4. Сощокультурна психологія Карен Хорні

На відміну від К. Юнга і А. Адлера, які підкреслювали, що не по-годжуються з З.Фрейдом з принципових питань, пов'язаних першза все зі структурою особистості і механізмами її розвитку, К.Хорні(1885 - 1952) стверджувала, що вона лише прагне скоригувати деякінедоліки теорії Фрейда, залишаючись його послідовницею з принци-пових питань. Проте, спроби вийти за межі ортодоксального фрей-дизму, недолік якого полягає, на її думку, в біологічній спрямованос-ті цієї концепції, призвели К.Хорні до перегляду основних положеньтеорії Фрейда.

К. Хорні стверджувала, що в структурі особистості домінують неінстинкти агресії або лібідо, а несвідоме почуття тривоги, занепокоєн-ня, яке вона називала почуттям корінної тривоги і вважала, що вонопов'язане з самотністю і безпорадністю, що «з'являється у дитини впотенційно ворожому їй світі». Таким чином, в її теорії зберігаєтьсяне лише ідея З. Фрейда про значення несвідомого, але і його думкапро антагонізм між зовнішнім світом і людиною. К. Хорні вважала,що причинами розвитку цієї тривоги можуть бути помилки сімейноговиховання, а саме: непослідовна поведінка батьків, глузування, неви-конання обіцянок, надмірна опіка або ж емоційна відчуженість бать-ків. З часом корінна тривога виявляється в усіх взаєминах людинита у її світосприйнятті. Отже, причини невротичної поведінки вартошукати у порушеннях взаємин батьків і дітей.

Невротичні особистості формуються в умовах явного дефіциту теп-лоти і безпеки в стосунках з батьками, оскільки, прагнучи до безпекиі подолання тривоги, дитина вибирає і формує властиву для неї захис-ну стратегію. Карен Хорні описала десять таких захисних стратегій,визначивши їх як невротичні потреби, або тенденції особистості:

У любові та схваленні. (Не заспокоюване нічим прагнення бутиоб'єктом любові та захоплення, підвищена чутливість до кри-тики, непривітності з боку інших).

У партнері-керівникові. (Надмірна залежність від інших, страхотримати відмову або залишитись самотнім; переоцінка любові).

У чітких обмеженнях. (Надання переваги такому життєвомустилю, при якому першочергове значення мають обмеження,встановлений порядок, невимогливість, схильність задовольни-тись малим і підпорядковуватись іншим).

У владі. (Домінування і контроль над іншими як самоціль, пре-зирливе ставлення до проявів слабкості).

В експлуатації інших. (Страх бути використовуваним іншими,страх виглядати «тупим у їхніх очах»).

У суспільному визнанні. (Бажання бути об'єктом захоплення збоку інших, залежність уявлень про себе від статусу).

У захопленні собою. (Прагнення створити прикрашений образсвоєї особи, позбавлений недоліків, обмежень, потреба в комп-ліментах та лестощах).

У честолюбстві. (Сильне прагнення бути кращим, незважаючина наслідки, страх невдачі).

У незалежності. (Уникнення будь-яких стосунків, що передба-чають певні обов'язки, дистанціювання від усіх і всього).

У бездоганності та неподоланності. (Спроби бути морально не-погрішимим та бездоганним у всіх відношеннях, підтримкавраження досконалості та доброчесності).

Названі типи стратегії виступають як передумовою «споконвічногоконфлікту» так і захисними механізмами. Ці засоби психологічногозахисту породжують чотири «великих неврози» нашого часу:

1) невроз прихильності — пошуки любові та схвалення за будь-яку ціну;

невроз влади — гонитва за владою, престижем та волода-рюванням;

невроз покори — конформізм;

невроз ізоляції — втеча від суспільства.

Важливим відкриттям К. Хорні є введення поняття «Образ Я».Вона вважала, що цей образ складається з двох частин - знання просебе і ставлення до себе. При цьому, в нормі, адекватність «образу Я»пов'язана з його когнітивною частиною, тобто із знаннями людинипро себе, які повинні відображати її реальні здібності і прагнення. Втой же час, ставлення до себе має бути позитивним. К.Хорні вважа-ла, що існує декілька «образів Я» - «Я» реальне, «Я» ідеальне і «Я»в очах інших людей. У ідеалі усі ці три «образи Я» повинні бути од-наковими, лише в цьому випадку можна говорити про нормальнийрозвиток особистості і її стійкість до неврозів. Припустимо, якщо іде-альне «Я» відрізняється від реального, та людина не може до себе по-зитивно ставитись, і це заважає нормальному розвитку особистості,викликає напруженість, тривогу, невпевненість у собі, тобто є осно-вою невротизації.

Так само як і А. Адлер, а пізніше Е. Фромм, К. Хорні прийшладо висновку про домінуючий вплив суспільства, соціального оточен-ня на розвиток особистості. Вона також доводила, що людина можезмінюватися і продовжувати свій розвиток протягом життя, тому неіснує фатальної приреченості на невроз, про яку говорив З. Фрейд.