3.6. Розслідування та слухання у справах

Як вже зазначалося, після винесення розпорядження про пору­шення провадження у справі починається процесуальна стадія, яка має неофіційну назву «розслідування» або «службове розслідуван­ня» [123, с. 16]. Але у нормативних актах законодавства про захист економічної конкуренції про цю процесуальну стадію нічого не за­значено. Але це важлива стадія, адже при розслідуванні правопо­рушення задіяні спеціалісти антимонопольних органів, експерти, перекладачі та інші особи, здійснюється ціла низка дій щодо дослі­дження наявних матеріалів.

У п. 23 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції цю процесуальну стадію закрі­плено як «дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи». Зокрема, при службовому розслідуванні проводяться такі дії:

— дослідження регіонального або загальнодержавного ринку;

— одержання від сторін, третіх осіб, інших осіб письмових та усних пояснень, які можуть фіксуватися у протоколі;

— вилучення письмових та речових доказів, зокрема докумен­тів, предметів чи інших носіїв інформації, що можуть бути дока­зами чи джерелами доказів у справі;

— накладення арешту на предмети, документи, інші носії ін­формації, що можуть бути доказами чи джерелами доказів у справі [66].

На нашу думку, ця процесуальна стадія розгляду справ потребує більш детального врегулювання, наприклад, в чинних Правилах розгляду справ про порушення законодавства про захист економіч­ної конкуренції, а в подальшому у Конкуренційному процесуаль­ному кодексі України.

Основне завдання стадії службового розслідування — виявити юридично важливі факти і дати їм попередню правову оцінку. Процесуальні дії, які вчиняються під час розслідування, спрямовані у першу чергу на те, щоб дослідити обставини, що зумовлюють правовий статус заявника, дослідити факти, що стосуються діяль­ності заявника, дослідити обставини та факти щодо правового ста­тусу і діяльності порушника, встановити, чи є поведінка порушника протиправною, а також дати кваліфікацію його діям. Для цього проводиться комплекс процесуальних дій, спрямованих на збиран­ня та дослідження доказів, встановлення об'єктивної істини у спра­ві, інші дії, що спрямовані на забезпечення підготовки матеріалів справи до розгляду.

Така підготовка має свої окремі завдання, а саме: визначення готовності матеріалів справи до вирішення, підготовка засідання, на якому прийматиметься таке вирішення. Остаточна кваліфікація обставин здійснюється на стадії вирішення справи. Стадію службо­вого розслідування взагалі можна визначити як певну систему обов'язкових процесуальних дій, які проводяться антимонополь­ним органом, і спрямовані на встановлення об'єктивної істини у справі.

Одним з перших етапів при розгляді справ про зловживання мо­нопольним становищем на ринку є визначення та вивчення товар­ного ринку і його меж. Визначення товарних меж ринку врегульо­вано в Методичних рекомендаціях щодо визначення меж товарних ринків та монопольного становища підприємців на них (надалі — Методичні рекомендації) [67].

У цих Методичних рекомендаціях, зокрема у п. 10.2, вказується, що товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів. Але що відноситься до взаємозамінних то­варів, або до замінників товарів — про це не зазначається, а лише застосовується гіпотетичний приклад: «Замінниками певного това­ру виступають товари, які починають придбаватися покупцями цього товару у випадку значного підвищення цін на цей товар про­тягом досить тривалого часу. У випадках, якщо товар не має замін­ників, товарна група складається з одного товару» [67]. Іншими словами, це товари, що мають однакову мету споживання.

Якщо теоретично це положення і може мати місце, то для прак­тичного використання, на нашу думку, його можна дещо розшири­ти та уточнити, наприклад, таким чином: «Замінниками певного товару (групи товарів) є товари (група товарів), що подібні за ро­довими, функціональними ознаками та метою використання до замінюваних товарів і придбаваються споживачами у зв'язку з підвищенням цін або відсутністю певних товарів» [124, с. 30].

При розгляді справ про зловживання монопольним становищем, спеціалісти антимонопольних органів проводять дослідження зага­льнодержавного та регіонального ринків з доведенням наявності монопольного становища суб'єкта господарювання на певному ри­нку та з наведенням відповідних доказів зловживання цим стано­вищем.

Прийняття рішення щодо визначення меж товарного ринку та монопольного становища підприємців на ньому відноситься до по­вноважень органів Антимонопольного комітету України [6]. Ви­значення монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку, як вже вказувалося у роботі, здійснюється згідно з Методи­кою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженого розпорядженням Анти­монопольного комітету України [29].

Домінуюче становище має бути підтверджене рішенням органів Антимонопольного комітету України і у тих випадках, коли частка відповідного підприємця на ринку є меншою за 35 відсотків, при наявності у нього ринкової влади. Обов'язок такого доведення ле­жить на Антимонопольних органах України, а обов'язок спросту­вання відсутності значної конкуренції — на відповідачеві [9].

Згідно з Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку, ознаками ринкової влади є:

— здатність суб'єкта господарювання диктувати свої умови при продажу товару (товарної групи), укладенні договору поставки, нав'язувати споживачу невигідні умови;

— здатність суб'єкта господарювання обмежувати конкуренцію або створювати бар'єри вступу на ринок;

— здатність суб'єкта господарювання скорочувати або обмежу­вати випуск товарів (товарних груп) і постачання їх на ринок збуту;

— здатність суб'єкта господарювання підвищувати ціни на то­вари.

Як додаткові ознаки наявності ринкової влади також розгляда­ються:

— високий рівень концентрації ринку;

— високі бар'єри вступу на ринок потенційних конкурентів;

— тривалий період закритості ринку для вступу нових суб'єктів господарювання;

— суттєва кількісна перевага частки суб'єкта господарювання над частками інших конкурентів;

— значні частки суб'єкта господарювання на вертикально су­міжних ринках (ресурсів, транспортних послуг, торговельних по­слуг, рекламних послуг тощо) та територіально суміжних ринках;

— наявність у об'єкта аналізу особливих прав, повноважень, пільг [29].

При розслідуванні справ органами Антимонопольного комітету України вирішується питання щодо встановлення розміру незакон­но отриманого прибутку. Оцінка ж розміру заподіяних збитків здійснюється, як правило, потерпілою стороною при поданні заяви до Антимонопольного комітету України, територіального відділен­ня або під час розгляду ними справи. В той же час для обґрунту­вання розміру штрафу або з інших причин оцінка розміру заподія­них збитків можуть здійснюватися антимонопольними органами безпосередньо або, на їх вимогу, незалежними експертами.

Для доведення зловживання монопольним становищем на ринку наводяться докази досягнення відповідного результату, а саме: встановлення дефіциту товару, продукції, встановлення монополь­ної ціни (або того, що такий результат міг би бути внаслідок вчи­нених порушником дій).

При розгляді справ про порушення у вигляді застосування різ­них цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами гос­подарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправда­них на те причин, тобто дискримінації підприємців (п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), необхідно враховувати те, що зн