Теорії мотивації

1. Соціально зумовлені характеристикиособистості

При соціально-психологічному підході, що властивий соціологіїта соціальній психології, особистість розглядається переважно з бокуміжособистісних взаємодій, соціальної динаміки тощо. Головна ува-га приділяється вивченню, за терміном Б. Г. Ананьсва, інтеріндиві-дуальної структури того соціального цілого, до якого належить осо-бистість. При цьому, насамперед, вивчаються такі соціально зумов-лені характеристики особистості, як її статус, позиція, ролі, ранг.

Статус особистості являє собою своєрідний центр зосередженняїї прав і обов'язків, схему становища особистості в суспільстві. Статусхарактеризується стійкістю, тривалістю. Він може бути цілісним абочастковим. Частковий статус пов'язується з родом занять, розміромдоходів, рівнем освіти, етнічною належністю, статевими ознакамитощо. Узагальнення часткових статусів дає змогу визначити загаль-ний профіль статусу.

Статус особистості задається наявною системою суспільних відно-син і об'єктивно визначається місцем особистості в соціальній струк-турі. Цей зв'язок уперше постає в момент народження дитини і від-повідає статусу батьків, їхньому економічному, правовому, політич-ному, культурному становищу в суспільстві. З початком самостійноїсуспільно-трудової діяльності створюється власний статус людини.Він зберігає зв'язки зі статусом родини, містить у собі його ознаки,хоча може й віддалятися від нього.

Статус особистості є об'єктивною характеристикою, але він можеусвідомлюватися людиною адекватно чи неадекватно, активно чи па-сивно, цілковито, частково або зовсім не усвідомлюватись. Науковийаналіз статусу особистості охоплює вивчення її реального економіч-ного стану (майнова характеристика, загальний заробіток, забезпече-ність житлом, реальний бюджет у співвідношенні зі структурою спо-живання тощо), політико-правового стану як певного балансу праві обов'язків громадянина (права й обов'язки особистості становлятьядро статусу особистості).

Поняття статусу мас бути доповнене поняттям позиції особистос-ті, що характеризує суб'єктивний — активний, діяльнісний — бікстановища особистості у структурі суспільства. У складних за своєюприродою суспільних відносинах кожна особистість може займатикілька позицій, що відрізняються одна від одної за своїм значенням,визначеністю та іншими ознаками. Наприклад, людина може зай-мати професійну позицію, сімейну, суспільно-політичну, культурну,національну тощо.

Знання статусу і позиції особистості необхідне для визначення їїсоціальних ролей. Роль узагалі розглядається як динамічний аспектстатусу, як реалізація зв'язків, заданих позиціями особистості в сус-пільстві. За визначенням І.С.Кона, роль особистості — це соціальнафункція, нормативно схвалений спосіб поведінки, яка очікується відкожного, хто займає дану позицію. Очікування, що визначають за-гальні контури соціальної ролі, не залежать від свідомості й поведін-ки конкретного індивіда. Вони даються йому як те, що є зовнішнім,більш або менш обов'язковим. Їхнім суб'єктом є не індивід, а суспіль-ство або якась конкретна соціальна група.

Загальною для соціологів і психологів характеристикою ро-лей особистості як соціальних функцій є ціннісна орієнтація груп іособистості, спільність цілей діяльності, життєва спрямованість абомотивація поведінки людей. Цінності можна умовно розподілити наматеріальні, соціально-політичні, духовні.

Важливою соціально-психологічною характеристикою осо-бистості с її ранг. Ранг особистості, її масштаб і значення для суспіль-ства визначаються багатьма факторами, серед яких найважливішимвважається продуктивність основних видів діяльності особистості,зокрема творчої діяльності. Завдяки цьому забезпечується створенняособистістю суспільно значущих матеріальних і духовних цінностей,визначається її внесок у скарбницю суспільних благ. Рангу особис-тості відповідають її престиж, репутація, авторитет, популярність угрупі, колективі, суспільстві.

Цей аспект соціально-психологічної характеристики особистостівиявляється в існуванні так званої надіндивідної підсистеми. У кла-сичній психології на це вперше вказав В. Джемс, коли зазначав, щоособистість людини не обмежується власним тілом, а охоплює «свої»речі, продукти власної праці, а також поширюється на людей, з яки-ми індивід пов'язаний родинними, дружніми, професійними, духо-вними стосунками. Цей факт відчувається індивідом у момент роз-риву зв'язків через смерть, хворобу близької людини, переїзд тощо.У сучасній психології цей феномен вивчається як явище персоналі-зацїї, згідно з яким у кожної людини існує потреба бути представле-ною, продовженою в іншій людині своїми думками, почуттями, сві-тоглядом тощо. Завдяки персоналізації люди пов'язані між собою вєдине духовне ціле, соціальну, культурну спільність. Ця спільністьформується у ході спілкування, коли від однієї особистості до іншоїпередаються духовні, культурні цінності. Таким чином, вирішуєтьсяпроблема біологічного й духовного безсмертя людського роду, переда-чі багатств особистості наступним поколінням.

2. Поняття про характер.Типологія характерів

Однією з властивостей людини, що формується під безпосереднімвпливом суспільства, взаємодії особистості з іншими людьми, є ха-рактер. Характер - це система стійких індивідуальних властивостейлюдини, що формуються і виявляються в діяльності, спілкуванні тазумовлюють типові для неї способи поведінки й емоційного реагуван-ня. В характер входять ті властивості особистості, що накладаютьпевний особливий відбиток на всю поведінку людини та виявляютьїї специфічне ставлення до світу, інших людей і самої себе. Коли за-значають, що у людини сильний характер, тим самим окреслюють тівластивості особистості, що досить чітко визначають її поведінку, вякій проявляється здатність до подолання перешкод. Коли ж гово-рять про «безхарактерну людину», то описують особистість, що по-збавлена внутрішньої ясності та певності, коли вчинки людини зале-жать більше від обставин, ніж від неї самої. У характері виявляєтьсявизначеність ставлення людини до світу, до того, що для людини єважливим, цінним, значущим. Характер мало залежить від виду ді-яльності, це достатньо стійка система поведінки в типових умовах. Уформуванні характеру провідну роль відіграють соціальні умови. Од-ним із показників характеру є воля - здатність людини досягати своєїмети, долаючи перешкоди.

Слід розрізняти соціальний та індивідуальний характери. Со-ціальний характер - це сукупність суттєвих ознак, властивих пев-ній групі людей і зумовлених суспільними умовами. Соціальний ха-рактер залежить від системи цінностей, що панують у суспільстві,відображає ідеали і цінності певної епохи та відзначається певноюкультурно-історичною динамічністю. Індивідуальний характер —це сукупність властивостей, якими люди, що живуть в одній культу-рі, відрізняються між собою.

Становлення характеру відбувається в процесі взаємодії індивіду-альних переживань людини, зумовлених суспільними умовами, з їїіндивідними властивостями - конституційними, нейродинамічнимита психодинамічними. В структурі характеру, як вважав Б. Г. Ана-ньєв, першими виникають комунікативні риси. Внутрішню основудля комунікативних рис характеру становлять стосунки особистостіз іншими людьми. Самі комунікативні риси є підґрунтям для форму-вання предметно-дієвих («діяльнісних») рис характеру, які форму-ються на основі взаємодії з об'єктивним предметним оточенням че-рез пізнання та предметну діяльність. Система ставлення людини досамої себе є третьою системою ставлень, що об'єктивно мають місце.В подальшому в процесі усвідомлення себе суб'єктом поведінки став-лення перетворюються на рефлексивні властивості характеру. Реф-лексивні властивості є найбільш пізніми в структурі характеру, вонизалежать від комунікативних та діяльністних. Вони завершуютьструктуру характеру та визначають його цілісність. Риса характеру- це мотив до певного способу поведінки.

С. Л. Рубінштейн визначав характер як сукупність генералізова-них мотивів у структурі особистості. Гене