забезпечення інтересів французької буржуазії. Це, природно,викликало бурхливе піднесення національної свідомості народів Європи. Літерату-ра й мистецтво Франції, особливо архітектура, продовжували бурхливо розвивати-ся, однак глибоко новаторські процеси виявили себе з величезною силою й у мис-тецтві інших європейських країн.

У Франції, починаючи з передодня революції, рушійною стильовою формоюхудожнього розвитку був класицизм. Характерна риса його найпослідовнішихпредставників — прагнення звеличити справу буржуазної революції, апеляція доантичності, до героїв демократичної Греції й республіканського Риму. У своємузверненні до програмно-героїчного, сповненого суворого аскетизму мистецтвафранцузький класицизм по-новому переосмислив традиції просвітницької культуридругої половини XVIII ст.

Серед численних проявів тогочасної духовної культури помітне поширення мавромантизм, що відзначався великою багатогранністю. У сфері художньої творчостівін яскраво втілився у вигляді напрямку в літературі, образотворчому мистецтві,музиці, театрі. Разом із тим романтизм був певним світоглядом: романтичний на-прямок складався у сфері філософських та естетичних ідей, історичної науки, ви-ник романтичний тип особистості й поведінки.

Другим провідним напрямком, що визначив обличчя європейської культуриозначеного періоду, був реалізм. Твори художників і письменників-реалістіввідзначаються широким охопленням дійсності і домінуванням соціальної про-блематики. Обидва ці напрямки — романтизм і реалізм — у найдовершенішихформах складаються у Франції. Ця країна за вісімдесят років пережила чотириреволюції: 1789, 1830, 1848, 1871 pp. Особлива атмосфера революційного бро-діння, постійної «вагітності» революцією наклала особливий відбиток на розви-ток французького мистецтва. У ньому виразно звучить тема героїчного звели-чення сучасної людини.

Уже в творчості головного представника революційного класицизму в образот-ворчому мистецтві — Жака Луї Давида та французьких художників початку XIX ст.намітилися деякі риси, характерні для культури цієї доби в цілому, однак у повніймірі, в усій завершеності художній переворот, що відбувся в мистецтві, виявивсялише у творах майстрів романтичного напрямку.

Характерною ознакою духовного життя часу була багатоманітність національ-них художніх шкіл і глибина їх безпосереднього взаємозв'язку. Завдяки своєрід-ності національної історичної долі, особливості своїх національних традицій роз-виток мистецтва у країнах Європи не був одноманітним. При глибинній спорід-неності естетичної проблематики навіть близькі один одному художні напрямкисуттєво відрізнялися. Так, сентиментально ідеалізуючий класицизм Німеччиникінця XVIII — початку XIX ст. не був тотожний пафосові революційного класи-цизму француза Жака Луї Давида. Демократизм і народність Давида та його су-часника, іспанця Гойї, також суттєво відрізнялися один від одного. Романтизм пе-рших десятиліть XIX ст. у Франції і Німеччині — також суттєво відмінні явища.Реалізм француза Дом'є глибоко відрізняється від реалізму дюссельдорфськоїшколи, так само як реалізм француза Курбе суттєво відрізняється від реалізму ні-мецького художника Менцеля. Ці відмінності пов'язані не тільки зі своєрідністютворчої індивідуальності кожного з майстрів — вони невід'ємні від своєрідностіздійснення загальноєвропейських етапів розвитку мистецтва у кожній національ-ній художній школі. Однак як диференціація національних шкіл, так і кінцева єд-ність всесвітньо-історичного художнього процесу отримують у цю добу свій най-послідовніший вираз. Так, наприклад, з багатьох національних і місцевихлітератур утворюється одна всесвітня література. І разом з тим слід відзначитивнесок кожної нації у розвиток світової літератури.

Національні культури різних народів Європи неповторно розробляють ті чиінші комплекси естетичних проблем, що особливо гостро стояли у даній країні.Вони ж презентували різні аспекти художньої проблематики людства в цілому.Тому світове значення тієї чи іншої національної школи, або історичного регіону,визначається об'єктивною цінністю неповторного внеску означеної школи до за-гальної — світової або європейської культури. Так, живописець Гойя міг створи-ти свій відомий твір «Розстріл у ніч на 3 травня» лише виходячи з конкретнихумов народної партизанської боротьби іспанців проти французького нашестя іспираючись на традиції схильної до сильних контрастів іспанської культури. Ли-ше особливі умови визрівання революції у Франції могли породити звернення догромадянської героїки античного світу, створити «Клятву Гораціїв» Давида. Піз-ніше безпощадно тверезий критичний аналіз дійсності породив соціальні романиСтендаля, Бальзака, Золя. Розквіт німецької філософської думки доби Канта, Фіх-те, Гегеля супроводжувався появою специфічного філософсько-художнього уні-версалізму образів «Фауста» Гете, він знайшов також свою аналогію у філософсь-кій багатозначності краєвидів німецького живописця Каспара Давида Фрідріха.Притому у кожному з цих настільки неповторних художніх явищ одночасно з пі-знанням специфічної долі розвитку «національного» духу втілюються глибинніпитання, що хвилювали сумління і думку доби. Специфічною рисою співвідно-шення національного і загальносвітового у XIX ст. є усвідомлення кращими ума-ми зв'язку проблем духовного життя свого народу з корінними проблемами часу,його місця у всесвітньо-історичній драмі епохи.

Капіталістична економіка — це економіка світова, що залучає до свого коло-обігу всі народи світу. Вона створює єдине світове господарство, унаслідок чогонеминуче виникає єдина у своїх внутрішніх суперечностях світова культура.Суперечлива єдність визначається також і тим, що у ній з більшою гостротою іглибиною, ніж будь-коли, виникає питання, на яких шляхах слід шукати вирі-шення основних проблем, які час поставив перед художньою свідомістю. Одиніз шляхів вирішень виходив із прийняття панівних відносин, інший — з їх кри-тики, неприйняття. Один із найсуттєвіших аспектів в історії європейського мис-тецтва XIX ст. визначає боротьба двох різних типів культури у кожній національ-ній культурі.

Загальна проблематика художньої культури XIX ст. Одна з головних осо-бливостей європейської художньої культури XIX ст. — це становлення істориз-му як принципу підходу художника до дійсності, тобто відкриття здатності ху-дожньої свідомості пізнавати долю народів у їх реальному історичномурозвитку. Історизм суспільної свідомості в цілому, уявлення про еволюцію, про-грес, прагнення до аналізу конкретних форм громадянської, соціальної еволюціїсуспільства саме в цю добу досягли свого найбільшого розвитку. Діалектичнийметод Гегеля і праці таких істориків, як Гізо, Тьєррі та інші проникнуті глибо-ким почуттям історизму.

Ці тенденції знайшли своє втілення і в мистецтві доби. Якщо у добу револю-ційного класицизму історизм виступає у відстороненій героїзованій формі, товже романтики рішуче долають цю особливість класицизму, прагнуть прорвати-ся до коренів реальної характерності історичного життя народів. При усій емо-ційній особистісній інтонації романтизму, його тяжінню до екстраординарногота екзотичного історизм є його суттєвою стороною. У своїх найвищих проявахвін підіймається до створення символічних і водночас життєвих образів («Сво-бода, що веде народи» Делакруа, «Марсельєза» Рюда). У подальшому конкрет-ний історизм, втілення подій і оголення глибини трагічно непримиренних зітк-нень історичних сил, знаходять нові форми, типові для реалізму середини ідругої половини XIX ст. Досить згадати графічні серії Менцеля, творчість Су-рикова, історичні картини Алеша і Матейка. Приклад творчості цих художниківдозволяє зрозуміти, як проблема історизму в європейському мистецтві цього ча-су нерозривно пов'язана з іншою, не менш важливою його якістю — зі ствер-дженням у мистецтві проблеми народності.

Народ як об'єкт зображення у новий час набуває особливого значення. У реалі-змі XIX ст. демократизм поглядів ряду митців і досвід революцій, що потрясалиЄвропу, зростання історичної активності народу визначили глибокі зміни у поста-новці проблеми народності. Народна тема перетворилася на таку тему, що визнача-ла обличчя часу. Звідси особливе значення побутового жанру у мистецтві розвине-ного реалізму XIX ст. Побутовий жанр у ряді випадків трансформувався у своє-рідний монументальний літопис доби. Якщо історична тема пронизана пафосом на-родності, то так звана побутова тема своїм пафосом стверджувала значення народуу сучасному житті і надавала історичної значущості цим образам. Тому відобра-ження й узагальнення конкретного життя, етична оцінка народного буття досяга-ють такого розмаху і такої безпосередньої життєвої конкретності, яких не зналомистецтво попередніх часів.

Образотворче мистецтво XIX ст. У системі просторових мистецтв у XIX ст.панівну роль мав живопис, особливо станкова картина. Цей вид живопису мав та-ку саму властивість, як тогочасний роман: широко показувати події і явища конк-ретного соціального життя.

Архітектура, що визначала й у минулі часи художній стиль епохи, з другої чвер-ті XIX ст. занепадає, її питома вага у втіленні ідеалів доби у художньому життізнижується. До кінця століття пластичний вигляд споруд найчастіше визначавсяеклектичним використанням «історичних стилів». У художній промисловості пану-вав дух показової розкоші, хоча вже в другій половині століття в Англії виникаютьперші спроби знайти шляхи до створення органічного стилю для художньої проми-словості.

Занепад архітектури зумовив кризу синтетичних форм мистецтва. Для розви-тку монументального малярства і монументальної скульптури умови були не-сприятливі. Саме у XIX ст. завершується процес розпаду «стилю» як певної ці-лісної системи художніх форм, прийомів і методів, ця система охоплювала всівиди мистецтва і передбачала тісний зв'язок образотворчого мистецтва, зодчес-тва і прикладних мистецтв.

У європейському живописі XIX ст. продовжують розвиватися великі традиціїпортретного мистецтва. У цій галузі мистецтво XIX ст. зробило свій внесок у розу-міння світу особистості, виявило свій особливий підхід до моделі. Зазначимо, що напочатку століття портретному мистецтву були притаманні здатність до втілення га-рмонійної краси душі й тіла людини, що поєднувалося з розкриттям індивідуальнихрис портретованого. Ці якості, зокрема, виявляються у ранніх портретах французь-кого живописця Енгра. Однак для основної лінії розвитку реалістичного портретаXIX ст. типовим є відчуття гострої аналітичної характерності образу, органічна єд-ність психологічно індивідуальної неповторності особистості і соціально-психоло-гічної сторони образу. У Німеччині ці риси по-своєму виявилися у портретах Рун-ге. В Іспанії Гойя підкреслював у портреті інтенсивність пристрастей своїх героїв,у Франції Енгр створив об'єктивний і аналітичний образ ділка Бертена, розумно-го, огрядного, майже значного у своїй банальній самовпевненості, — персонажа,що ніби зійшов зі сторінок романів Бальзака. У цілому ж єдність особистого й за-гального у розкритті моральності особистості — дорогоцінна якість по-справ-жньому гуманістичного портрета XIX ст. У певних випадках соціально-психоло-гічна характеристика переростає у розкриття моральної відповідальності особис-тості перед тим світом, у якому вона живе й бореться (деякі портрети Давида, Ру-нге, Перова).

У живописі XIX ст. особливе місце займає пейзаж. «Чистий» пейзаж як само-стійний жанр мистецтва сформувався ще у XVII ст. і не тільки отримав поширення,але й втратив героїзовано-узагальиеиі риси. З образу світу вій перетворився насвоєрідний «портрет» даної місцевості. Разом з тим у кращих майстрів це зовсім неописово-інформативний краєвид. У англійця Констебла, француза Коро, німця Ка-спара Давида Фрідріха, у кращих майстрів російського краєвиду він втілює в обра-зах природи складний духовний світ особистості в усьому його інтимному зв'язкузі світом природи. Образ рідної землі, ліричне, інтимне переживання природи, жи-вий особистісний психологізм — характерна риса пейзажу нового часу. Починаючиз 60-х pp. XIX ст., пейзажисти оволодівають пленером, передачею чарівності «пуль-сації» природного середовища, тонким і гострим втіленням миттєвих відтінків по-чуттів, що виникають при сприйнятті природи. Усе більшу роль із зростанням мі-ського життя починає відігравати міський пейзаж.

Найбільш розвинуті європейські країни у XIX ст. проходили через два великихісторичних етапи еволюції мистецтва. Перший — від Великої Французької рево-люції 1689 р. до Паризької комуни (1871) і другий етап — з 1871 р. до початкуXX ст. Після 1871 р. поступово з'являються ознаки глибоких змін у самому харак-тері мистецтва. Тип реалізму, характерний для попередньої епохи, поступовотрансформується. Виникають нові художні тенденції, що досягають свого послідо-вного розвитку уже в XX ст. Різко зростає питома вага напрямків, що більш відкри-то поривають із засадами реалістичного мистецтва. Одночасно у художньому життіЄвропи й світу після 1871 р. починають відігравати деякі національні художні шко-ли, що раніше не мали помітного впливу на еволюцію світового мистецтва.

Запитання і завдання для самоконтролю

Перерахуйте основні періоди Нового часу.

Охарактеризуйте соціальну структуру європейського суспільства у Но-вий час.

Назвіть основні принципи політичної системи в Європі Нового часу.

Назвіть типи державного устрою в Європі Нового часу.

Як розвиток науки й техніки вплинув на мистецькі пошуки XIX ст.?

Яких визначних діячів української науки і культури XIX ст. Ви знаєте?

Охарактеризуйте картини світу Нового часу.

Розкрийте значення ідеологій у європейській культурі Нового часу.

Розкажіть про новий соціальний і духовний досвід та його породження — ін-дивідуалістичну культуру.

Напишіть реферат на одну із запропонованих тем:

Світоглядні засади та головні напрямки розвитку європейської культуриXIX ст.

Провідні художні течії в європейській культурі XIX ст.

Основні наукові досягнення і найвідоміші винаходи XIX ст.

Соціальні й політичні системи другого періоду Нового часу.

Провідні ідеологічні концепціїXIX ст.

Загальна проблематика художньої культури XIX ст.

Допишіть речення:

Новий час — це історико-культурна система, що склалася та існувала з...

Вирішальну роль у процесі ствердження капіталістичної формації в Європі ві-діграла ...

Головним елементом способу життя людини у добу Нового часу стає прин-ципово нове ставлення до праці. Праця перетворюється на ...

Надзвичайно важливим фактором постійного розширення бізнесу у добу Но-вого часу стає ...

На початку Нового часу практично вся внутрішня і зовнішня політика в дер-жавах Європи й Америки зосередилася в руках ...