3. індивідуальна психологія А. Адлера

магниевый скраб beletage

Відомим учнем 3. Фрейда, який виступив проти біологізатор-ських тенденцій свого вчителя, був А. Адлер (1870— 1937). Він за-снував так звану індивідуальну психологію. На відміну від глибинноїпсихології З. Фрейда, в теорії А. Адлера немає жодних постулатів проприховані неосяжні сили і структури психічного життя. Не приро-джені потяги, не природжені архетипи, а відчуття спільності з інши-ми людьми, що стимулює соціальні контакти і орієнтацію на іншихлюдей, - ось та головна сила, яка визначає поведінку і життя люди-ни, стверджував А. Адлер.

А. Адлер вважав соціальне почуття природженим, хоча специ-фічність взаємин людей й визначається характером суспільства, вякому проживає людина. Отже, у цьому аспекті точка зору А. Адлератак само біологічна, як і погляди З. Фрейда і К. Юнга. В той же часАдлер був єдиним, хто вважав найважливішою тенденцією в розви-тку особистості її прагнення зберегти в цілісності свою індивідуаль-ність, усвідомлювати і розвивати її. З. Фрейд в принципі відкидавідею про унікальність кожної особистості, досліджуючи те загальне,що властиве сфері несвідомого.

На думку А. Адлера, структура особистості єдина і тому не можебути розчленованою на три інстанції («Воно», «Я» та «Над-Я»). Де-термінантою розвитку особистості є потяг до вищості, прагнення вла-ди, самоствердження. Однак цей потяг не завжди може бути реалізо-ваний, наприклад, внаслідок дефектів у розвитку або несприятливихсоціальних умов виникає почуття неповноцінності.

Теорія особистості А. Адлера є добре структурованою системою,що базується на декількох базових поняттях: фіктивний фіналізм,прагнення до переваги, почуття неповноцінності і компенсації, сус-пільний інтерес, стиль життя, креативне «Я».

Фіктивний фіналізм (фіктивні цілі) — суб'єктивні причини пси-хологічних явищ. Психологічні феномени неможливо зрозуміти, неґрунтуючись на принципі фіналізму, лише фінальні цілі можуть по-яснити людську поведінку. Фінальна мета може бути фікцією, тобтонедосяжним ідеалом, але є реальною стимул-реакцією і дає остаточнепояснення поведінки.

Прагнення до переваги є поштовхом до вирішення людиною жит-тєвих проблем. Прагнення до переваги є природженим і веде людинудо вершин розвитку. Це могутній динамічний принцип.

Почуття неповноцінності включає усі почуття, які виникаютьу зв'язку з соціальною або психологічною недосконалістю, окрім пе-реживань, пов'язаних з фізичною слабкістю і хворобою. Почуття не-повноцінності в нормальних обставинах є великою рушійною силою.Бажання подолати свою неповноцінність дає поштовх до розвиткуособистості.

Суспільний інтерес є природженим, тобто люди — соціальні іс-тоти, які прагнуть зробити суспільство досконалим.

Життєвий стиль є системною основою функціонування особис-тості, тобто це цілісність, якій підпорядковані структурні частиниособистості.

Креативне «Я» створює суб'єктивну, динамічну, єдину, таку, щоволодіє унікальним життєвим стилем особистість, надає сенс життю,творить мету і продумує засоби її досягнення.

А. Адлер надавав великого значення позиції дитини в сім'ї (по-рядку народження) для розвитку стилю її життя та способу вирі-шення життєвих проблем. Створені А. Адлером психологічні пор-трети типової дитини в різних вікових позиціях є суттєвим внескомвченого в сучасну психологію.

Індивідуальна психологія А. Адлера заперечує фатальний зв'язокпсихічного розвитку особистості з органічними інстинктами, біль-ше того, вона стверджує, що цей розвиток керований логікою сус-пільного життя. Однак, погляди А. Адлера у наш час сприймаютьсяяк надмірно механістичні, що надто спрощують складні діалектич-ні зв'язки між індивідом і суспільством.