Антимонопольного комітету України

У ст. 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет Украї­ни» [6] та у п. 4 Правил розгляду справ про порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції [66] закріплені повнова­ження п'яти органів Антимонопольного комітету України, які наділені повноваженнями щодо розгляду справ, акими органами є:

Комітет як вищий колегіальний орган;

Постійно діюча адміністративна колегія Комітету;

тимчасова адміністративна колегія Комітету;

державний уповноважений Комітету;

адміністративна колегія територіального відділення.

Очолює антимонопольні органи Голова Антимонопольного

комітету України. Тому ми спочатку проаналізуємо повноваження цієї посадової особи. Так, відповідно до ст. 106 Конституції України [4] та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» [6], Голова Антимонопольного комітету України призна­чається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України, строк повноважень Голови, згідно із ч. 2 ст. 9 Закону, становить сім років, і він не може призначатися на цю посаду більше, ніж на два строки підряд [6].

Діючи в межах повноважень, наданих йому Законом України «Про Антимонопольний комітет України», зокрема ст. 9 [6], він: очолює Антимонопольний комітет України та спрямовує його дія­льність, головує на засіданнях Антимонопольного комітету Украї­ни; утворює територіальні відділення в межах кошторису, тимчасо­ві адміністративні колегії Антимонопольного комітету України для розгляду питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету України; видає накази, затверджує положення, інструкції та інші акти, обов'язкові для працівників Антимонопольного комі­тету України та його територіальних відділень; представляє Анти­монопольний комітет України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування; має право за клопотан­ням осіб, які беруть участь у справі, поданням органів Антимоно­польного комітету України, голови його територіального відділен­ня або з власної ініціативи витребувати будь-які матеріали, що перебувають на розгляді органу Антимонопольного комітету України чи голови територіального відділення, та передати їх на розгляд іншому органу Антимонопольного комітету України чи го­лові територіального відділення, за винятком заяв і справ, віднесе­них до виключної компетенції Комітету як вищого колегіального органу; затверджує структуру Антимонопольного комітету Украї­ни; здійснює інші дії, передбачені законодавством про захист еко­номічної конкуренції.

Голова Антимонопольного комітету України має статус держа­вного уповноваженого та має право брати участь у засіданнях Ка­бінету Міністрів України з правом дорадчого голосу. Він має за­ступників, які за його дорученням виконують окремі функції і заступають Голову Комітету у разі його відсутності або неможли­вості здійснення ним своїх повноважень. Причому, згідно з остан­німи змінами до Закону, призначаються два перших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України [6].

Перших заступників та заступників Голови Антимонополь­ного комітету України з числа державних уповноважених призна­чає на посади та звільняє з посад Президент України за поданням Прем'єр-міністра України, яке вноситься на підставі пропозицій Голови Антимонопольного комітету України. У разі відсутності перших заступників і заступників обов'язки Голови Комітету вико­нує державний уповноважений Антимонопольного комітету Украї­ни (ч. 1 ст. 10 Закону) [6].

Маючи статус державного уповноваженого, Голова Антимоно­польного комітету України має право розглядати справи, які підві­домчі державним уповноваженим (відповідно до п. 6 Правил роз­гляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції) [66].

Голова Антимонопольного комітету України на вимогу Верхов­ної Ради України, але не рідше одного разу на рік, звітує перед Верховною Радою України про діяльність Антимонопольного комі­тету України [6].

Комітет як вищий колегіальний орган складається з десяти державних уповноважених та Голови Антимонопольного комітету.

У Правилах розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції вживається скорочена назва — Ко­мітет (п. 4 Правил) [66], йдеться про колегіальний орган, який уповноважений розглядати справи.

Свою роботу Комітет проводить у формі засідань, на яких від­повідно до ст. 13 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», розглядає питання, що віднесені законодавством виклю­чно до компетенції Антимонопольного комітету України як вищого колегіального органу [6]. Зокрема, це питання щодо надання дозво­лу або заборони узгоджених дій; перевірки рішень, що прийняті державними уповноваженими та адміністративними колегіями Ко­мітету; перевірки законності та обґрунтованості постанов про адмі­ністративні правопорушення; перегляд рішень, прийнятих Антимо- нопольним комітетом України, у справах про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції; затвердження власних нормативно-правових актів; затвердження Положення про терито­ріальне відділення Антимонопольного комітету України; утворення постійно діючих адміністративних колегій та інші питання. Комітет як вищий колегіальний орган має право розглянути будь-яке пи­тання, що належить до компетенції його органів (ст. 13 Закону) [6].

Згідно з п. 9 Правил розгляду справ про порушення законодавст­ва про захист економічної конкуренції, Комітету як вищому колегіа­льному органу підвідомчі справи про порушення у вигляді антикон­курентних дій центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, ор­ганів місцевого самоврядування відповідного рівня, а також справи, матеріали яких пов'язані із забезпеченням національної безпеки, оборони, суспільних інтересів або містять державну таємницю. Роз­гляд цих справ відноситься до виключної компетенції Комітету. Ра­зом з тим, Комітет як вищий колегіальний орган може прийняти до свого провадження і розглянути будь-яку справу про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції [66].

Процесуальну діяльність Комітету як вищого колегіального ор­гану врегульовано Регламентом засідань Антимонопольного комі­тету України [101]. Звернемо увагу на те, що згідно з цим нормати­вним актом засідання є правомочним, якщо на ньому присутні не менше п'яти членів Комітету як вищого колегіального органу. Але якщо засідання правомочне за наявністю не менше п'яти членів Комітету, а всього до складу Комітету входить 11 державних упов­новажених, то у такому випадку, при прийнятті рішень на засіданні шляхом голосування, за присутності 6, 8 або 10 державних уповно­важених, можливий рівний розподіл голосів. На нашу думку, для усунення цього необхідно передбачити, що «за умови рівного роз­поділу голосів — голос Голови є вирішальним».

У засіданні беруть участь члени Комітету як вищого колегіаль­ного органу, тобто державні уповноважені, особи яких запросили для участі у розгляді кожного окремого питання. Також у засідан­нях Комітету мають право брати участь голови територіальних від­ділень з правом дорадчого голосу, які за процесуальним статусом прирівнюються до державних уповноважених, а також представни­ки сторін у справі [101]. На нашу думку, тут може виникнути на­ступне питання: якщо голови територіальних відділень наділені лише правом дорадчого голосу, а це по суті — ніяких прав, то для чого їх прирівнювати за статусом до державних уповноважених? Адже прирівняння означає повну рівність прав та обов'язків.

Перелік питань, що виносяться на розгляд, затверджується Го­ловою Антимонопольного комітету України, проект складається начальником структурного підрозділу або головою територіального відділення.

Рішення з питань, що розглядаються на засіданні, вважається прийнятим якщо за нього проголосувала більшість членів Комітету, присутніх на засіданні, але не менше чотирьох членів Комітету. Контроль за виконанням протокольних рішень здійснює загальний відділ, який регулярно готує для Голови Комітету інформацію про стан виконання доручень [101].

Для розгляду окремих категорій справ про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції Антимонопольним ко­мітетом України утворюються Постійно діючі та тимчасові адміні­стратив