2. Теорія соціального научіння Дк. Роттера

Теорія Джуліана Роттера (1916-1995) базується на припущен-ні, що когнітивні чинники сприяють формуванню реакції людинина вплив навколишнього середовища. Роттер відкидає концепціюкласичного біхевіоризму, відповідно якої поведінку формують без-посередні підкріплення з навколишнього середовища, і вважає, щоосновним чинником, який визначає характер діяльності людини, є їїочікування щодо майбутнього.

Головним внеском Роттера в сучасну психологію стали формули,на підставі яких можливо прогнозувати людську поведінку. Роттерстверджував, що ключем до прогнозування поведінки є наші знання,минула історія та очікування, і наполягав на тому, що людську пове-дінку найкраще можна передбачити, розглядаючи взаємини люди-ни зі значущим для неї оточенням.

Основна формула, яку розробив Роттер, дозволяє прогнозувати ці-леспрямовану поведінку в конкретній ситуації, використовуючи по-няття «потенціал поведінки», «очікування», «підкріплення», «цін-ність підкріплення»:

потенціал поведінки = очікування + цінність підкріплення.

«Потенціал поведінки» - це можливості поведінки в ситуаціяхз підкріпленням. Кожна людина володіє певним потенціалом пове-дінкових реакцій, що сформувалися протягом життя. «Очікування»в теорії соціального научіння - це суб'єктивна вірогідність того, щов схожих ситуаціях у поведінці людини спостерігатиметься підкрі-плення. «Цінність підкріплення» Роттер пояснює так: різні людицінують і віддають перевагу різним підкріпленням: хтось більше ці-нує схвалення, пошану з боку інших, хтось — матеріальні цінностіабо чутливіший до покарання тощо. Як і очікування, цінність підкрі-плення базується на досвіді особистості і може змінюватись з часом,залежно від ситуації. При цьому цінність підкріплення не залежитьвід очікування. Вона пов'язана з мотивацією, а очікування — з пізна-вальними процесами.

Ключове поняття теорії соціального научіння: — «локус контр-олю». Поняття базується на двох основних положеннях: 1. Люди роз-різняються за тим, як і де вони локалізують контроль над значущимидля себе подіями. Виділено два полярні типи такої локалізації — екс-тернальний та інтернальний. 2. Локус контролю, характерний дляпевної особистості, надситуативний і універсальний. Один і той жетип контролю характеризує поведінку даної особистості як під час не-вдач, так і в разі досягнень.

Для виміру локусу контролю, або, як його інколи називають, рів-ня суб'єктивного контролю, використовується «Шкала інтернальнос-ті - екстернальності» Роттера. Локус контролю визначає, чи відчуваєособистість себе активним суб'єктом власної діяльності і свого життя,чи пасивним об'єктом дій інших людей і обставин.

Особистість з екстернальним локусом контролю вважає, що їїуспіхи і невдачі регулюються зовнішніми чинниками такими якдоля, успіх, щасливий випадок, впливові люди і непередбачуванісили оточення. Особистість з інтернальним локусом контролю віритьу те, що успіхи і невдачі визначаються її власними діями і здібностя-ми. Інтернали не лише чинять опір зовнішньому впливу, але також,коли трапляється нагода, прагнуть контролювати поведінку інших.Інтернали більш упевнені в своїй здатності вирішувати проблеми,ніж екстернали, і тому незалежні від думки інших.

Екстерналам властива конформна і залежна поведінка. Вони неможуть існувати без спілкування, краще працюють під контролем.Інтернали, на відміну від екстерналів, не бажають бути під контролемінших та чинять опір, коли ними маніпулюють і намагаються позба-вити свободи. Інтернали більш ефективно працюють самостійно.

У екстерналів частіше виникають психологічні і психосоматич-ні проблеми. Їм властиві тривожність і депресивність, вони більшсхильні до фрустрації і стресів, до розвитку неврозів. Інтернали вияв-ляють активнішу позицію у ставленні до свого психічного і фізичногоздоров'я. Встановлено зв'язок інтернальності з позитивною самооцін-кою, з більшою узгодженістю образів реального та ідеального «Я».

Екстернали та інтернали розрізняються також і за способом інтер-претації соціальних ситуацій, зокрема, здобуттям інформації і меха-нізмом їх каузального пояснення. Інтернали виявляють більшу від-повідальність, обізнаність у проблемах і ситуаціях, ніж екстернали,не пояснюють поведінку емоційними і ситуативними факторами (навідміну від екстерналів).

У цілому, теорія соціального научіння Дж. Роттера підкреслюєзначення мотиваційних і когнітивних чинників для пояснення по-ведінки особистості у контексті соціальних ситуацій і робить спробувиявити, як особистість навчається взаємодіяти з іншими.