СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ : Антимонопольно-конкурентне право України : B-ko.com : Книги для студентів

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Дахно 1.1. Антимонопольне право. Курс лекцій. — К.: Четверта хви­ля, 1998. — 352 с.

2. Сконцентрируйтесь на концентрации // Юридическая практика. — 2000. — 20 января (№ 3 (109). — С. 7.

3. Говорецький Б. Б. Добросовісна конкуренція — основа нашого доб­робуту // Подільські ВІСТІ. — 2003. — 24 січня (№ 10 (18264). — С. 1.

4. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

5. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної кон­куренції у підприємницькій діяльності: Закон України від 18 лютого 1992 року // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 21. — Ст. 296. (втратив чинність)

6. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 лис­топада 1993 року // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 50. — Ст. 472.

7. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 че­рвня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 36. — Ст. 164.

8. Про природні монополії: Закон України від 20 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 30. — Ст. 238.

9. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 року // Офіційний вісник України. — 2001. — № 7. — Ст. 260.

10. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.

11. Мамутов В. К. Роль антимонопольно-конкурентного законодательс- тва // Государство и право. — 1996. — № 8. — С. 49—51.

12. Мельниченко О. І. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми те­орії і практики. — К, 2002. — 432 с.

13. Господарський кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року // Офіційний вісник України. — 2003. — № 11. — Ст. 462.

14. Річний звіт 2000 р. Антимонопольний комітет України. — К.,

2000. — 235 с.

15. Річний звіт 2001 р. Антимонопольний комітет України. — К.,

2001. — 136 с.

16. Мельниченко А. И. Конкурентная политика. О некоторьіх вопросах практики применения конкурентного законодательства // Юридическая практика. — 2001. — 25 января (№ 4 (162). — С. 1, 9—11.

17. Декларація про державний суверенитет України від 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1990. — № 31. — Ст. 429.

18. О мерах по демонополизации народного хозяйства. Постановление Совета Министров СССР от 16 августа 1990 года // Собрание Постановле­ний Правительства СССР. — 1990. — № 24.

19. Об ограничении монополистической деятельности в СССР: Закон СССР // Известия. — 1991. — 25 июля.

20. Програма економічних реформ і політики на Україні. Затверджена Кабінетом Міністрів України для подання Міжнародному валютному фо­нду // Голос України. — 1992. — 6 січня.

21. Мамутов В. К., Чувпило О. О. Господарче право зарубіжних країн: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. — К: Ділова Україна, 1996. — 352 с.

22. Еременко В. И. Антимонопольное законодательство зарубежньїх стран // Государство и право. — 1995. — № 9. — С. 100—111.

23. Lawrence M. Friedman. American Law. Introduction. — New York- London. — 1984. — 362 p.

24. Керимое Д. А. Методологические функции философии права // Го­сударство и право. — 1995. — № 9. — С. 15—22.

25. Ігнатюк А. І. Формування конкурентного середовища та механіз­ми протидії монополізму в економіці України: Дис. ...канд. екон. наук: 28. 11. 96. — К., 1996. — 189 с.

26. Корчак Н. М. Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності в Україні: Дис. .канд. юрид. наук: 26. 10. 96. — К, 1996. — 206 с.

27. Словарь терминов в области зкономики производственньїх орга- низаций, конкурентного права и политики, направленной на поощрение конкуренции / Составлен: Хеймани P. С. и Шапиро Д. М. — Париж, 1996. — 63 с.

28. Журик Ю. В. Аналіз окремих визначень та термінів Закону Украї­ни «Про захист економічної конкуренції» // Вісник Хмельницького інсти­туту регіонального управління та права. — 2003. — № 1 (5). — С. 94—99.

29. Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку. Затверджено розпорядженням Анти­монопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49—р. Зареєс­тровано в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 року за № 317/6605 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 14. — Ст. 778.

30. Монополизм и антимонопольная политика / Барьішева А. В., Су- хотин Ю. В., Богачев В. И. и др. — М.: «Наука», 1993. — 240 с.

31. Мельник С. Б. Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта гос­подарювання на ринку: Дис. .канд. юрид. наук: — Одеса, 2001. — 192 с.

32. Саніахметова Н., Мельник С. Зловживання монопольним (домі­нуючим) становищем суб'єкта господарювання на ринку // Підприємницт­во, господарство і право. — 2003. — № 1. — С 3—5.

33. Річний звіт 2002. Антимонопольний комітет України // http: www. amc. gov. ua

34. Шумило І. Антиконкурентні узгоджені дії // Підприємництво, гос­подарство і право. — 2001. — № 1. — С. 15—18.

35. Макконел К., Брю С. Зкономикс: Принципи, проблеми и полити­ка. — М.: Республика, 1992. В 2—х томах, Т. 2. — 400 с.

36. Саниахметова Н. А. Правовьіе средства противодействия монопо- лизму в предпринимательской деятельности // Предпринимательство, хо- зяйство и право. — 1996. — № 8. — С. 17—23.

37. Качалин В. В. Система антимонопольной защитьі общества США. — М.: Наука. — 1997. — 271 с.

38. Журик Ю. В. Поняття і види недобросовісних дій у конкуренції // Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. — № 2. — С. 10—12.

39. Коваль В. Я. Недобросовісна конкуренція: поняття та ознаки // Ві­сник господарського судочинства. — 2002. — № 3. — С. 178—185.

40. Майкл Е. Портер. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський. — К.: Основи, 1998. — 390 с.

41. ГалкинВ. В. Методьі недобросовестной конкуренции: зкономичес- кое содержание и правовое регулирование. — Воронеж.: Центр—Черно- зем, 1996. — 107 с.

42. Парижская Конвенция по охране промьішленной собственности от 20 марта 1883 г. Пересмотрена в Стокгольме 14 июля 1967 г. с изменени- ями от 2 октября 1979 г. ВОИС, Женева, 1990 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2001. — № 1. — 416 с.

43. Коментар професора Арведа Дерінгера Закону України «Про за­хист від недобросовісної конкуренції». — К: Антимонопольний комітет України, 1997. — 50 с.

44. Корчак Н. Загальні положення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 2. — С. 7—9.

45. Корчак Н. Матеріально—правове значення презумпції в інституті антимонопольного регулювання // Підприємництво, господарство і пра­во. — 2003. — № 1. — С. 6—9.

46. Малеина М. Н. Защита чести, достоинства и деловой репутации предпринимателем // Законодательство и зкономика. — 1993. — № 42. — С. 18—22.

47. Анисимое А. Л. Честь, достоинство, деловая репутация: гражданс- ко—правовая защита. — М. , 1994. — 80 с.

48. Безух О. Неправомірне використання ділової репутації в конкуренції // Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 5. — С. 24—27.

49. Семеноеа Л. Н. Антимонопольне і конкурентне право. — К.: Єв- ропейский університет финансів, информаційних систем, менеджменту та бізнесу, 1998. — 136 с.

50. Кулишенко В. Неправомерное использование деловой репутации в конкуренции в виде незаконного использования товара другого произво- дителя и копирования его внешнего вида // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 5. — С. 31—34.

51. Лобода О. АМКУ на защите знаков. Недобросовестное использо- вание знака // Юридическая практика. — 2001. — 25 февраля (№ 8 (270). — С. 1, 7.

52. Про рекламу: Закон України від 3 липня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 39. — Ст. 181.

53. Коваль И. Неправомерное использование деловой репутации суб- ьекта хозяйствования как форма недобросовестной конкуренции // Під­приємництво, господарство і право. — 2002. — № 10. — С. 24—26.

54. Про деякі особливості застосування ст. 8 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»: Інформаційний лист Антимонопольного комітету України № 25/01 від 4 листопада 1997 року // http: www. amc. gov. ua

55. Річний звіт 1998 p. Антимонопольний комітет України. — К., 1998. — 164 с.

56. Антиконкурентньїе действия // Юридическая практика. — 1998. — 1—15 мая (№ 9 (67). — С. 6.

57. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року // Ві­домості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. — Ст. 168.

58. Коваль В. Розголошення, схилення до розголошення, неправомірне збирання та використання комерційної таємниці як форми недобросовіс­ної конкуренції // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 8. — С. 22—24.

59. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 24. — Ст. 272. (втратив чинність)

60. Цивільний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року // Офіційний текст / Міністерство юстиції України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 464 с.

61. Про перелік відомостей, що не становлять державної таємниці. Постанова Кабінету Міністрів № 611 від 9 вересня 1993 року // Зібрання постанов Уряду України. — 1993. — № 12. — Ст. 296.

62. Залесская М. В. Недобросовестная конкуренция: некоторьіе про­блеми неправомерного получения, использования и разглашения конфи- денциальной коммерческой информации // Законодательство и зкономи- ка. — 1998. — № 5 (171). — С. 19—34.

63. Кримінальний кодекс України. Прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року // Офіційний вісник України. — 2001. — № 2. — Ст. 920.

64. Журик Ю. В. Недобросовісна конкуренція за чинним законодавст­вом України // Україна: поступ у майбутнє. Спецвипуск до 290—річчя прийняття Конституції Пилипа Орлика. Науково—практичній збірник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. — К: 2000. — С. 208—210.

65. Журик Ю. В. Окремі проблеми понятійного апарату Закону Украї­ни «Про захист економічної конкуренції» // Методологія приватного пра­ва: 36. Наук. праць (за матеріалами наук. —теорет. конф., м. Київ, 30 трав­ня 2003р.) / Редкол.: О. Д. Крупчан (голова) та ін. — К: Юрінком Інтер, 2003. — С. 229—231.

66. Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Затверджено розпорядженням Антимонопольно­го комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 (в редакції розпоряджен­ня Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р.) із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Антимонопольно­го комітету України від 12 лютого 2002 р. № 24-р // Монополізм та конку­ренція в Україні. Нормативна база. — К.: КНТ, 2003. — 284 с.

67. Методичні рекомендації щодо визначення меж товарних ринків та монопольного становища підприємців на них. Схвалено рішенням Анти­монопольного комітету України від 9 серпня 1996 року № 78 // http: www. amc. gov. ua

68. Про принципи забезпечення відповідності антимонопольному за­конодавству створення та діяльності Асоціації підприємців: Інформацій­ний лист Антимонопольного комітету України від 20 грудня 1995 року № 5/03 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2001. — № 1. — 416 с.

69. Про розподіл функціональних повноважень між структурними підрозділами Антимонопольного комітету України: Наказ Антимонополь­ного комітету України № 12 від 24. 02. 1998 року // http: www. amc. gov. ua

70. Положення про порядок одержання згоди Антимонопольного ко­мітету України на створення холдингових компаній в процесі корпорати- зації та приватизації. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 21 червня 1994 року // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Антимонопольне законодавство України. — 2001. — № 1. — 416 с.

71. Про застосування змін і доповнень до Положення про контроль за економічною концентрацією: Інформаційний лист Антимонопольного ко­мітету України від 26 січня 1996 року № 7/03 // http: www. amc. gov. ua

72. Про особливості розгляду заяв (справ) щодо вступу господарюю­чих суб'єктів у об'єднання: Інформаційний лист Антимонопольного комі­тету України від 19 лютого 1996 року № 8/04 // http: www. amc. gov. ua

73. Про деякі питання звітності про припинення порушень антимоно­польного законодавства: Інформаційний лист Антимонопольного комітету України від 29 травня 1998 року № 30/01 // http: www. amc. gov. ua

74. Про застосування положень Закону України «Про обмеження мо­нополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємниць­кий діяльності»: Інформаційний лист Антимонопольного комітету Украї­ни від 19 червня 1998 року № 33/01 // http: www. amc. gov. ua

75. Положення про порядок розгляду заяв на одержання згоди органів Антимонопольного комітету України, на створення, реорганізацію (злит­тя, приєднання), придбання активів цілісних майнових комплексів, або ча­сток (акцій, паїв), ліквідацію господарюючих суб'єктів. (Про контроль за економічною концентрацією). Затверджено розпорядженням Антимоно­польного комітету України від 9 грудня 1994 року № 15-р // Бюлетень за­конодавства і юридичної практики України. — 2001. — № 1. — 416 с.

76. Положення про складання та ведення переліку суб'єктів господа­рювання, що займають монопольне становище на ринку. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 10 березня 1994 року № 2-р // Монополізм та конкуренція в Україні. Нормативна база. — К.: КНТ, 2003. — 284 с.

77. Положення про порядок проведення перевірок додержання зако­нодавства про захист економічної конкуренції. Затверджено розпоряджен­ням Антимонопольного комітету України від 25 грудня 2001 року № 182-р // Монополізм та конкуренція в Україні. Нормативна база. — К.: КНТ, 2003. — 284 с.

78. Про порядок взаємодії між Антимонопольним комітетом і Держа­вною митною службою: Наказ Антимонопольного комітету України, Дер­жавної митної служби України від 5 січня 2000 року № 11/6 // Монополізм та конкуренція в Україні. Нормативна база. — К: КНТ, 2003. — 284 с.

79. Про організацію взаємодії між Антимонопольним комітетом і Мі­ністерством економіки та з питань європейської інтеграції України у сфері контролю за цінами: Наказ Антимонопольного комітету України і Мініс­терства економіки та з питань європейської інтеграції України від 8 квітня 2002 року № 2/103 // Монополізм та конкуренція в Україні. Нормативна база. — К: КНТ, 2003. — 284 с.

80. Положення про комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання. Затвер­джено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 квітня 2003 року № 106, розпорядженням Антимонополь­ного комітету України від 11 лютого 2003 року № 41-р // Монополізм та конкуренція в Україні. Нормативна база. — К: КНТ, 2003. — 284 с.

81. Гусак М. , Білоусова Н. Про негаразди в антимонопольному зако­нодавстві та практиці його застосування // Бизнес. — 2000. — 21 серпня (№ 34 (397). — С. 90—97.

82. Штефан М. И. Цивільний процес: Підручник для юридичних спе­ціальностей вищих закладів освіти: — К: Ін Юре, 1997. — 608 с.

83. БалюкІ. А. Господарське процесуальне право: Навч.-метод. посіб­ник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 248 с.

84. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собствен- ность. — М.: Изд—во АН СССР, 1948.

85. Абрамов Н. А. Хозяйственно-процесуальное правом Украини: Учебное пособие (курс лекций). — 2-е изд. — X.: Одиссей, 2003. — 336 с.

86. Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту економічної конкуренції: Закон України від 20 листопода 2003 року // Офіційний вісник України. — 2003. — № 52. — Ст. 2735.

87. Лазарев Б. М. Компетенция органов управлення. — М.: Юридиче­ская литература, 1972. — 210 с.

88. Толковьій словарь по управлению / С. Н. Петрова (сост.) — М.: Аланс, 1994. — 652 с.

89. Журик Ю. В. Проблеми законодавчої регламентації повноважень антимонопольних органів України // Вісник Хмельницького інституту регі­онального управління та права. — 2003. — № 3—4 (7—8). — С. 150—156.

90. Качалин В. В. Система антимонопольной защитьі общества США. — М.: Наука, 1997. — 271 с.

91. Мельниченко О. І. Про практику застосування арбітражними суда­ми конкурентного законодавства // Вісник господарського судочинства. — 2001. — № 2. — С. 38—52.

92. Про врегулювання деяких питань забезпечення діяльності Анти­монопольного комітету України: Указ Президента України від 27 червня 1999 року № 741/99 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 27. — Ст. 1305.

93. Про внесення змін до Закону України «Про Антимонопольний ко­мітет України»: Закон України від 13 липня 2000 року // Офіційний вісник України. — 2000. — № 33. — Ст. 1395.

94. Про систему центральних органів виконавчої влади: Указ Прези­дента України від 15 грудня 1999 року № 1573/99 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 50. — Ст. 2434.

95. Журик Ю. В. Деякі питання правового статусу Антимонопольного комітету України // Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. — № 4. — С. 17—20.

96. Бенедесюк И. Комментарий специалиста // Бизнес. Бухгалтерия. — 2000. — 18 сентября (№ 38 (401). — С. 19—21.

97. Когут О. В. Особливості правового статусу Антимонопольного комітету України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. — 2002. — № 1. — С. 91—96

98. Галянтич М. Створення Патентного суду та адміністративна ре­форма в Україні // Збірник наукових праць УАДУ при Президенті Украї­ни. — 1999. — Випуск 2. Ч. 2. — С. 333—337.

99. Конкурентна політика і законодавство. Матеріали Міжнародного семінару «Використання досвіду ЄС у процесі розвитку конкурентної по­літики і законодавства України» // Адвокатура. — 2003. — 10 грудня (№ 8). — С. 6.

100. Річний звіт 1997. Антимонопольний комітет України. — К., 1997 р. — 126 с.

101. Регламент засідань Антимонопольного комітету України. Затвер­джено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 20 люто­го 1996 року № 20-р // http: www. amc. gov. ua

102. Положення про Постійно діючу адміністративну Колегію Анти­монопольного комітету України. Затверджено розпорядженням Антимо­нопольного комітету України від 2 березня 1995 року № 4—р // http: www. amc. gov. ua

103. Саниахметова H. А. Юридический справочник предпринимате- ля. — Харьков: Одиссей, 1999. — 464 с.

104. Річний звіт 1996. Антимонопольний комітет України. — К., 1996 р. — 105 с.

105. Річний звіт 1999. Антимонопольний комітет України. — К., 1999 р. — 225 с.

106. Про залучення коштів від підприємств, організацій та громадян для розвитку місцевих телефонних мереж. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1994 року № 576 // Урядовий кур'єр. — 1994. — 6 січня (№ 134—135).

107. Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1994 року № 576 Про залучення коштів від підприємств, організацій та громадян для розвитку місцевих телефон­них мереж. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004 року № 610 // Урядовий кур'єр. — 2003. — 4 червня (№ 103).

108. О конкуренции и ограничении монополистической деятельности на товарних ринках: Закон Российской Федерации от 21 апреля 1995 года // Закон. — 1996. — № 3. — С. 101—113.

109. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. Додаток до № 51. — 1984. — Ст. 1122.

110. Положення про територіальне відділення Антимонопольного Ко­мітету України. Затверджено розпорядженням Антимонопольного коміте­ту України від 23 лютого 2001 року № 32-р. Із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Антимонопольного комітету України від 8 лютого 2002 року № 23-р // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2001. — № 1. — 416 с.

111. Била Л. Р. Административная ответственность за нарушение ан­тимонопольного законодательства: Дис. ...канд. юрид. наук: 26. 10. 96. — К, 1996. — 175 с.

112. Когут О. В. До питання про місце територіальних відділень Ан­тимонопольного комітету України в системі державних органів // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. — 2002. Спецвипуск № 1. — С. 180—181.

113. Журик Ю. В. Правовий статус та компетенція Антимонопольного комітету України // Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в України. Матеріали науково-практичній конференції. м. Київ, 19—20 тра­вня 2000р. — К.: 2000. — С. 337—342.

114. Перепелюк В. Г. Адміністративний процес. Загальна частина: На­вчальний посібник. — Чернівці: Рута, 2003. — 367 с.

115. Общая теория государства й права: Академический курс в 2—х томах. Том 2. Теория права / Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. — М.: Зер- цало. — 1998. — 628 с.

116. Концепція Конкуренційного процесуального кодексу України. Схва­лена Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 145-р від 18 березня 2002 року // Офіційний вісник України. — 2002. — № 12. — Ст. 607.

117. Про порядок введення в дію Закону України «Про Антимонопо­льний комітет України»: Постанова Верховної Ради України від 26 листо­пада 1993 року // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 50. — Ст. 473.

118. Тимчасові правила розгляду справ про порушення антимонопо­льного законодавства України. Затверджено розпорядженням Антимоно­польного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5 // Бюлетень зако­нодавства і юридичної практики України. — 2001. — № 1. — 416 с.

119. Правила розгляду справ про порушення антимонопольного зако­нодавства України. Затверджено розпорядженням Антимонопольного ко­мітету України від 19 квітня 1994 року № 5 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2001. — № 1. — 416 с.

120. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1963. — № 30. — Ст. 464.

121. Порядок накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вере­сня 1997 року № 997 // Урядовий кур'єр. — 1997. — 16 вересня.

122. Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну: Закон України від 22 грудня 1998 року // Голос України. — 1999. — 23 лютого.

123. Журик Ю. В. Порядок розгляду справ про порушення антимоно­польного законодавства України // Предпринимательство, хозяйство и право. — 2000. — № 7. — С. 14—17.

124. Журик Ю. В. Аналіз окремих процесуальних дій, що вчиняються при порушенні та розгляді справ антимонопольними органами України // Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України. — 2004. — № 3 (12). — С. 26—31.

125. Огляд структури і діяльності Антитрестовського відділу Мініс­терства Юстиції США // Семінар з антимонопольної політики. — Відень, 1996. — 60 с.

126. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 6. — Ст. 56.

127. Правила розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затверджених рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 лютого 2001 року № 27 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 12. — Ст. 521.

128. Порядок проведення службових розслідувань у митних органах України, затверджений наказом Держмитслужби України від 28 липня 2002 року // Офіційний вісник України. — 2002. — № 34. — Ст. 1626.

129. Арбитражньїй процесе: Учебник / Под ред. В. В. Яркова. — М.: Юристь, 1999. — 480 с.

130. Бочаров Д. Щодо потреби загальнотеоретичного дослідження проблеми юридичного доказування // Право України. — 2002. — № 5. — С. 131—133.

131. Арбитражньїй процесе: Учебник для вузов / Под ред. проф. М. К. Треушникова. — 3—е изд., испр. и доп. — М.: Спартак, Юридическое бю­ро «Городец», 1997. — 253 с.

132. Журик Ю. В. Отримання доказів та здійснення доказування у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. — 2004. — № 1—2 (9—10). — С. 130—138.

133. Положення про службове доручення. Затверджено наказом Голо­ви Антимонопольного комітету України від 23 вересня 1997 року № 63/01 // http: www. amc. gov. ua

134. Про обов'язковий примірник документів: Закон України від 9 квіт­ня 1999 року // Офіційний вісник України. — 1999. — № 18. — Ст. 776.

135. Когут О. В. Докази у справах про недобросовісну конкуренцію // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. — 2003. — № 1. — С. 88—94.

136. Когут О. В. Правовий статус експерта в адміністративному про­цесі // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та пра­ва. — 2002. — № 3. — С. 97—103.

137. Когут О. В. Експертиза у справах про недобросовісну конкурен­цію // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та пра­ва. — 2002. — № 4. — С. 96—101.

138. Про забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України: Проект Закону України від 14 черв­ня 2003 року № 25—4054/4.

139. Про судоустрій України: Закон України від 7 лютого 2002 року // Офіційний вісник України. — 2002. — № 10. — Ст. 441.

140. Про практику застосування органами Антимонопольного коміте­ту України ст. 6 Закону України «Про обмеження монополізму та захист від недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»: Інформа­ційний лист Антимонопольного комітету України від 29 лютого 1996 року № 10/10 // http: www. amc. gov. ua

141. Про питання організації роботи щодо розгляду у Міністерстві економіки та європейської інтеграції України скарг постачальників (вико­навців) стосовно організації та здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти: Наказ Міністерства економіки України від 6 лютого 2001 року № 29.

142. Тертьішникое В. Гражданский процес: Курс лекций. 2—е изд. доп. — Харьков, 1995. — 158 с.

143. Титов Н. Арбитражньїй процес. — Харьков: Консум, 2000.

144. Бачун О. Розгляд скарг на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал господарського суду // Право України. — 2002. — № 8. — С. 58—62.

145. Штефан М. И. Виконання судових рішень: Навч. посіб. / М. Й. Штефан, М. П. Омельченко, С. М. Штефан. — К: Юрінком Інтер, 2001. — 320 с.

146. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Офіційний вісник України. — 1999. — № 19. — Ст. 813.

147. Інструкція про проведення виконавчих дій. Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 51. — Ст. 2563.

З А К О Н О Д А В С Т В О

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (витяг)

Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність депутатів, посадових і службових осіб ор­ганів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяль­ності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна кон­куренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності гро­мадських організацій споживачів.

ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(витяг)

Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України № 2592-VI від 07.10.2010 (останні зміни)

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм влас­ності.

Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ді­лової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціа­льну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприя­ти гармонізації її з іншими економічними системами.

Глава 3. Обмеження монополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції

Стаття 25. Конкуренція у сфері господарювання

1.Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами госпо­дарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти госпо­дарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

2. Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне ста­новище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

3. Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самовря­дування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування кон­куренції суб'єктів господарювання.

4.Держава забезпечує захист комерційної таємниці суб'єктів господа­рювання відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Стаття 26. Обмеження конкуренції

1. Рішення або дії органів державної влади та органів місцевого само­врядування, які спрямовані на обмеження конкуренції чи можуть мати на­слідком такі обмеження, визнаються обґрунтованими у випадках:

подання допомоги соціального характеру окремим суб'єктам господа­рювання за умови, що допомога подається без дискримінації інших суб'єктів господарювання;

подання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкоду­вання збитків, завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними по­діями, на визначених ринках товарів або послуг, перелік яких встановлю­ється законодавством;

подання допомоги, в тому числі створення пільгових економічних умов окремим регіонам з метою компенсації соціально-економічних втрат, викликаних важкою екологічною ситуацією;

здійснення державного регулювання, пов'язаного з реалізацією проек­тів загальнонаціонального значення.

2. Умови та порядок обмеження конкуренції встановлюються законом відповідно до цього Кодексу.

Стаття 27. Обмеження монополізму в економіці

1. Монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господа­рювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, по­слуг).

2. Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом.

3. Монопольним може бути визнано також становище суб'єктів госпо­дарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом.

4. У разі суспільної необхідності та з метою усунення негативного впливу на конкуренцію органи державної влади здійснюють стосовно іс­нуючих монопольних утворень заходи антимонопольного регулювання відповідно до вимог законодавства та заходи демонополізації економіки, передбачені відповідними державними програмами, за винятком природ­них монополій.

5. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування за­бороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне по­силення існуючих суб'єктів господарювання — монополістів та утворення без достатніх підстав нових монопольних утворень, а також приймати рі­шення про виключно централізований розподіл товарів.

Стаття 28. Природні монополії

1. Стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому рин­ку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок тех­нологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю продукції в міру збільшення обсягів ви­робництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами господа­рювання, не можуть бути замінені у споживанні іншими, у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на такі товари, ніж попит на інші товари (послуги), — вважається природною монополією.

2. Суб'єктами природної монополії можуть бути суб'єкти господарю­вання будь-якої форми власності (монопольні утворення), які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.

3. Законом про природні монополії визначаються сфери діяльності суб'єктів природних монополій, органи державної влади, органи місцево­го самоврядування, інші органи, які регулюють діяльність зазначених суб'єктів, а також інші питання регулювання відносин, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках за участі суб'єктів природних монополій.

Стаття 29. Зловживання монопольним становищем на ринку 1. Зловживанням монопольним становищем вважаються: нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту;

обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встанов­лення монопольних цін;

інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок (вихо­ду з ринку) суб'єктів господарювання;

встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обме­жує права окремих споживачів;

встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.

Стаття 30. Неправомірні угоди між суб'єктами господарю­вання

1. Неправомірними угодами між суб'єктами господарювання визна­ються угоди або погоджені дії, спрямовані на:

встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, над­бавок (доплат), націнок;

розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками — з метою їх монополізації;

усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, покуп­ців, інших суб'єктів господарювання.

Стаття 31. Дискримінація суб'єктів господарювання 1. Дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади у цьому Кодексі визнається:

заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також вста­новлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;

примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання;

прийняття рішень про централізований розподіл товарів, який призво­дить до монопольного становища на ринку;

встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в інший;

надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару;

обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалі­зації товарів;

встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів госпо­дарювання або груп підприємців.

2. Дискримінація суб'єктів господарювання не допускається. Законом можуть бути встановлені винятки з положень цієї статті з метою забезпе­чення національної безпеки, оборони, загальносуспільних інтересів.

Стаття 32. Недобросовісна конкуренція

1. Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуре­нції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у під­приємницькій діяльності.

2. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання діло­вої репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам го­сподарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання ко­мерційної таємниці, а також інші дії, що кваліфікуються відповідно до ча­стини першої цієї статті.

3. Недобросовісна конкуренція тягне за собою юридичну відповідаль­ність осіб, якщо їх дії мають негативний вплив на конкуренцію на терито­рії України, незалежно від того, де вчинено такі дії.

Стаття 33. Неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання

1. Неправомірним використанням ділової репутації суб'єкта господа­рювання визнаються: неправомірне використання чужих позначень, рек­ламних матеріалів, упаковки; неправомірне використання товару іншого виробника; копіювання зовнішнього вигляду виробу іншого виробника; порівняльна реклама.

2. Неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, комерційного найменування, торговельної марки, ін­ших позначень, а також належних іншій особі рекламних матеріалів тощо, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господа­рювання, який має пріоритет на їх використання.

3. Використання у комерційному найменуванні власного імені грома­дянина є правомірним, якщо до власного імені додається будь-який відмі­тний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого суб'єкта гос­подарювання.

4. Неправомірним використанням товару іншого виробника є введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

5. Копіюванням зовнішнього вигляду виробу є відтворення зовнішньо­го вигляду виробу іншого суб'єкта господарювання і введення його у гос­подарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання.

Не визнається неправомірним копіювання зовнішнього вигляду виробу або його частин, якщо таке копіювання зумовлено виключно їх функціо­нальним застосуванням.

6.Дія частини п'ятої цієї статті не поширюється на вироби, що мають охорону як об'єкти права інтелектуальної власності.

7. Порівняльною є реклама, що містить порівняння з товарами (робо­тами, послугами) чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання. Не ви­знається неправомірним порівняння в рекламі у випадках, передбачених законом.

Стаття 34. Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції

1. Перешкодами у процесі конкуренції вважаються: дискредитація суб'єкта господарювання, нав'язування споживачам примусового асор­тименту товарів (робіт, послуг), схиляння до бойкоту суб'єкта господа­рювання або дискримінації покупця (замовника), або до розірвання до­говору з конкурентом, підкуп працівника постачальника або покупця (замовника).

2. Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з осо­бою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завда­ти шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

3. Купівлею-продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг із примусовим асортиментом є купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачу або контрагенту.

4. Схилянням до бойкоту суб'єкта господарювання вважається спону­кання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних відносин із цим суб'єктом господа­рювання.

5. Схилянням постачальника до дискримінації покупця є спонукання, безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конку­ренту покупця певних переваг без достатніх на це підстав.

6.Схилянням суб'єкта господарювання до розірвання договору з конку­рентом іншого суб'єкта господарювання є вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання суб'єкта господарювання — учасни­ка договору до невиконання або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб'єкту господарювання — учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

7. Підкуп працівника постачальника — це надання або пропонування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посере­дника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за ненале­жне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкуре­нтом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).

8.До працівника постачальника прирівнюється й інша особа, яка згід­но з своїми повноваженнями приймає рішення від імені постачальника про поставку товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийн­яття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним.

9.Підкуп працівника покупця (замовника) — це надання або пропону­вання йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посере­дника, матеріальних цінностей, майнових чи немайнових благ за неналеж­не виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов'язків, що випливають з укладеного або пов'язані з укла­денням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, вико­нання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отри­мання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником.

10. До працівника покупця (замовника) прирівнюється й інша особа, яка згідно з своїми повноваженнями приймає рішення від імені покупця (замовника) про придбання товару, виконання робіт, надання послуг, впливає на прийняття такого рішення або якимось чином пов'язана з ним.

Стаття 35. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції

1. Досягненням неправомірних переваг у конкуренції є отримання пе­вних переваг стосовно іншого суб'єкта господарювання шляхом пору­шення законодавства, яке підтверджене рішенням відповідного органу державної влади.

Стаття 36. Неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею

1.Відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фі­нансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є держав­ною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таєм­ницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.

2. Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених ві­домостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарю­вання.

3. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до за­кону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були до­вірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

4. Схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.

5. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впрова­дження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи непра­вомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комер­ційну таємницю.

6. За неправомірне збирання, розголошення або використання відомо­стей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

Стаття 37. Відповідальність за недобросовісну конкуренцію

1. Вчинення дій, визначених як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність суб'єкта господарювання згідно з цим Кодексом або адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність винних осіб у випадках, передбачених законом.

Стаття 38. Правила професійної етики у конкуренції

 Суб'єкти господарювання за сприяння заінтересованих організацій можуть розробляти правила професійної етики у конкуренції для відпові­дних сфер господарської діяльності, а також для певних галузей економі­ки. Правила професійної етики у конкуренції погоджуються з Антимоно­польним комітетом України.

 Правила професійної етики у конкуренції можуть використовувати­ся при укладанні договорів, розробці установчих та інших документів суб'єктів господарювання.

Стаття 39. Захист прав споживачів

1. Споживачі, які перебувають на території України, під час придбан­ня, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задово­лення своїх потреб мають право на:

державний захист своїх прав;

гарантований рівень споживання;

належну якість товарів (робіт, послуг);

безпеку товарів (робіт, послуг);

необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг);

відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) не­належної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здо­ров'я людей товарами (роботами, послугами), у випадках, передбачених законом;

звернення до суду та інших уповноважених органів влади за захистом порушених прав або законних інтересів.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів громадяни можуть об'єднуватися на добровільній основі у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

2. Держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як спожива­чів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набут­тя знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рі­шень під час придбання та використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпе­чують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і жит­тєдіяльності.

3. Права споживачів, механізм реалізації захисту цих прав та відноси­ни між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками (виконавцями, продавцями) регулюються законом про захист прав споживачів та іншими законодавчими актами.

4. Якщо чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість яко­го надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що є в законодавстві України про захист прав споживачів, то застосову­ються правила міжнародного договору.

Стаття 40. Державний контроль за дотриманням антимонополь- но-конкурентного законодавства

1. Державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурент- ного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

2. З метою запобігання монопольному становищу окремих суб'єктів господарювання на ринку створення, реорганізація та ліквідація суб'єктів господарювання, придбання їх активів, часток (акцій, паїв) господарських товариств, а також утворення об'єднань підприємств або перетворення ор­ганів влади в зазначені об'єднання у випадках, передбачених законодавст­вом, здійснюються за умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України. Підстави для надання згоди на концентрацію суб'єктів господарювання визначаються законом.

3. У разі якщо суб'єкти господарювання зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітет України має право при­йняти рішення про примусовий поділ монопольних утворень. Строк вико­нання такого рішення не може бути меншим шести місяців.

4. Примусовий поділ не застосовується у разі:

неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств або структурних підрозділів;

наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі вало­вої продукції підприємства (об'єднання тощо) становить менше тридцяти відсотків.

5. Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на розсуд суб'єкта господарювання за умови усунен­ня монопольного становища цього утворення на ринку.

6. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурент- ного законодавства, передбачені законом.

7. Рішення Антимонопольного комітету України та його територіаль­них відділень можуть бути оскаржені до суду. Збитки, завдані незаконни­ми рішеннями Антимонопольного комітету України або його територіаль­них відділень, відшкодовуються з Державного бюджету України за позовом заінтересованих осіб у порядку, визначеному законом.

Стаття 41. Антимонопольно-конкурентне законодавство

1.Законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв'язку з не­добросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополіз­му у господарській діяльності, складається з цього Кодексу, закону про Антимонопольний комітет України, інших законодавчих актів.

2. Положення цієї глави Кодексу не поширюються на відносини, у яких беруть участь суб'єкти господарювання та інші учасники господар­ських відносин, якщо результат їх діяльності проявляється лише за межа­ми України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.

3.Законом можуть бути визначені особливості регулювання відносин, пов'язаних з недобросовісною конкуренцією та монополізмом на фінансо­вих ринках і ринках цінних паперів.