Особистість у теорії С. Л. Рубінштейна

С. Л. Рубінштейн (1889-1960) розглядав особистість у контекстірозроблених ним принципів детермінізму та єдності свідомості і діяль-ності. Особистість визначається своїм ставленням до навколишньогосвіту, до суспільного оточення, до інших людей. Це ставлення реалізу-ється в діяльності людини. Завдяки діяльності люди пізнають і зміню-ють світ, природу, суспільство. Особистість формується у взаємодії знавколишнім середовищем, тому таке велике значення для розумінняособистості має діяльність. Особистість - це реальний індивід, жива, ді-юча людина, яка є носієм суспільних стосунків. Особистість неможливапоза психікою, поза свідомістю. Усі психічні явища і процеси органічновплітаються в цілісне життя особистості, оскільки основна їхня життєвафункція полягає в регуляції діяльності людини. Зумовлені зовнішнімивпливами, психічні процеси особистості самі опосередковують поведін-ку і діяльність, залежність суб'єкта від об'єктивних умов.

За теорією С. Л. Рубінштейна, людина є не лише суб'єктом ді-яльності і пізнання, але і суб'єктом життєдіяльності. Життєдіяль-ність — не лише сума пізнання, діяльності і спілкування. Під часжиття людина стикається з різними проблемами. Вони виникають уставленні до добра і зла, смерті і безсмертя, необхідності і свободи.Особливість людини як суб'єкта життя полягає в її здатності вирішу-вати життєві суперечності.

На відміну від більшості гносеологічно орієнтованих концепційсвідомості, що зводять її до віддзеркалення дійсності, Рубінштейн роз-глядає свідомість як виявлення ставлення суб'єкта до оточуючогосвіту, як можливість його самовизначення. У ході розвитку свідо-мості особистості виникає самосвідомість. Етапи розвитку самосві-домості є етапами розвитку безпосередніх зв'язків з навколишнім сві-том, опанування цих зв'язків і стосунків за допомогою дій. Людинаусвідомлює себе лише у взаєминах з іншими людьми. Самосвідомість- це переосмислення свого життя.

Прослідковуючи єдність свідомості й діяльності, Рубінштейн по-казав, що свідомість, як вищий психічний процес, здійснює щонай-менше три взаємообумовлені функції: регуляцію психічних процесів,регуляцію взаємин, регуляцію діяльності і всього життя суб'єкта.

Фундаментальне значення має положення С. Л. Рубінштейна про ба-гатоплановість психічного, багаторівневість перебігу психічних проце-сів. В «Основах загальної психології» особистість визначається єдністютрьох компонентів — що людина хоче (спрямованість), що вона може(здібності, обдарування) і яка вона є ( характер). Ці модальностіутворюють ціле, але не зафіксоване, не статичне: у життєдіяльності лю-дина виявляє свою спрямованість, реалізує здібності, формує характер.

Характеристика особистості включає також її ідеї, принципи,на основі яких здійснюється оцінка власних і чужих учинків. Доструктури особистості, на думку Рубінштейна, входять і пізнавальніпроцеси, без яких неможливі діяльність і поведінка людини. Багато-плановість, цілісність психічного устрою особистості зберігаються за-вдяки взаємозв'язку всіх його властивостей і тенденцій.

4. Київська школа