3. Теорія типів особистості Ганса Айзенка

магниевый скраб beletage

Англійський учений Ганс Айзенк (1916-1997) увійшов до істо-рії психології як творець чотирирівневої ієрархічної моделі люд-ської особистості. Як і Кеттелл, Айзенк користувався для своєї те-орії математичним апаратом факторного аналізу, однак його підхідвідрізнявся від підходу Кеттелла. По-перше, він застосовував гіпоте-тико-дедуктивний метод обробки матеріалу, перед тим як використо-вувати факторний аналіз. По-друге, вчений вважав факторний аналізлише одним із способів знаходження відповіді на найважливіші пи-тання, які стосуються теорії особистості. По-третє, він виокремлювавне риси, а лише три біполярних суперфактори: екстраверсія - інтро-версія, нейротизм - стабільність, психотизм - суперего. Екстравер-сія характеризується товариськістю й імпульсивністю; інтро-версія - пасивністю і замисленістю; невротизм - тривожністю ізвичками; стабільність - відсутністю таких; пснхотизм - анти-соціальною поведінкою; а суперего - схильністю до співпереживанняі співпраці.

Айзенк був глибоко переконаний у тому, що риси особистості йтипи визначаються насамперед спадковістю. Відповідно до його тео-рії, вплив навколишнього середовища практично не важливий дляформування особистості. На його думку, генетичні фактори набагатобільше впливають на подальшу поведінку, ніж дитячі враження.

Айзенк сформулював концепцію ієрархічної чотирирівневої мо-делі людської особистості. Нижній рівень - специфічні дії або дум-ки, індивідуальний спосіб поведінки або думки, які можуть бути, а мо-жуть і не бути характеристиками особистості. Другий рівень звичнідії або думки, які за певних умов повторюються. Третій рівень - рисиособистості, а четвертий, вищий рівень організації поведінки, - це рі-вень типів, або суперфакторів.

Айзенк провів детальне емпіричне дослідження психологічнихособливостей екстравертів та інтровертів і в світлі його даних можназмалювати їх психологічні портрети.

Екстраверти відкриті, привітні, легко налагоджують контак-ти з людьми, мають багато знайомих і друзів. Екстраверти постійнопрагнуть нових яскравих вражень і відчуттів, зазвичай проявляютьбезтурботність та легко відволікаються від життєвих проблем. Екстра-верти активні, рішучі, говорять і діють швидко, не задумуючись. Екс-траверти полюбляють зміни, вони безтурботні й оптимістичні. Для нихвластиво діяти, а не віддаватися роздумам, вони проявляють нестри-маність, можуть поводитися агресивно.

Інтроверти уникають надто сильних вражень, контролюють своїпочуття, прагнуть спокійного впорядкованого життя. Вони прагнутьдо ситуацій, які добре знають, уникають надто різких змін, несподі-ванок. Інтроверти люблять роботу, яка вимагає від них тривалої увагита зосередженості, їм нелегко відволікатися від своїх занять та справ.Довго роздумують перед тим, як щось зробити, сказати. Рухаються не-квапливо, рухи сповільнені. Обережні, ризик їм недовподоби.

Айзенк доклав надзвичайно багато зусиль, щоб з'ясувати, які сут-тєві відмінності поведінки визначаються параметром екстраверсія-інтроверсія. Вчений визначив такі відмінності між екстравертами таінтровертами:

Екстраверти досягають рівня оптимального функціонуванняв збуджуючих ситуаціях. Інтроверти досягають рівня оптимальногофункціонування за відсутності сильної стимуляції

Ймовірність успішності в навчанні для інтровертів вища.

Екстраверти почуваються бадьорішими ввечері, а інтроверти -зранку. Екстраверти краще працюють у другій половині дня, а інтровер-ти - в першій.

Інтроверти більш терплячі до болю, ніж екстраверти, вонишвидше втомлюються, збудження перешкоджає їхній діяльності. Ін-троверти в роботі більше орієнтовані на точність, а не на швидкість,на відміну від екстравертів.

Екстраверти активніші у сфері статевих стосунків, розпочина-ють статеве життя в більш ранньому віці, мають більше партнерів ічастіше міняють їх.

Екстраверти схильні порушувати правила руху, тому частіше єучасниками аварійних ситуацій, ніж інтроверти.

Екстраверти менш ощадливі та схильні щедро витрачати гроші.

Екстраверти схильні до тих видів діяльності, які пов'язані злюдьми (торгівля, соціальні служби). Інтроверти надають перевагутеоретичним та науковим видам діяльності (інженерна справа, хімія).

Екстраверти краще працюють на початку, а потім ефективністьїхньої діяльності знижується. Інтроверти спочатку поступаютьсяекстравертам в ефективності, однак згодом результативність їхньоїроботи зростає.

Діяльність екстравертів пожвавлюється, якщо вони очікуютьвинагороди, а інтровертів - якщо їм загрожує покарання.

Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, щостає зрозумілим вплив характеру стимулювання на діяльність різнихлюдей. Екстраверта не вдасться мотивувати, загрожуючи покарання-ми (звільненнями, позбавленнями премії), а для інтроверта не маютьвеликого значення заохочення та винагороди.

Найважливіший висновок, до якого привели дослідження Айзен-ка щодо параметрів екстраверсії та інтроверсії, можна коротко пода-ти так: екстраверсія-інтроверсія є важливим виміром особистості йвизначає багато варіантів її соціальної поведінки.