3. Основні етапи історії дослідженьособистості

магниевый скраб beletage

У СССР систематизовані спроби аналізу розвитку теоретичнихуявлень про психологію особистості розпочинали Л. І. Анциферо-ва, К. Обухівський, В. С.Мерлін, А. В. Брушлинський, Л. І. Божович,К. В. Шорохова, М. Я. Ярошевський та інші вчені. В цьому зв'язку за-слуговує на увагу історичний аналіз розвитку теоретичних поглядівна особистість і класифікація сучасних теорій особистості, розробленіР. С. Нємовим. Відповідно до цих тверджень можна виділити три осно-вні періоди в розвитку психологічних поглядів на особистість: філософ-сько-літературний, клінічний та експериментальний.

Філософсько-літературний період охоплює проміжок часу від мис-лителів стародавнього світу до початку XIX століття. Теорія духовногосвіту людини формувалась на основі спостережень за особливостями по-ведінки людей, виявлення їх індивідуальних відмінностей. Теоретичнівикладки цього періоду мали абстрактний характер і торкалися в осно-вному моральної та соціальної природи особистості. Цей період освіт-лений геніальними здогадками та ідеями таких зірок світової культу-ри людства, як Соломон, Піфагор, Геракліт, Сократ, Демокрит, Платон,Діоген, Аристотель, Епікур, Сенека, Плутарх, Фірдоусі, Омар Хайям,Р. Бекон, Монтень, Спіноза, Вольтер, Г. Сковорода, Кант та багатоінших. Вони внесли неоціненний вклад у розуміння природи та сутілюдської особистості.

У клінічний період, майже до першої чверті XX століття, філософсько-літературні описи особистості почали доповнюватись результатами пси-хологічних спостережень і досліджень в умовах клініки. Зібраний тапроаналізований психіатрами клінічний матеріал про особливості пси-хічних проявів хворих людей допоміг виявити психологічні особливостіособистості, властиві не лише хворим, а й здоровим людям, проте у хво-рих вони гіпертрофовані.

Особливість цього періоду полягає в тому, що, намагаючись дати ви-значення особистості, психіатри робили це в термінах «рис особистос-ті». Риси давали можливість описати і цілком нормальну і паталогічнуособистість.

Такий підхід випливав з потреб психотерапії, але обійтися в психо-логічній науці при описанні поняття «особистість» без термінів рис буловже неможливо. Головний недолік цього підходу полягав у тому, що воснову «теорії особистості» лягли риси, притаманні як хворій, так іздоровій людині, тобто не враховувалися психічні властивості, прита-манні лише «нормальній» особистості. Проте, за цей відносно короткийперіод, розвиток теоретичних уявлень про особистість зробив помітнезрушення вперед.

Експериментальний період, початок якого припадає на першучверть XX століття, в дослідженні особистості пов'язаний з «кризоюпсихології». Суть її полягала в суперечності між досягнутим рівнем урозумінні психічних процесів та психічних функцій і неможливістюзастосувати ці досягнення до пояснення цілісних поведінкових актівлюдини. Індивід постав як сукупність окремих психічних функцій, щоне вело до цілісної психології особистості. Проте проведені досліджен-ня мали експериментальний характер. Одержані дані піддавалися ста-тистичному обробленню, що значно підвищило наукову достовірністьрезультатів вивчення психічних феноменів. Завдяки цьому було зро-блено новий крок у вивченні особистості, перейшовши від умогляднихвикладок, від виміру та оцінювання окремих психічних функцій доекспериментально вивірених і математично оброблених теоретичнихмоделей особистості.

Експериментальні дослідження особистості в Росії були започатко-вані О. Ф. Лазурським і Г. І. Россолімо, а за кордоном - Г. А. Айзенком,Р. Кеттелом і Г. Олпортом.

У працях О. Ф. Лазурського зроблено важливий крок у переході донового розуміння системи взаємин людини з навколишнім соціальнимсередовищем. Він вводить у психологію природний експеримент, приякому навмисне втручання в життя людини поєднується з природною іпорівняно простою обстановкою досліду. Завдяки цьому відкриваєтьсяможливість дослідження не лише окремих психічних процесів та функ-цій, а й особистості в цілому. Свої погляди вчений узагальнив у курсілекцій «Загальна та експериментальна психологія», де стверджував,що темперамент і характер складають ендопсихічну, тобто природженусторону особистості. А ставлення людини до оточуючої дійсності стано-вить другу сторону - екзопсихічну, що формується в індивідуальномудосвіді особистості.

Інший російський вчений Г. І. Россолімо вносить ідею кількісноїоцінки інгредієнтів душевного життя з метою створення його індивіду-ально своєрідного профілю у здорової або хворої особистості. Розробле-ний метод дозволяв вирішувати практичні питання про типи психічнихіндивідуальностей, розумову відсталість про діагностування хворобли-вих симптомів у галузі психіки тощо. Та головне, що він також стоїтьбіля джерел цілісного підходу до вивчення і описання особистості.

В експериментальне вивчення особистості значний внесок зробивГ. Айзенк. Він розробив оригінальні методи і процедури математичногооброблення даних експерименту та спостережень, опитувань й аналізудокументів, одержаних про особистість різними методами і з різнома-нітних джерел. В результаті застосування таких дослідницьких проце-дур виникла можливість одержати корелюючі (статистично зв'язаніміж собою) дані, які характеризують загальні та індивідуально стійкіриси особистості. Цей напрям, що дістав назву «теорія рис», був роз-винений Г. Олпортом і покладений в основу нової теорії особистості.

Р. Кеттел у рамках цієї теорії розробив процедуру експерименталь-ного вивчення особистості методом факторного аналізу. Він закладавоснови тестології особистості, виділив і описав ряд реальних факторів(рис) особистості. Йому належить один з перших тестів особистості«16-факторний тест Кеттела».

Експериментальний підхід до цілісного вивчення й описанняособистості виявився вельми плідним. Це привело до появи в 30-х ро-ках нашого століття політичної диференціації досліджень та виник-нення нових трактувань теорії особистості. Так, Курт Левін з пози-цій гештальтпсихології зробив спробу експериментально дослідитипсихологічну культуру особистості, що включала потреби, афекти іволю. Хоча це були лише деякі елементи структури особистості, алерезультати їх досліджень були цікавими й плідними. У цей період ви-никло ряд нових і цікавих концепцій особистості: теорія самореалі-зації Г. Олпорта, концепція самоактуалізації А. Маслоу, теорія «Я»К. Роджерса, біосоціальна теорія Г. Мерфі, персонологія Г. Меррея іфакторіальні теорії Р. Кеттела, Г. Айзенка і П. Гілфорда.

Тема 1.2

mm                                           _         %»

КОНЦЕПЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ФРЕЙДИЗМУІ НЕОФРЕЙДИЗМУ

План

Теорія особистості З. Фрейда

Аналітична психологія К. Юнга

Індивідуальна психологія А. Адлера

Соціокультурна психологія Карен Хорні

Гуманістичний психоаналіз Е. Фромма

Епігенетична теорія розвитку особистості Е. Еріксона