Київська школа : Психологія особистості : B-ko.com : Книги для студентів

Київська школа

1. Погляди вітчизняних учених на психологічнуструктуру особистості

У вітчизняній психології робилися неодноразові спроби розроб-ки теоретичних основ психологічної структури особистості. Найчас-тіше вони здійснювалися в руслі розробки загальної теорії особис-тості (Л. С. Виготський, Д. М. Узнадзе, О. М. Леонтьєв, О. Р. Лурія,Б. Г.Ананьєв, В. М. М'ясіщев, Л. І. Божович, В. В. Давидов,О. В. Запорожець, П. Я. Гальперін та ін.). У наш час найбільш пошире-ними є теоретичні розробки структури особистості С. Л. Рубінштейна,К. К. Платонова, О. Г. Ковальова, А. В. Петровського.

Напрям досліджень структури особистості у радянській психо-логії багато в чому визначило таке твердження С. Л. Рубінштейна:«Виокремлюють різні сфери рис, які характеризують різні аспекти

особистості, але при всьому розмаїтті, несхожості й суперечливості,основні властивості особистості, взаємодіючи між собою у конкретнійдіяльності людини і взаємопроникаючи одна в одну, об'єднуються вреальній особистості. Тому хибним є той погляд, за яким цілісністьособистості виражається в аморфній єдності, що перетворює її виглядна безформну туманність, так і інший, протилежний до нього, якийбачить в особистості окремі риси і, втрачаючи будь-яку справжню,внутрішню єдність особистості, марно потім шукає «кореляцій» міжзовнішніми виявами цих рис».

Одним із перших дослідників, які застосували наведене тверджен-ня Рубінштейна в описі структури особистості, став О. Г. Ковальов,який зазначав у другому виданні своєї монографії: «Із психічних про-цесів на тлі станів утворюються властивості особистості. У процесі ді-яльності властивості певним чином пов'язуються одна з одною відпо-відно до вимог діяльності й утворюють складні структури, до яких мивідносимо темперамент (система природних властивостей), спрямо-ваність (система потреб, інтересів, ідеалів), здібності (ансамбль інте-лектуальних, вольових і емоційних властивостей), характер (синтезвідносин і способів поведінки)».

Подальший розвиток уявлень про структуру особистості представле-но у працях Б. Г. Ананьєва і В. С. Мерліна, присвячених проблемі індиві-дуальності. У праці «Людина як предмет пізнання» Ананьєв так визна-чає свій підхід: «Окрему людину як індивідуальність можна зрозумітилише як єдність і взаємозв'язок її властивостей як особистості, суб'єктадіяльності, у структурі яких функціонують природні властивості люди-ни як індивіда. Інакше кажучи, індивідуальність людини можна зро-зуміти лише за умови повного набору характеристик людини. Отже,людина як вид і як людство (суспільство в його історичному існуванні)становить підставу для будь-якого визначення станів кожної окремої,одиничної людини, яка є індивідом, особистістю й індивідуальністю».

Мерлін, один із послідовників Ананьєва, розвиваючи теорію інте-гральної індивідуальності, спеціально підкреслював, що «структуруособистості не можна характеризувати як систему, котра складаєть-ся з різних груп психічних властивостей: темпераменту, характеру,здібностей і спрямованості. Одні з них (властивості темпераменту)взагалі не є властивостями особистості; інші ж (характер, здібності таспрямованість) являють собою не різні «підсистеми», а різні функціїтих самих властивостей особистості».

У працях Ананьєва, Мерліна та їхніх послідовників накопиченовеликий емпіричний матеріал щодо зв'язків між елементами розгля-нутих структур. Тут здійснено спроби аналізу процесу формуваннявластивостей індивідуальності й особистості залежно від їхньої на-лежності до тієї або іншої підструктури.

Найдокладніше проблему структури особистості відображеноу працях К. К. Платонова. Проаналізувавши сучасні дослідження іпровівши порівняння слів російської, грузинської й болгарської мов,які використовуються для опису особистісних властивостей, Плато-нов висунув ідею ієрархічної структури особистості, підсистеми якоївін розглядає «як рівні ієрархічної градації, в якої нижчі ступені ке-ровані (субординовані) вищими і підпорядковані їм, а вищі, включа-ючи в себе нижчі й спираючись на них, не зводяться до їх суми, томущо переходи від рівня до рівня здійснюються як стрибки на основіпояви системних якостей».

Крім згаданих авторів, проблеми структури особистості в різнихаспектах розглядали у своїх працях Л. І. Анциферова, Л. І. Божо-вич, Б. В. Зейгарник, О. М. Леонтьев, Б. Ф. Ломов, В. М. М'ясищев,В. М. Русалов тощо.

Загальним недоліком більшості з цих праць, присвячених про-блемі структури особистості, є недостатнє підкріплення теоретичнихположень результатами емпіричних досліджень. Однією з основнихпричин такого становища, безумовно, було ідеологічне спрямуваннясамого терміна «особистість» («гармонійна, всебічно розвинута осо-бистість», «нова історична спільність людей - радянський народ»,«радянська людина може все» та ін.).

Цілком очевидно, що об'єктивний природничо-науковий підхіддо дослідження такого роду «святинь» був неможливим. Не могло непозначитися на стані прикладних досліджень і негативне ставленнядо тестів та інших психометричних методів, характерне для радян-ської психології після постанови ЦК ВКПБ 1936 р. «Про педологічніперекручення в системі Наркомпросів».

1. Ленінградська школа