І. Відокремлені узгоджені та неузгоджені означення

магниевый скраб beletage

Комами виділяються:

1.          Означення, виражені прикметниковим чи дієприкметниковим зво­ротом, які стоять після означуваного слова: Я в людей попрошу тіль­ки віри в кожне слово, почуте від мене, в кожний погляд очей моїх сірих, в кожну ласку рук нестудених (Л. Костенко). Із очима, повни­ми сліз, Шура гаряче тиснула йому руку (О. Гончар). Знову уявляю я твоє обличчя, зморшками укрите, повне суму вщерть (В. Сосюра).

2.           Кілька непоширених або поширених узгоджених означень, ви­ражених прикметниками чи дієприкметниками, які вживаються після іменника, перед яким уже є узгоджене означення: Далекий обрій, синій, неосяжний, манив мандрівника чимось таємничим, незвіданим. Невиспане сонце, жовтогаряче, несміливе, визир­нуло з-за далекої пущі. Луг стелеться рівно, мов ткана із шовку скатертина, зелена, вишита білими, жовтими та червоними квітами (За Є. Гуцалом).

Примітка 1. Якщо означення перед іменником виражене займен­ником, то означення після іменника можуть не відокремлюватися: Мої літа молоді непомітно так промайнули. І з найбільшої висоти бачу я ваші руки загрубілі... (О. Гончар).

Не відокремлюються й так звані препозитивно-постпозитивні не- поширені узгоджені означення, тобто подібні за значенням, але одне вживається перед означуваним словом, а друге — після: Пахло жов­тавим листом кленовим і бур 'янами (А. Головко). Материна могила уросла густою травою зеленою... (Марко Вовчок).

Примітка 2. Якщо перед означуваним іменником немає узгодже­ного означення, то непоширені означення, що вживаються після імен­ника, можуть відокремлюватися чи не відокремлюватися за бажанням автора: Темрява, глибока й холодна, розлилася над світом, і, здавало­ся, її ні перейти, ні перелетіти (О. Гончар). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М. Коцюбинський). Човни невеликі, стрімкі неслися над водою, як чайки. Сніги чисті, не­топтані переливаються бузковими тонами (За В. Козаченком).

3.           Прикметникові та дієприкметникові звороти, що вживаються пе­ред означуваним словом і мають додатковий обставинний від­тінок причини: Зачіплений цією розмовою за живе, сибіряк роз­повів присутнім одну із своїх мисливських історій (О. Гончар). Зо­грітий теплом, Остап розплющив очі (М. Коцюбинський). Спо­лохані Віктором, троє змовників почали тікати (О. Копиленко). Увага! Такий відокремлений зворот досить легко перебудувати на

підрядну обставинну частину причини: Троє змовників почали тікати, бо були сполохані Віктором.

Якщо подібна перебудова неможлива, то зворот є невідокремле- ним членом речення, оскільки має лише означальне значення: Вкриті маскувальними сітками міномети стоять у ячейках. Перебудоване речення з підрядною обставинною частиною причини не має зміс­ту: Міномети стоять у ячейках, тому що вкриті маскувальними сітками. А якби не були вкриті, то й не стояли б? Отже, у цьому реченні дієприкметниковий зворот має означальне значення й вико­нує функцію невідокремленого поширеного узгодженого означення. Інші приклади: Вмиті росами квіти злегка похитувались (І. Цюпа). Посаджене матір'ю насіння зійде, закрасується по всьому городі (М. Стельмах).

4.           Означення, що стосуються особового займенника, незалежно від позиції в реченні: Життям і канчуками вчений, він, загнаний на самий низ, останній гривеник Шевченку на перший пам 'ятник приніс (Б. Олійник). До тебе повернуся Без зайвих слів я, прощена й нова (В. Балдинюк).

5.           Означення, відірвані від означуваного слова іншими членами ре­чення, особливо присудком: Дівчата стовпилися біля перил, захо­плені краєвидом, сповнені передчуттям чогось радісного, бен­тежно-щасливого (О. Гончар). Брудний, страшний, захеканий і тремтячий від люті, ввалився Скула у свою квартиру (О. Бой- ченко). Ліворуч, чітко окреслені на тлі річки, чорніли контури великого мосту (В. Козаченко).

6.           Одиничне означення, а також два й більше непоширених озна­чень, якщо вони мають обставинний відтінок або уточнюють зна­чення означуваного слова: Косуля, стривожена, зникла в гущави­ні лісу. Бійці, притихлі й насторожені, гостро стежили за кож­ним рухом Сагайди (О. Гончар).

7.           Найчастіше поширені чи непоширені узгоджені означення, що стосуються пропущеного в реченні означуваного слова: Висока думка в'юнитись не вміє.... Морозами бита, муштрована по­киддю, виходила сива з тих академій (Л. Костенко). Ніжним пу­хом узялись верби. Може, заслухались, заворожені, вчаровані зву­ками срібних сурем, які в піднебессі пронесли на своїх крилах жу­равлі, повертаючись у рідні краї? (Є. Гуцало). Дніпровські по­роги! Десь вони тут, занурені в глибинах, затоплені високо під­нятими водами (О. Гончар).

8.           Неузгоджені означення, що відносяться до власної назви чи осо­бового займенника: Ганна, з її охотою до роботи, безпосередніс­тю, щирістю та привітністю, теж якось одразу сподобалася своїм новим знайомим (В. Козаченко). Він, із сірими палкими очи­ма, непокірним чубом, із дитячими ямочками на щоках, справ­ляв приємне враження на моїх батьків.

9.           Неузгоджені означення, виражені іменниками в непрямих відмін­ках, якщо стоять поряд з узгодженими: Напроти кінець лави за­йняв пасажир, чистенько одягнений і свіжовиголений, з вусами довгими, закрученими вниз (О. Копиленко).

Примітка. В інших випадках неузгоджені означення відокремлю­ються чи не відокремлюються за бажанням автора: Посеред лісу про­стора галява з плакучою березою і з великим престарим дубом (Леся

Українка). Широкі ворота з хворосту були одчинені навстіж (І. Нечуй- Левицький). Лікарка, з високою зачіскою, уважними карими очима, здавалася схожою на його сестру. Город, з такими рідними соняха­ми, картоплею, гарбузами, снився майже кожної ночі.

Кома не ставиться:

1.          Між двома однорідними означеннями, вираженими дієприкмет­никовими зворотами та з' єднаними неповторюваним єднальним сполучником (і (й), та): За полем побачили кручу, оповиту ран­ковим туманом і порослу низьким чагарником. Блищали сте­бла папороті, вже злегка прижовклі й обнизані краплями роси (За Є. Гуцалом).

2.           Якщо означення при іменнику чи займеннику стосується більше присудка, ніж підмета: Школярі поверталися з поля веселі й натом- лені. Грицько прибіг додому голодний і лютий (Панас Мирний).

3.           Якщо означення, виражені дієприкметниковими зворотами, стоять після означальних, вказівних, присвійних та неозначених займен­ників: Все мною давно вже забуте ніби оживало перед очима знову. Усі запрошені на свято збиралися біля старої альтанки.

Тире виділяються:

1.          За бажанням автора для інтонаційно-смислового виділення кіль­ка відокремлених означень: Під шал оплесків сходила Вутань- ка — сяюча, розпашіла — з трибуни (О. Гончар). Делікатний, лагідний, скромний, добрий — він суворішав тільки біля домни (Ю. Яновський). Пісня, мов сама ллється з душі, голос не знає на­туги й утоми — рівний, тонкий та високий (Панас Мирний).

2.           Неузгоджені означення, виражені інфінітивом, якщо перед ними можна поставити слова а саме: Необхідно виконати розпоря­дження декана — підготувати святковий випуск факультет­ської газети. Кожен із нас вирішував питання — їхати або за­лишатися — чи не вперше в житті.

Після інфінітивних відокремлених означень замість тире може бути кома, якщо далі (після неузгодженого означення — інфінітива) за правилами мусить бути кома: Учителька мала намір — додатково по­працювати над важкою темою з нашим класом, щоб якісно підготу­ватися до контрольного тесту.

Якщо ж інтонаційного виділення та характерної паузи немає, то таке означення не відокремлюється: У неї була звичка голосно говори­ти. Стала наближатися година рушати в дорогу (С. Васильченко).