1. Психоаналіз З. Фрейда

Розглянемо деякі погляди зарубіжних вчених на психологію таконцепції структури особистості, які найбільш використовуються усвітовій психологічній науці і практиці.

Одна з найвидатніших теорій особистості була створена ЗігмундомФрейдом (1856—1939). 3. Фрейд уподібнив психіку айсбергу, в яко-му лише невеличка частина виступає над поверхнею води і є сфероюсвідомого, тоді як більша частина айсберга перебуває під водою - цесфера несвідомого, і саме там, у просторі несвідомого, можна знайтипрагнення, пристрасті, витіснені думки та почуття, що здійснюютьконтроль над свідомими думками та вчинками людини.

Вчений виділив дві основні групи людських інстинктів: еротич-ні (інстинкти життя) і руйнівні (інстинкти смерті). Енергія інстинк-тів життя називається «лібідо». Інстинкти життя включають голод,спрагу, інстинкт самозбереження, сексуальний потяг. Інстинктисмерті — деструктивні сили, що можуть бути спрямовані як всере-дину індивіда (мазохізм або самогубство), так і зовні (ненависть таагресія). Фрейд стверджував, що поведінка людини повністю детер-мінована її сексуальними і агресивними потребами. Задоволенняцих потреб стикається з перешкодами з боку навколишнього світу,суспільства, тому вони пригнічуються і створюють сферу «несвідо-мого».

З. Фрейд представив психічне життя особистості як постійну аренуборотьби між непримиренними силами свідомого і несвідомого, розумута інстинктів, які змагаються за контроль над поведінкою. Така кон-цепція психічного життя має назву психодинамічної.

Відповідно до поглядів З. Фрейда, структуру особистості утво-рюють три основних компоненти: «Воно», «Я» і «Над-Я».

«Воно» (Ід) - це базова і найдавніша структура психічного жит-тя особистості. У ній зосереджені інстинктивні, примітивні, спадковіаспекти особистості. Це скарбниця примітивних інстинктивних праг-нень, емоцій, спогадів, забутих дитячих образ, травм, вороже ставлен-ня до своїх батьків, невтілені сексуальні бажання. Все це свідомістьвідкидає і сприймає як неприйнятне. «Воно» - темне, хаотичне, біо-логічне несвідоме, що не знає законів та не підпорядковується прави-лам, вільне від обмежень. Провідні компоненти Ід - це сексуальні таагресивні потяги, які вимагають негайного втілення, реалізації.

Друга структура особистості - «Я» (Его), на думку З. Фрейда, та-кож є вродженою і розташовується як в свідомому шарі так і в перед-свідомості. Таким чином, ми завжди можемо усвідомити своє «Я»,хоча це і нелегко. На відміну від Ід, природа якого виявляється в по-шуку задоволення, Его підпорядковується принципу реальності, метаякого - збереження цілісності організму. Принцип реальності даєможливість індивідууму гальмувати, переадресовувати або поступоводавати вихід грубої енергії Ід у рамках соціальних обмежень. Его здат-не спрямовувати поведінку в потрібне русло, щоб інстинктивні потребизадовольнялися безпечним для самого індивідуума і для інших людейспособом. Его відповідає за довільну поведінку, може контролювати іпригнічувати інстинкти, прагне до послаблення напруги і посиленнязадоволення.

«Над-Я» (Суперего) - це третій, найпізніший компонент особис-тості, інтерналізована версія суспільних норм і стандартів поведінки,морально-етична інстанція особистості. Людина не народжується із

Суперего. Суперего у процесі соціалізації формується з Его і слугуєцензором вчинків та думок останнього. Це внутрішня репрезентаціятрадиційних цінностей та ідеалів суспільства в тому вигляді, якийсформовано виховними впливами, насамперед сім'ї. Суперего вико-нує такі функції: совість, самоспостереження і формування ідеалів.

Система життєво важливих потреб, що складає зміст «Воно»,постійно вимагає задоволення і несвідомо спрямовує психічну ак-тивність людини, регулюючи її психічні процеси і стани. Несві-домі потяги, що йдуть від «Воно» знаходяться в стані конфліктуз соціальними і моральними нормами поведінки, які містяться в«Над-Я», тому між «Воно» і «Над-Я» існують постійні і немину-чі протиріччя. Вони вирішуються за допомогою «Я» - свідомості,що, діючи відповідно до принципу реальності, намагається розумнопримирити обидві конфліктуючі сторони таким чином, щоб потяги«Воно» були максимально задоволені і при цьому не було порушенонорми суспільної моралі.

Можливість підтримувати своє психічне здоров'я залежитьвід механізмів психологічного захисту, які допомагають людиніпом'якшити конфлікт між «Воно» і «Над-Я». Фрейд виділяв декіль-ка захисних механізмів, головними з яких є витіснення (перенесен-ня в підсвідомість думок і почуттів, що викликають страждання);проекція (процес, за допомогою якого людина приписує власні не-прийнятні думки і почуття іншим людям, покладаючи таким чиномна них провину за свої недоліки); заміщення (переадресація агресіїз одного об'єкта на інший); сублімація (заміна сексуальних або агре-сивних потягів на соціально прийнятні форми поведінки).

У кожної людини є свій набір захисних механізмів, сформова-них у дитинстві. Проте, не дивлячись на наявність захисту, витісне-ні бажання прориваються в свідомість у формі сновидінь, фантазій,«випадкових» обмовок, неочікуваних дій і вчинків. Отже, подавле-ні мотиви продовжують діяти і істотним чином впливають на пове-дінку людини.

З. Фрейд визначив порядок розгортання психосексуальних ста-дій протягом дозрівання організму (біологічний чинник розвитку) івважав, що ці стадії універсальні і властиві всім людям, незалежновід їх культурного рівня. Періодизацію вікового розвитку З. Фрейданазивають психосексуальною теорією особистості, оскільки цен-тральна лінія його теорії пов'язана з сексуальним інстинктом. Назвистадій розвитку особистості (оральна, анальна, фалічна, геніталь-на) вказують на основну тілесну (ерогенну) зону, з якою пов'язановідчуття задоволення. Основні чинники розвитку особистості впсихосексуальній теорії Фрейда: внутрішній (біологічне дозріван-ня, реформування кількості і спрямованості сексуальної енергії) ізовнішній (соціальний, вплив спілкування з батьками). Цінність да-ного підходу в тому, що вперше було вказано на значущість періодудитинства у подальшому розвитку особистості.

У теорії особистості 3. Фрейда містяться як деякі продуктивнінаукові положення (про складність, багатоплановість структуриособистості, про свідоме й несвідоме, про внутрішні суперечностіособистості), так і суперечливі погляди на природу особистості. Вжесучасники 3.Фрейда і навіть його учні вбачали у психоаналітичномувченні низку дискусійних моментів. Так, найбільшій критиці булипіддані погляди на мотивацію людської поведінки, яку З.Фрейдпов'язував переважно з природженими інстинктивними (сексу-альними та руйнівними) потребами, на фатальний антагонізм міжсвідомим і несвідомим та між індивідом і суспільством. Виниклапотреба у подоланні біологізаторських поглядів на особистість, усоціалізації фрейдистської теорії особистості, що й було здійсненонеофрейдистами. Несвідоме наповнювали новим змістом. Місце нере-алізованих сексуальних потягів посіли колективне несвідоме («архе-типи»), виражене в міфології, релігійній символіці, мистецтві та пере-дане у спадок (К. Г. Юнг), прагнення до влади внаслідок відчуттянеповноцінності (А. Адлер), неможливість досягти гармонії із соці-альною структурою суспільства і відчуття самотності, яке при цьомувиникає (Е. Фромм) та інші психоаналітичні механізми конфліктуособистості і суспільства.