1. Загальна характеристикакогнітивного підходу до особистості

У когнітивній психології психіка розглядається як система ког-нітивних реакцій і простежується зв'язок цих реакцій не лише із зо-внішніми стимул-реакціями, але і з внутрішніми змінними, напри-клад, з самосвідомістю, когнітивними стратегіями, селективністюуваги тощо. Головним принципом, на підставі якого розглядаєтьсякогнітивна система людини, є аналогія з комп'ютером, тобто, психікатрактується як система, призначена для переробки інформації. Вод-ночас, прихильники когнітивного підходу стверджують, що людина- не машина, яка сліпо реагує на внутрішні фактори чи на події зо-внішнього світу.

Когнітивна психологія не є варіантом концептуального баченняособистості. В когнітивній психології розробляють різноманітні підхо-ди, спільним для яких є спрямованість на вивчення процесів пізнаннята інтелекту. Когнітивна психологія підкреслює вплив інтелектуаль-них процесів на функціонування особистості, але не працює над ство-ренням теорії особистості. Когнітивні психологи вивчають принци-пи організації пізнавальних процесів та відмінності в тому, як людисприймають, осмислюють й організовують свій досвід, оцінюють йогота користуються ним. Особистість при цьому цікавить їх не сама пособі, а як пояснювальний принцип.

Серед теорій, що описують інтелектуальний розвиток, найбільшвпливовою в сучасній когнітивній психології є теорія Жана Піаже.Хоча останнім часом виникло багато альтернативних концепцій, тео-рія Піаже є своєрідним відправним пунктом для орієнтації у складно-му процесі розвитку мислення в онтогенезі. У концепції Піаже широкозастосовуються поняття логіки і математики, а інтелектуальний роз-виток подано у вигляді вчення про розвиток логічного мислення у ді-тей від народження до раннього юнацького віку.

У когнітивній психології немає завершеної теорії особистості. Мо-дель особистості, яку пропонував Дж.Келлі у своїй теорії особистіснихконструктів, презентує людину як мислителя. Дж.Келлі писав: «За-будьмо... на якийсь час про людину як біологічний організм, як щас-ливу чи нещасливу, і подивімось на людину як на вченого». Дж.Келліпереконував, що всі люди діють як дослідники, постійно думають,теоретизують, занурюються в творчий процес, прогнозують події. По-дібно до того, як учені провадять свої дослідження та шукають істини,кожна людина також здійснює своє дослідження в масштабах власногожиттєвого досвіду, обдумує свої гіпотези, прагне передбачити та контр-олювати події свого життя. Хоча зрозуміло, що між діяльністю вченогоі життям конкретної людини існує велика різниця, однак спільним єте, що обидва суб'єкти намагаються зменшити невизначеність. Особис-тість є діяльною в своєму прагненні осмислити реальний світ досвіду,краще уявити собі майбутнє і творити свою долю. Вона формує теоріїта гіпотези про себе та інших людей і може триматися своїх поглядів,подібно до багатьох учених, які часом чіпляються за свою теорію, не-зважаючи на те, що натрапляють на свідчення про її неспроможність.Теорія когнітивізму стала підґрунтям для створення відповідної гіл-ки психотерапії особистості.

Представники когнітивного напрямку вважають, що неправиль-на поведінка людини викликана перш за все ірраціональними думка-ми. У задачу терапевта входить вивчити мислительні процеси паці-єнта і довести до його свідомості ірраціональні моменти його думки.

Якщо людина буде більш об'єктивно сприймати події, це призведе допошуку нових форм поведінки, тобто модифікація думки призведе домодифікації поведінки.