3.2. Строки порушення та розгляду справ : Антимонопольно-конкурентне право України : B-ko.com : Книги для студентів

3.2. Строки порушення та розгляду справ

Під строком (процесуальним строком) розуміється визначений нормативним актом проміжок часу, що обчислюється за встановле­ними правилами і протягом якого уповноважені особи або органи вправі вчиняти певні процесуальні дії.

Слід відмітити, що вперше в законодавстві України новим Ци­вільним кодексом України, прийнятим 16 січня 2003 року, дано ви­значення і чітко диференційовано поняття строку та терміну. Так, згідно із ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, з закінченням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном, згідно із ч. 2 ст. 251 Цивільного ко­дексу України, є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відмінності між ними по­лягають у тому, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, термін же визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має обов'язково відбутися [60].

Із закінченням процесуального строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Уповноважена особа або орган втрачає право виносити процедурні та остаточні рішення по справі, окрім як про припинення провадження у справі. Докуме­нти, надані після закінчення процесуальних строків, залишають­ся без розгляду. Але із закінченням процесуального строку не зникає обов'язок особи щодо виконання конкретних процесуа­льних дій. Якщо строк пропущено, не прийнято вчасно рішення то вважається, що прийнято позитивне для сторони рішення (на­приклад, п. 2 ст. 26, п. 1 ст. 28 Закону України «Про захист еко­номічної конкуренції» [9].

Зупинення означає, що той чи інший відрізок часу за наявності визначених законодавством обставин у строк не зараховується [114, с. 185]. Так, наприклад, перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної кон­куренції (ч. 2 ст. 42 Закону України «Про захист економічної кон­куренції») [9].

Зазначимо, що в Правилах розгляду справ про порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції назва Розділу IX «Перевірка, перегляд, оскарження рішень у справах та обчислення строків» [66] потребує коригування, оскільки ні про які строки у за­значеному розділі взагалі не йдеться.

У Концепції Конкуренційного процесуального кодексу процесуа­льні строки виділено в окрему главу. Причому у вимогах до Розді­лу «Загальні положення» правильно зазначається, що потребує чіт­кого врегулювання саме визначення видів та порядку обчислення процесуальних строків. Передбачається також встановити обґрун­товані строки розгляду заяв та справ, надання дозволу на узго­дженні дії та концентрацію, строки оскарження, перевірки та пере­гляду рішень. У випадках, коли процесуальні строки не будуть встановлені Кодексом, їх буде визначати орган Комітету [116].

Проте, як на недолік вкажемо на те, що у Концепції Конкурен­ційного процесуального кодексу нічого нового не запропоновано. Подібну норму на сьогодні закріплено у ст. 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», згідно з якою «Строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів гос­подарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодав­ством про захист економічної конкуренції, а також органами Анти­монопольного комітету України, головою територіального відді­лення Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна обов'язково відбутися, чи періодом часу» (ч. 1 ст. 62 Закону) [9]. Щодо порядку обчислення та пропуску строків, то у ст. 62 Закону зазначається, що «Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту» [9].

Проте слід зазначити і, на нашу думку, закріпити це в Законі, що поштова квитанція свідчить лише про факт здійснення пла­тежу та відправлення кореспонденції, а підтвердженням того, які саме документи було відправлено, буде наявність реєстру опису вкладення (документів, матеріалів), що знаходяться у конверті. Причому реєстр опису вкладення повинен робитися у двох примір­никах які завіряються працівником відділення зв'язку: один відда­ється відправникові, а другий вкладається у конверт.

На нашу думку, у Конкуренційному процесуальному кодексі не завадило б закріпити дефінітивне визначення процесуального стро­ку та процесуального терміну. Так як на сьогодні у законодавстві про захист економічної конкуренції закріплено проміжки часу, які визначаються роками, місяцями, днями (строки), наприклад: строки давності притягнення до відповідальності (ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), строк оскарження рішення Антимонопольного комітету України до суду (ч. 1 ст. 60 Закону

України «Про захист економічної конкуренції»); закріплено також моменти у часі з настанням яких пов'язана дія чи подія (терміни), наприклад: припинення або зупинення нарахування пені за про­строчу нарахування штрафів (ч. 6 ст. 56 Закону України «Про за­хист економічної конкуренції») [9].

Розрізняють такі строки як: загальні та спеціальні, строки роз­гляду заяв, строки розгляду справ, строки розслідування, строки вирішення справи, строки слухання у справі, строки прийняття та виконання рішення.

Строк розгляду заяви. Згідно з п. 19 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції заяви про порушення розглядаються протягом 30 календарних днів, а у необхідних випадках цей строк може бути продовжено ще на 60 календарних днів [66]. Перебіг цього строку починається з моменту отримання заяви органом Антимонопольного комітету України і закінчується прийняттям розпорядження про початок розгляду справи.

Заява про правопорушення розглядається державним уповнова­женим або головою територіального відділення Антимонопольного комітету України. Встановивши, що заяву подано без додержання вимог законодавства, а саме — не вказано реквізити, передбачені п. 18 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, і це перешкоджає розгляду заяви, а також у разі невиявлення ознак порушення конкуренційного законодавст­ва, державний уповноважений, голова відділення залишають заяву без руху, про що письмово повідомляється заявнику (п. 19 Пра­вил) [66].

Але зазначимо, що правову природу (тобто специфічні юридичні ознаки) такого письмового повідомлення про залишення заяви без руху не визначено. А саме, не визначено яким чином оформляється таке повідомлення (його реквізити) і чи підлягає така відмова оска­рженню, а якщо підлягає, то до якого органу.

Державний уповноважений, голова територіального відділення, розглянувши заяву і додані до неї матеріали та встановивши наявність ознак порушення, передає заяву і матеріали для додаткового дослі­дження в одне із управлінь досліджень та розслідувань (УДР), яке займається розслідуванням правопорушень такого виду. Проте цей процедурний момент передачі матеріалів в управління у Правилах розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не встановлено, як і не визначено, на підставі якого проце­суального документа така процесуальна дія вчиняється.

Службовці одного з управлінь досліджень та розслідувань, роз­глянувши заяву та додані до неї матеріали, вимоги, з якими зверну­вся заявник, встановивши наявність ознак правопорушення (по су­ті, підтверджується наявність ознак порушення), складають і пере­дають державному уповноваженому, голові відділення подання, яке підписується одним із спеціалістів управління та начальником управління. (Див. додаток 3.1)

Строк розгляду справи починається з прийняттям розпоря­дження про початок розгляду справи і закінчується прийняттям рі­шення у справі. Але ні в Законі України «Про захист економічної конкуренції», ні в Правилах розгляду справ про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції не встановлено строк, протягом якого справа повинна бути розглянута антимонополь­ним органом! На нашу думку, це є суттєвим недоліком, що може призвести до затягування розгляду справ на невизначений час. На нашу думку, доцільно передбачити двохмісячний строк розгляду справи. Причому строк розгляду заяви не повинен включатися у строк розгляду справи, як це передбачено в подібних підзаконних нормативних актах процесуального характеру, наприклад, п. 10.13 Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рек­ламу [121].

Строк давності. Прикладами строків давності у законодав­стві про захист економічної конкуренції є строки давності при­тягнення до відповідальності за порушення норм цього законо­давства.

Так, наприклад, строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а у разі триваю­чого порушення — з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції, передбачені п. п. 13-16 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», стано­вить три роки з дня вчинення порушення, а у разі триваючого по­рушення — з дня закінчення вчинення порушення. Згідно із ст. 42 Закону суб'єкт господарювання не може бути притягнутим до від­повідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповіда­льності [9].

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції встанов­лено у ст. 28 Закону України «Про захист від недобросовісної кон­куренції», він становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Закінчення строку звернення із заявою є підставою для відмови у прийнятті за­яви [7].

Строк розслідування у справі. У разі виявлення ознак пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи, яке надсилається відповідачу про­тягом трьох робочих днів з дня його прийняття [9].

Після винесення розпорядження про порушення провадження у справі починається процесуальна стадія, що має неофіційну назву «службове розслідування». У нормативних актах, зокрема у п. 23 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, цю процесуальну стадію врегульовано дуже поверхово, вона закріплена як «дії, направлені на всебічне, по­вне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін» [66]. Але на практиці це є найважливішою ста­дією. При розслідуванні правопорушення задіяні спеціалісти анти­монопольних органів, експерти, треті особи, перекладачі. До дій, що проводяться при службовому розслідуванні, відносяться:

— дослідження регіонального або загальнодержавного ринку;

— одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися у протоколі;

— призначення експертизи у випадках, коли для з 'ясування об­ставин, що мають значення для справи, потрібні спеціальні знан­ня [66].

Розслідування продовжується декілька тижнів, місяців. На на­шу думку, ця процесуальна стадія розгляду справ потребує більш детального врегулювання у нормативних актах — в Правилах роз­гляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або у Конкуренційному процесуальному кодексі України. Зазначимо, що строк розслідування у справі також зако­нодавчо не врегульовано, що є прогалиною.

Строк підготовки справи до вирішення також не встановлено у законодавстві про захист економічної конкуренції, хоч на практи­ці він має важливе значення. Це зауваження стосується також і строків проведення слухання у справі.

Окремими нормативними актами процесуального характеру встановлюються такі строки, причому досить тривалі. Так, напри­клад, при регулюванні зовнішньоекономічної діяльності передбача­ється застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну. Перед винесенням рішення посадова особа вирішує питання про запровадження справляння спеціального мита і строк цього попе­реднього заходу не може перевищувати 200 днів [122].

На нашу думку, строк підготовки справи до вирішення потре­бує нормативного врегулювання та закріплення в Конкуренційному процесуальному кодексі України.