3.8. Виконання рішення та порядок його оскарження

Процесуальний порядок розгляду справ антимонопольними ор­ганами України охоплює питання, що пов'язані як з розглядом справ, так і з виконанням рішень, які прийнято за результатами розгляду справ. Правовідносини, які виникають при виконанні рі­шень антимонопольних органів, встановлюють адміністративно- процесуальний порядок добровільного та примусового виконання рішень цих органів, який визначається системою процесуальних дій, що вчиняють як самі суб'єкти господарювання-порушники, так і державні виконавці.

Після прийняття рішення або розпорядження органів Антимо­нопольного комітету України є обов'язковими до виконання [9]. Внаслідок цього сторона у справі, а нею є суб'єкт господарювання- правопорушник, зобов'язана діяти згідно з приписом, який викла­дено в рішенні або розпорядженні.

Виконання рішень антимонопольних органів України є завер­шальною і важливою стадією порядку розгляду справ про пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції. Реальний захист порушених суб'єктивних прав суб'єкта господарювання може бути забезпечений лише тоді, коли порушник добровільно виконує рішення антимонопольних органів або буде примушений до виконання рішення компетентним органом. Власне кажучи, коли буде фактично виконано те, заради чого і було створено Антимо­нопольний комітет України, а саме: припинено правопорушення і захищено права та інтереси суб'єктів господарювання.

Кожне рішення антимонопольних органів України повинно бу­ти виконано у встановленому законодавством порядку, тобто реа­лізоване для досягнення тієї мети, про яку дбала зацікавлена сторо­на, суб'єкт господарювання, коли зверталася за захистом своїх прав та інтересів до антимонопольних органів. В іншому випадку звер­нення до антимонопольних органів виявилося б непотрібним та не­доцільним.

Як окрема стадія порядку розгляду справ про порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції, виконання рішень антимонопольних органів здійснюється у певній процесуальній фо­рмі, а порядок виконання заздалегідь приписаний законом. Чітке та своєчасне виконання рішень антимонопольних органів робить дія­льність цих органів ефективною. Саме тому провадження з вико­нання рішень Антимонопольного комітету України за своєю суттю є завершальною і важливою стадією розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Вірно зазначає І. А. Балюк, що провадження з виконання рішень будь-якого юрисдикційного органу має важливе значення в механі­змі захисту прав суб'єктів господарювання. Помилки, які допущені на цьому завершальному етапі захисту права суб'єкта господарю­вання, можуть звести нанівець попередню діяльність правоохорон­ного органу і призвести до зворотного результату — порушення суб'єктивних прав сторін, які сперечаються. Тому примусове здій­снення порушеного або оспорюваного права знаходиться під конт­ролем судових органів, одночасно є завершальною стадією прова­дження юрисдикційного органу [83, с. 132].

Рішення органів Антимонопольного комітету України, голів йо­го територіальних відділень видається для виконання шляхом надсилання, вручення під розписку чи доведення до відома суб'єкта господарювання в інший спосіб.

У випадку, якщо вручити рішення немає можливості через від­сутність фізичної особи за останнім відомим місцем проживання або відсутність посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, відсутність органу адміністративно- господарського управління та контролю за відповідною юридич­ною адресою, то рішення органів Антимонопольного комітету

України слід вважати таким, що вручене відповідачу через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офі­ційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Го­лос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповід­ної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи міс­цем реєстрації, юридичної адреси відповідача) [9].

На нашу думку, такий підхід є невірним. Адже навіть судові рі­шення не доводяться у такий спосіб. Крім того незрозуміло, як за­цікавлена особа — суб'єкт господарювання скаржилася до антимо­нопольних органів на правопорушника, якщо не було відомо його місцезнаходження?

При зверненні зі скаргою до антимонопольних органів заявник повинен вказати повне найменування сторін. Відсутність адреси відповідача є підставою для залишення заяви без руху, про що письмово повідомляється заявника якому надається строк для усу­нення недоліків. У випадку невиконання зазначених вимог у вста­новлений строк заяву може бути залишено без розгляду, про що письмово повідомляється заявнику [66].

Вважаємо, що рішення антимонопольних органів має бути в обов'язковому порядку доведено до відповідача у справі, зокрема надіслано рекомендованим або цінним листом чи вручено під роз­писку.

Сторонами при виконанні рішень антимонопольних органів є стягувач та боржник.

Стягувачем є сторона, право якої визнане рішенням суду або іншого юрисдикційного органу і реалізується проведенням на її ко­ристь виконання. Стягувачем може бути фізична або юридична особа, на користь якої чи в інтересах якої видано виконавчі доку­менти.

Боржником називається сторона, яка за рішенням суду чи ін­шого юрисдикційного органу зобов'язана виконати певні дії на ко­ристь стягувача. Ним може бути фізична або юридична особа, яка за рішенням суду зобов'язана вчинити певні дії (передати майно, виконати інші дії передбачені рішенням) або утриматися від їх ви­конання.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимоно­польного комітету України, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (ст. 31 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» [7], п. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції») [9].

У ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зазначається, що особа, на яку накладено штраф за рішенням орга­ну Антимонопольного комітету України, сплачує його у тридцяти­денний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу, причому за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу, і розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рі­шенням органу Антимонопольного комітету України [9]. Тобто ма­ксимальний розмір сплати штрафу — подвійний.

Проте у ст. 31 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» такої граничної межі не встановлено, зазначається лише, що «за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі одного відсотка від суми штрафу». У разі відмови від сплати штрафу Антимонопольний комітет України, його тери­торіальні відділення стягують штраф та пеню у судовому порядку [7]. Отже, до якої межі нараховувати пеню і коли звертатися до суду щодо примусового стягнення штрафу, цей Закон не визначає.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду, перевірки чи пе­регляду судом:

— справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопо­льного комітету України про накладення штрафу;

— відповідного рішення (постанови) суду;

За заявою особи, на яку накладено штраф, органи Антимонопо­льного комітету України своїм рішенням мають право відстрочи­ти або розстрочити сплату накладеного ним штрафу (ч. 5 ст 56 Закону) [9].

Стосовно здійснення виконавчого провадження, то загальний порядок врегульовано в Законі України «Про виконавче прова­дження» [146], який є концентрацією у одному нормативному акті положень, які всесторонньо регламентують процедуру виконавчого провадження, що забезпечує повноту, своєчасність та невідворот­ність виконання владних приписів державних органів.

До рішень, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, належать рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень. Виконавчими документами є рі­шення Антимонопольного комітету України та його територіаль­них відділень у передбачених випадках