4. Особистість у логотерапіїВіктора Франкла

Австрійський психолог і психіатр В. Франкл (1905-1998) вважав,що рушійною силою людської поведінки і розвитку особистості є по-шук Логосу, сенсу життя, що має здійснюватися конкретною люди-ною за її власною потребою. Екзистенційна теорія Франкла склада-ється з трьох частин: учення про прагнення до сенсу, про сенс життяі про свободу волі.

Основна теза вчення про прагнення до сенсу свідчить: людинапрагне знайти сенс і відчуває екзистенційну фрустрацію або вакуум,якщо її спроби залишаються нереалізованими. Прагнення до сенсуФранкл розглядає як природжену мотиваційну тенденцію, властивувсім людям і основною рушійною силою поведінки і розвитку особис-тості. Відсутність сенсу породжує у людини стан екзистенційного ва-кууму, що є причиною неврозів.

Головна теза вчення про сенс життя — життя людини не можепозбутися сенсу ні за яких обставин; сенс життя завжди може бутизнайдений. Відповідно теорії Франкла, сенс не суб'єктивний, людинане вигадує його, а знаходить у навколишній дійсності, у тому, що єдля неї цінністю. Вчений виділяє три групи цінностей: творчості,почуття і ставлення. Сенс життя можна знайти в будь-якій із цихцінностей. Тобто, немає таких обставин і ситуацій, в яких людськежиття втратило б свій сенс.

Основна теза вчення про свободу волі свідчить, що людина спро-можна знайти і реалізувати сенс життя, навіть якщо її свобода обме-жена об'єктивними обставинами. Свобода, за теорією Франкла, тіснопов'язана з відповідальністю людини за правильний вибір і реаліза-цію сенсу свого життя.

Франкл підкреслював, що відсутність сенсу життя або неможли-вість його реалізувати приводить до неврозу, породжує у людини станекзистенційної фрустрації. Неврози нерідко виникають тоді, колилюдина усвідомлює беззмістовність свого життя, порожнечу існуван-ня. В основі таких поширених явищ, як депресія, правопорушення,алкоголізм, наркоманія, агресивність, моральні падіння, лежить від-сутність смислу життя, що може бути частково компенсовано люди-ною потягом до влади, сексу, бажанням грошей.

Досліджуючи можливості корекції поведінки, представники гу-маністичної психології орієнтуються на розвиток у людей усвідом-лення своєї відповідальності за власну поведінку, яка базується наусвідомленні себе і свого місця в світі. Так, Роджерс вважає, що «по-трібно допомогти людям упоратися зі щоденними вимогами, допо-могти їм зрозуміти, що вони не безпорадні жертви, вони мають вибірі повинні бути відповідальними за свої вчинки навіть тоді, коли нездатні змінити ситуацію».