1. Загальна характеристикагуманістичного напряму

магниевый скраб beletage

У гуманістичній психології людину розглядають як свідому ірозумну істоту, активного творця власної особистості та свого сти-лю життя. Людина визначається прагненням до самовдосконален-ня. Сама сутність людини зумовлює її постійний рух до творчості йсамодостатності, якщо цьому процесу не перешкоджають обставини.

Прихильників гуманістичних теорій особистості насамперед ці-кавить те, як людина сприймає, розуміє і пояснює реальні події у сво-єму житті. Вони описують феноменологію особистості, а не шукаютьїй пояснення; тому теорії даного типу іноді називають феноменологіч-ними. Описи особистості і подій у її житті тут в основному зосередже-ні на дійсному життєвому досвіді, а не на минулому або майбутньому,подаються в термінах типу «сенс життя», «цінності», «життєві цілі»тощо.

Найбільш відомими представниками цього підходу до особистостіє А. Маслоу, К. Роджерс та В. Франкл.

Маслоу одним із перших піддав ґрунтовній критиці психоана-ліз та біхевіоризм за їхні песимістичні та принизливі концепції осо-бистості. Він вважав, що теорія Фрейда перебільшує негативні па-тологічні сторони людського життя і значно недооцінює позитивніздорові аспекти самореалізації особистості, її творчі конструктивніможливості, її моральні чесноти. Маслоу висловлювався досить гостро,зокрема зазначав, що неможливо зрозуміти психічну хворобу, якщонемає розуміння психічного здоров'я. Він з усією прямотою заявляв,що вивчення нездорових, погано адаптованих, недорозвинутих людейможе в результаті призвести до створення тільки «спотвореної психо-логії». Маслоу доводив, що теорія особистості має розглядати не лишеглибини особистості, а й висоти, які вона може досягати: «Психоана-ліз представляє людину якимось неповноцінним створінням, з якоготут і там випирають дошкульні риси та недоліки, без яких її опис бувби неповним... Практично вся діяльність, якою може пишатися лю-дина і в якій полягає сенс, багатство і цінність її життя, - все це Фрейдабо ігнорує, або переводить у розряд патологічного».

К. Роджерс, будучи гуманістичним психологом, все ж своїми по-глядами відрізнявся від Маслоу за кількома ключовими позиціями.Він вважав, що особистість та її поведінка є функцією унікальногосприйняття оточення, а Маслоу постулював, що особистість та її по-ведінка визначаються і регулюються ієрархією потреб і не зважав нафеноменологію особистості. Позиція Роджерса склалася на основі ро-боти з людьми, які мали проблеми та шукали психологічної допомоги.У своїй роботі Роджерс був зосереджений на пошуку терапевтичнихумов, що сприяють самоактуалізації, й екстраполював свої висновкина загальну теорію особистості. Маслоу ж ніколи не займався терапі-єю. З принципових міркувань Маслоу зосередився на вивченні лишездорових людей, процеси розвитку також були ним проігноровані.Роджерс охарактеризував процеси розвитку особистості в розкритті їївродженого потенціалу. Маслоу обмежився лише визнанням того, щоіснують певні «критичні стадії» життєвого циклу, в контексті якихособистість більшою мірою підвладна фрустрації потреб. У чомуобидва титани гуманістичної психології були єдині, то це у своємубаченні, що особистість прагне рухатися вперед і за сприятливих об-ставин повністю реалізує свій вроджений потенціал, демонструючисправжнє психічне здоров'я.