Розділ 3 РОЗГЛЯД СПРАВ АНТИМОНОПОЛЬНИМ КОМІТЕТОМ УКРАЇНИ 3.1. Правові засади розгляду справ : Антимонопольно-конкурентне право України : B-ko.com : Книги для студентів

Розділ 3 РОЗГЛЯД СПРАВ АНТИМОНОПОЛЬНИМ КОМІТЕТОМ УКРАЇНИ 3.1. Правові засади розгляду справ

Розгляд справ про порушення законодавства про захист еконо­мічної конкуренції здійснюється Антимонопольним комітетом України на засадах рівності сторін перед законом, органами та по­садовими особами, які розглядають справу [66].

Статтею 8 Конституції України закріплено принцип верховенс­тво права, а значить верховенство закону, як основного джерела права [4]. Тому основним принципом при розгляді справ і буде принцип законності. В. Г. Перепелюк вважає, що по відношенню до процесуальної діяльності вимоги законності можна розділити на три групи: матеріальні, матеріально-процесуальні, процесуальні [114, c. 96].

Матеріально-процесуальний елемент принципу законності у правозастосуванні проявляється через зміст тих чи інших процесу­альних норм. Процесуальний закон вказує, які обставини необхідно з'ясувати при вирішенні питання про пом'якшення чи обтяження відповідальності. Матеріально-процесуальний елемент принципу законності також проявляється в інституті підвідомчості справ. Процесуальним елементом законності є чітке додержання встанов­леної нормативним актом процедури [115, c. 317].

Наступний принцип — це принцип рівності сторін. Всі учас­ники справи перебувають у рівному правовому становищі, набува­ють певного правового статусу і рівній мірі можуть здійснювати закріплені матеріальними та процесуальними нормами права та не­сти обов'язки. Вирішення справ на засадах рівності всіх осіб перед законом означає застосування органом або посадовою особою, яка розглядає справу, норм єдиної системи права і однаково щодо всіх осіб, які беруть участь у справі.

Принцип рівності сторін тісно пов'язаний з принципом змагаль­ності, який надає можливість рівній мірі «змагатися» сторонам у справі, а саме: надавати докази, пояснення, відстоювати свою пози­цію. Таким чином, при розгляді справи матеріально-правовий спір набуває форми процесуальної змагальності із застосуванням сторо­нами рівних процесуальних прав. Зв'язок між рівністю процесуаль­них прав і обов'язків сторін та змагальною формою їх прояву дуже тісний. Тому, для кращого розуміння процесу розгляду справ, вва­жаємо за необхідне спочатку розглянути питання співвідношення матеріальних та процесуальних норм, які є важливим регулятором спірних правовідносин.

В Законах України «Про захист економічної конкуренції» [9], «Про захист від недобросовісної конкуренції» [7], «Про Антимоно­польний комітет України» [6] містяться норми матеріального пра­ва, які визначають склад та види правопорушень, які повинні при­сікатися уповноваженими на те державні органи, а також підстави прийняття посадовими особами та органами рішень за результата­ми розгляду справ.

Норми які безпосередньо регулюють порядок розгляду справ антимонопольними органами, порядок прийняття ними рішень (по­станов, розпоряджень, протоколів), в основному зібрані в Правилах розгляду справ про порушення законодавства про захист економіч­ної конкуренції [66], вони також містяться в Законах України «Про захист економічної конкуренції» — Розділи VI, VII [9], «Про захист від недобросовісної конкуренції» — глава VI [7], що певною мірою ускладнює їх застосування та призводить до неузгодженостей при правозастосуванні. На нашу думку, вже давно назріла потреба у зі­бранні процесуальних норм конкуренційного права (але крім норм адміністративного провадження) у єдиний кодифікований норма­тивний акт, який би більш детально врегулював порядок подання заяви, службового розслідування у справі, процедуру розгляду справи, винесення рішення та оскарження рішення у справі.

Таким нормативним актом повинен бути Конкуренційний про­цесуальний кодекс України, у якому доцільно передбачити окре­мий розділ, в якому було б регламентовано порядок розслідування та розгляду справ антимонопольними органами. Зазначимо, що на сьогодні концепцію Конкуренційного процесуального кодексу України вже розроблено Антимонопольним комітетом Украї­ни [116].

Стосовно чинних Правил розгляду справ про порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції, то юристи-практики вважають, що вони взагалі є нелегітимними [81, c. 91]. Свою по­зицію вони аргументують тим, що Антимонопольний процесуаль­ний кодекс України, розробку проекту якого було передбачено По­становою Верховної Ради України ще до 1 лютого 1994 року, так і не був прийнятий (п. 3 вказаної Постанови) [117]. Крім того, вони посилаються на те, що застосування зазначених Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конку­ренції суперечить ст. 19 Конституції України, згідно з якою «Орга­ни державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні поса­дові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та закона­ми України» [4].

Однак ми категорично не можемо погодитися з цією позицією з наступних причин:

1. повноваження щодо розгляду справ про порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції Антимонополь­ним комітетом України, його органами та посадовими особами передбачено в Законі України «Про Антимонопольний комітет України» (ст. ст. 7, 13, 16 Закону) [6], (Спочатку треба вносити зміни у Закон.);

2. Правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства (спочатку — Тимчасові, а потім — Постійні) [118; 119] було прийнято ще до прийняття Конституції України, і необ­хідність у їх прийнятті була обумовлена об'єктивними причинами;

3. повноваження щодо прийняття нормативно-правових актів передбачено Законом України «Про Антимонопольний комітет України» і є одним з головних повноважень Антимонопольного комітету України;

4. підзаконні нормативні акти і розроблюються для того, щоб доповнювати та деталізувати окремі положення законів (адже за­кон — це лише свого роду «каркас», необхідні деталі якого і запо­внюють підзаконні нормативні акти);

5. прийняття спеціального процесуального нормативного акта, який би регулював порядок розгляду справ про порушення у сфері конкуренції, залишається актуальним!

Слід зазначити, що на практиці неодноразово траплялися випа­дки оскарження суб'єктами господарювання нормативних ак­тів Антимонопольного комітету України, зокрема Правил роз­гляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції [15, с. 81; 91, с. 42—43].

Так, акціонерне товариство «Креді Ліоне Україна» звернулося до Вищого арбітражного суду України з позовною заявою від 15 листопада 2000 року № 1/242 про визнання недійсними окремих положень Правил розгляду справ про порушення антимонопольно­го законодавства України, затверджених розпорядженням Антимо- нопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 липня 1998 року за№ 471/2911.

Рішенням судової колегії по розгляду господарських спорів Вищого арбітражного суду України від 27 грудня 2000 року у спра­ві № 1/121/4/120 в позові акціонерному товариству «Креді Ліоне Україна» відмовлено.

Далі, постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого господарського суду України від 27 червня 2001 року рішення судової колегії по розгляду господарських спорів Вищого арбітражного суду України від 27 грудня 2000 року у спра­ві № 1/212/4/120 залишено без змін, а заяву акціонерного товарист­ва «Креді Ліоне Україна» без задоволення, оскільки:

— акт нормативного характеру було розроблено і затверджено Антимонопольним комітетом України на виконання пункту 5 по­станови Верховної Ради України від 26 листопада 1993 року № 3660-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про Ан­тимонопольний комітет України»;

— у зв'язку з виявленням порушень органи Антимонопольного комітету України застосовують фінансові санкції або приймають рішення про припинення дій, спрямованих на обмеження конкуре­нції і для прийняття вказаних рішень. Відповідно до чинного зако­нодавства України, пізніше було прийнято оскаржений акт норма­тивного характеру — Правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України [15, с. 81].

Таким чином, на підставі викладеного, можна стверджувати, що норми, які безпосередньо регулюють порядок розгляду справ, яв­ляють собою важливу складову частину конкуренційного законо­давства України.

Вважаємо, що норми порядку розгляду справ законодавства про захист економічної конкуренції потребують уточнення, впорядку­вання та закріплення в кодифікованому нормативному акті. Зумо­влено це тим, що на сьогодні значно розширено сферу відносин, які регулюються цим законодавством, а також зростає кількість справ, розглянутих антимонопольними органами України, тим самим на­працьовується практика розгляду справ антимонопольними орга­нами.

До викладеного можна додати, що Антимонопольний комітет України та його органи здійснюють також адміністративну юрис­дикцію через посадових осіб Антимонопольного комітету України. Вказані повноваження посадових осіб закріплено в Законі України «Про Антимонопольний комітет України» [6], Законі України «Про захист економічної конкуренції» [9], а також у ст. 255 Кодексу

України про адміністративні правопорушення [109] (більш деталь­но про це йшлося у попередньому розділі роботи).