W. Стверджувальні, заперечні та питальні слова

магниевый скраб beletage

1.          Після стверджувальних слів так, еге, гаразд, авжеж, аякже та після заперечного слова ні найчастіше ставиться кома, якщо вони вимовляються без підсилення: Так, я археолог... Покликання! Доля! (Є. Гуцало). Аякже, хай Ігор знає, що його друг не якийсь неук, а вже рік ходив до школи (О. Донченко). Ні, ні, не йдіть, за­чекайте тут, отам на канапі... (Ю. Смолич).

2.           Якщо стверджувальні та заперечні слова вживаються в кінці ре­чення, то кома (або тире) ставиться перед ними, а після — той розділовий знак, який повинен бути в кінці речення: Певно, він хлопчик добрий і любий — еге? (Марко Вовчок).

Коли такі слова вживаються в середині речення, то виділяються комами чи тире з обох боків, а якщо вимовляються ще й з підвищеною інтонацією, то після них ставиться знак оклику, далі ж слово пишеться з малої букви: Як блискавка, ні, як табун диких коней, мчимося ми по виноградниках (М. Коцюбинський). Коло цього будинку можна відпочи­ти, еге, можна посидіти на приступцях, а тоді й далі (І. Микитенко). Я знаю, так, се хворії примари, — не час мені вмирати, не пора (Леся Українка). Лишилася у нас, і зовсім це не хиба, глибока шана повсяк­час — так! — до святого хліба! (М. Рильський).

3.           Якщо стверджувальні й заперечні слова вимовляються з оклич­ною інтонацією, то після них ставиться знак оклику: Ні! Певне, ти мене ніколи не любила! (Леся Українка). Ні, ні, ні! — засмія­лась молода господиня. — Це буде нечемно: на порозі постояти, а в хату не зайти (Д. Ткач). Хто знає, обід буде?.. — Аякже! По­винен бути (Панас Мирний). Так! У справедливих армій доля за­вжди прекрасна (О. Гончар).

4.           Коли слова так і ні, що є самостійними реченнями, вимовляються з питальною інтонацією, то після них ставиться знак питання: Ти моєї матері не знаєш? Ні?! (Панас Мирний). Слухайте, а ви ж будете з нею балакати? Еге? Розпитувати ж її будете? Еге ж? (Ю. Смолич).

5.           Частки, які стоять перед стверджувальними й заперечними слова­ми, комою не відокремлюються: І раптом — небо... шепіт гаю...

О ні, то очі Ваші. — Я ридаю (П. Тичина). О так, це справді так, твоя снага ростиме, немов ріка в бігу — безмежна й весняна — і мури темноти валитиме вона, народе Мексики, мій славний по­братиме (Н. Гільєн; перекл. з іспан. Д. Павличка). Ой ні, ще рано думати про все (Л. Костенко).

6.           Стверджувальне слово так варто відрізняти від однозвучних прислівника та підсилювальної частки, після яких розділові зна­ки не ставляться: Так чи інак він повинен незабаром повернутись (С. Добровольський) — прислівник. Так що ж? Явтух Рябка знай все по жижках чеше (П. Гулак-Артемовський) — частка. Так, ге­ній твій пережив сторіччя (В. Сосюра) — стверджувальне сло­во. Крім того, так (= наприклад) виділяється комою в значенні вставного слова на початку речення, яке служить ілюстрацією, поясненням до попереднього висловлення: Чимало хижих ссавців живе в околицях лісів. Так, горностай водиться в заростях Єв­разії та Північної Америки.

Потрібно не плутати стверджувальне слово гаразд з однозвучним прислівником, який не відокремлюється в реченні комами: Майтеся га­разд, дітки. Майтеся гаразд, люди добрі (М. Стельмах) — прислівник. Гаразд, гаразд, мовчатиму, коли так хочете (Леся Українка) — ствер­джувальне слово.

Заперечне слово ні варто відрізняти від однозвучної заперечної частки, яка не відокремлюється за допомогою розділових знаків: І що з його [дитини] буде? Ні Богові свічка, ні чортові куришка, ні за­між, ні так, нікуди (Панас Мирний) — заперечні частки. Ні! Рука не випускала вперто вірного, невтомного пера (М. Рильський) — за­перечне слово.

7.           Слова що, а що, що ж, які означають питання (так звані питальні слова), та слова що ж, як же, що виражають підтвердження, зго­ду, відокремлюються комами, якщо вони безпосередньо пов'язані з тим реченням, яке йде за ними: Так, значить, Христе, заміж ідеш. Що ж, чи й мені калача ждати, чи так прийти — неклика­ному (А. Головко). А що, Насте? Яй казав... От, бачиш? (Т. Шев­ченко). «Що, болить?» — мене питали (Леся Українка).

8.           Коли ці слова вимовляються з підсиленням голосу, після них ужи­вається знак оклику: Що ж! Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив! (Леся Українка).

Якщо ж питальне слово функціонує як окреме питальне ре­чення, то після нього ставиться знак питання: А що ж? То й ходімо (Т. Шевченко).

9.           У деяких випадках можливі пунктуаційні варіанти залежно від значення, яке вкладається в займенникове слово. Пор.: Ви що смі­єтеся з мене? (що в значенні «чому»). Ви що, смієтеся з мене? (що в значенні «що робите»).

Кома ставиться після слова ось, коли наступне речення розкриває конкретний його зміст: Ось, приймайте мою роботу.

Вправа 154

Перепишіть речення, знайдіть звертання й виділіть їх прямокут­ною рамкою; поясніть уживання розділових знаків при звертаннях.

1. Духовна міро нації Дніпра, Високий воїне з мозольними рука­ми, Та смерть стара, неправда та стара, Що тихомудро жерла нас віка­ми, — Проклята, проклята, погибне хай, згорить! (М. Вінграновський). 2. Благослови, мати, Ой, мати, Лада-мати, Весну закликати; Весну за­кликати, Зиму проводжати (Народна творчість). 3. Де ж ти дівся, в Яр глибокий Протоптаний шляху? (Т. Шевченко). 4. О, молодість!.. Непохибні шляхи твої тепер (П. Тичина). 5. В години розпачу умій себе стримати І в хвилі радості заховуй супокій, І знай: однаково прийдеться умирати, О Деллію коханий мій (Горацій; перекл. М. Зерова). 6. Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите Убоге серце, неукрите, Голоднеє. О доле! Пророче наш! Моя ти доне! Твоєю думу назову (Т. Шевченко). 7. Немов розлука аж до скону, Гірке весни чуже вино — Минай за шибкою ва­гону, Барвиста й буйна чужино! (Є. Маланюк). 8. О Космосе великий наш, безмежжя розпрозорене! Ми із Землі блакитної мчимо у далі зо­ряні (П. Тичина). 9. Слухайте, ви, що ідеї розплямкали, чиїми руками ту стелю роблено, — воскресла думка, встає над уламками, живою водою правди покроплена! (Л. Костенко). 10. Здрастуй, мій краю! Ти милий владиці зористого неба! Здрастуй, о земле [Лемківщина], ущерть повна багатства й добра! Зараз спішу, годувальнице мила, до тебе вернутись, Довго не бачив тебе, о найдорожча моя! (П. Русин).

Вправа 155

Перепишіть, розставте розділові знаки, прямокутною рамкою ви­діліть звертання, поясніть пунктограми.

I.             1. О Борисфене батьку наш і друже біля твоїх родючих берегів ти нас з' єднав в часи прадавніх зрушень, своїм вином мандрівців напоїв (І. Кочерга). 2. Хай я не буду на вроду найкращий, доля хай буде не­легка у мене, тільки ж щоб був я таким же трудящим, чесним та ніж­ним, як ти моя нене (С. Тельнюк). 3. Стелиться стежина в клівери шов­кові. О розвійся вітром сіра суєта! (П. Ротач). 4. Співай же Десно в вес­няних просторах ростіть будови гомоніть мости (М. Рильський). 5. Ки­єве мій диво моє з очима сонця і місяця Кінь мій крилатий, припнутий до горла твоїх золотавих бань Стяг у руці вогненний, Дніпро в нім бла­киттю поміститься, З усіх колосків буйносонця, снопе золотий встань! (І. Драч). 6. Гей вернися Сагайдачний візьми свою жінку оддай мою люльку необачний! (Народна творчість). 7. Дай же нам знайти Маріє Твій чудовий сад, Марево зла здолати О Всеблагая Мати І в покаяння слізно впасти, Блудним дитям до рук твоїх припасти (Давид Дума). 8. Ой Дніпре мій Дніпре широкий та дужий Багато ти батьку у море но­сив козацької крові (Т. Шевченко). 9. О світло тихого смеркання Сіяй, сіяй іще мені! (П. Ротач). 10. Козацька тверджа давній Чигирине ула­мок слави серед цих полів Усе святе, усе неповториме, усе чекає неви­мовних слів. (Л. Костенко). 11. Беру тебе о світе мій терновий В обі­йми сонячні! (О. Влизько).

II.          1. Люблю пісень пташиних звуки о Батьківщино шум вечірніх віт (В. Сосюра). 2. Гей Гомере український гей Остапе Вересаю низь­ко кланяюсь і низько б'ю тобі своїм чолом! (Є. Гуцало). 3. Скажіть будь ласка фантасте Уеллс чи буває фантазія похмуріша, ніж дійсність? (Л. Костенко). 4. Ой ви ночі Донеччини сині і розлука, і сльози вночі.

(В. Сосюра). 5. Я згоден на цей шлюб, якщо ви люб'язний сусіде зро­бите мені маленьку поступку (І. Кочерга). 6. Ой доле людськая чом ти не правдива, Що до інших дуже ґречна, а до нас спесива? (І. Котлярев­ський). 7. Линь же спів мій про те, як з громами у грі гуркотіли в мости динаміти, як полки перейшли по замерзлім Дніпрі, щоб тебе злотовер­хий звільнити (В. Сосюра). 8. Ластівко біля вікна Ластівко нашої хати Що тобі ластівко дати: Меду, борщу чи пшона? (М. Вінграновський).

9.   Добре слово настрій, дух підносить; забувати друже мій не варто, що для настрою і жарту досить просто теплого людського жарту (Д. Бі­лоус). 10. О світе зелений для тебе у мене багато, багато пісень! (В. Со­сюра). 11. Кораблі Шикуйтесь до походу! Мрійництво Жаго моя Живи! В океані рідного народу Відкривай духовні острови! (В. Симоненко).

ІІІ. 1. Здрастуй Соснице горда колиско зелена Здрастуй хато Довжен- кова стріхо з соломи. (Л. Забашта). 2. Ой зійди, зійди ясен місяцю, Як млиновеє коло, Ой вийди, вийди серце-дівчино Та промов до мене сло­во (Народна творчість). 3. Твої крилаті обрії о Земле наша добрая пер­лино волошковая росино світанковая (П. Тичина). 4. О правдиве, без­посереднє життя О миле, чесне дозвілля прекрасніше від будь-якого заняття О морська хвиле берегу справжня, відлюдна святине Муз як ба­гато всього ви відкрили мені, як багато на ваш голос я записав! (А. Со­домора). 5. А ти Бетховене прости мене за те, Що я не мав часу прийти до тебе, Що знаю я симфонії полів, Але твоєї жодної не знаю. Прости мені Бетховене за це, Простіть Родени, Моцарти, Ейнштейни (І. Драч). 6. Ой ти Коновченьку молода дитино Не йди з козаками на Черкеню долину! (Я. Головацький). 7. О вічні книги, сестри білочолі Життя без вас — розруха світова (П. Перебийніс). 8. Братове маки славне то­вариство Прийміть до гурту, будемо рідня (В. Малишко). 9. О піруети вимушених танців Хто йшов по полю мінному хоч раз, той мимохіть і на паркетних глянцях пригадує смертельний падеграс (Л. Костенко).

10.   Спи мій маленький киянине люлі Спи мій калиновий цвіт Хай на­кують тобі щедрі зозулі Миру на тисячу літ! (Б. Олійник). 11. Сини Сини Барометри кирпаті людського спокою і завтрашнього дня Ми пе­ред вами разом винуваті, Що на планеті бійки і гризня (В. Симоненко).

Вправа 156

Перепишіть, поясніть розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях.

1. Велич О. Довженка почали усвідомлювати через п'ять років (на­віть найвищу тоді премію присудили йому, посмертно, у 1959 році — Ленінську), хоча дозвіл на прочитання всієї творчості митця читач отри­мав тільки років через сорок (М. Наєнко). 2. Українським єсть і повинно бути все, що осіло (а не кочує!) на нашій землі і що тим самим ста­ло частиною України (В. Липинський). 3. Зневажить мову — зрадити себе (А зрадників хто може поважати?), І стане чорним небо голубе, Вмиратиме у муках рідна мати (М. Адаменко). 4. Ми повинні чесно ви­знати, що сьогодні в нашому суспільстві — і це засвідчує частина чи­тацької пошти—є певна конфронтація на мовному ґрунті, і виникла вона через нерозуміння частиною людей ненормальності становища, в якому опинилася українська мова (а це нерозуміння, у свою чергу, — наслідок незнання, а інколи й упередженості) (І. Дзюба). 5. В часи тотального соц- реалізму українській літературі саме романтизм не дав остаточно впас­ти в прострацію, і тому ми — за всієї літературної бідності — маємо і «Народного Малахія» М. Куліша, і «Чотири шаблі» Ю. Яновського, й «Україну в огні» та «Зачаровану Десну» О. Довженка, і цілу китицю, як сказав би І. Франко, романтичних творів Олеся Гончара, якими могла б пишатися кожна розвинута література (М. Наєнко). 6. За допомогою псевдонімів автори прикривають свої твори фіктивними, переважно не­існуючими іменами; часом автори прикриваються окремими літерами (криптонімами), що можуть бути власними ініціалами, а можуть бути і зовсім вигаданими; користуються також скороченнями, всілякими зна­ками і зірочками (астроніми) (В. Шевчук). 7. Ходжу серед квітів, — гар­ніших немає, — Самотній, нудьгую між пишних квіток (М. Богданович; перекл. з білор. Р. Лубківського). 8. Вірші діють на мене, як наркотики (щоправда, наркотиків ніколи не вживала) (Є. Гуцало). 9. Зашумлять берізки, дубочки і, як знати, може, якомусь із них судилося довголіт­тя, як ось тому шестисотлітньому дубові, під яким любив помріяти та поговорити із селянами Григорій Савич (вимощеною широкою алеєю

спускаємося до нього з гори, а там і до дзеркального ставка й живої кри­ниці) (К. Балабуха). 10. Господь проводжав діточок із Едемського саду (Ще осінь тоді, пам'ятаєш, була в ластовинні) (В. Балдинюк).

ІІ. 1. Подібно тому, як пропахлі димом і нікотином курці полиша­ють на потім момент прощання зі шкідливою (ба злочинною!) для здоров'я звичкою, так чомусь здебільшого у сім'ї відкладають на по­тім виховання дитини (М. Петросюк). 2. Українці дуже багаті, може найбагатші поміж усіма слов'янами, різнобарвними народними піс­нями (П.-Й. Шафарик). 3. Як правило, на кожних міжнародних зма­ганнях трапляються «відкриття»: спортсмен їхав з командою як за­пасний, а виступив набагато сильніше за всіх членів основного скла­ду (В. Борзов). 4. Питала [матуся] там, кому потрібен старанний пас­тух, і укладала усну угоду з господарем: по-перше — харч, по-дру­ге — дисципліна (щоб не балували), по-третє — штани й добротні черевики, щоб і ковзанку витримали, і ходіння в школу аж до літа. (М. Петросюк). 5. Я найнявся був на фабрику, щоб там виштовхува­ти з цеху нові вагони, але, як видиш, і там не втримався: вовчий бі­лет у руки і за двері (Д. Бедзик). 6. Певне, з-поміж своїх ровесників найменшого впливу загальновизнаних авторитетів зазнав Григір Тю­тюнник (Б. Олійник). 7. Мені здалося, а може, воно так і було, що вона стала більш лагідною (Із журналу). 8. Мову треба було б з усіх поглядів тримати в чистоті, не те, щоб вона була одноманітною, а на­впаки — щоб не було тієї одноманітної літературної мови, яка за­вжди прикриває порожнечу (Л. Толстой). 9. Одне слово, до науки не горів і не курівся (Ю. Шовкопляс). 10. Правду сказати, цей Дмитро ледачий. (М. Зарудний).

Вправа 157

Перепишіть, розставте розділові знаки при вставних та встав­лених конструкціях, останні виділіть прямокутниками, поясніть пунк­тограми.

І. 1. Якими б цитатами бездари не підпирали свою розумову стелю, вона однак занизька (В. Симоненко). 2. Отже в душі юного гімназиста був той благодатний ґрунт, падаючи в який, зерна знання, добра і кра­си неодмінно проростали і дружно тяглися врунами до сонця (І. Ільєн- ко). 3. Так наприклад сюжетно-композиційна основа оповідань, новел, повістей М. Хвильового як правило розпорошена, психологія домінує над подією, що веде до «згортання» сюжету й концентрації психоло­гічних сцен і фрагментів (Н. Бернадська). 4. Ми всі по суті живемо якоюсь мірою в тумані (Л. Костенко). 5. Завуч очевидно виконуючи розпорядження директора школи переніс педраду. 6. Завуч виконуючи очевидно розпорядження директора школи переніс педраду. 7. Ця «до­бра щедра піч твоя», що пахла стравами, печеним хлібом, печеними і сушеними яблуками і сухим насінням, зіллям, корінням як писав Олександр Довженко поступово відходить в історію (Із журналу). 8. 1612 року перша згадка про Сагайдачного козаки під його коман­дуванням вийшли в море й ударили по Чорноморському узбережжю Туреччини (Р. Ратушний). 9. Природа нічого не творить непотрібного отже не можна й силою викреслювати з життя те, що вже створено (Г. Нудьга). 10. На оборону українського народу від орд кримських та­тар, яких підтримувала й направляла Туреччина, стало не регулярне польсько-шляхетське військо Україна тоді входила до складу Польщі, а запорозькі козаки — бойова сила, сформована на демократичних за­садах самим народом (За Р. Ратушним).

ІІ. 1. Як відомо Місяць сам не світить, а лише віддзеркалює со­нячні промені (Із журналу). 2. За віруваннями праукраїнців у ви­рішенні їх долі з тварин брали участь віл і кінь, а з комах — бджоли (Із журналу). 3. Таким чином праукраїнці були сонцепоклонниками з гуманістичною мораллю, терпимістю до волевиявлення кожного і ша­нобливим ставленням до звичаїв своїх предків (Із журналу). 4. Поза сумнівом фрагменти міфологічних сюжетів стануть у пригоді не стіль­ки для реставрації минулих уявлень та вірувань, як для формування та оздоровлення сучасної занапащеної душі нації (Із журналу). 5. Однак усе, зібране протягом останніх двохсот років, а також те, що буде зі­бране в прийдешньому, сприятиме нашому самопізнанню і самоствер­дженню (М.Іванченко). 6. Наприклад казка, казковий елемент у творах

для дітей зовсім не одривають юного читача від дійсності, а теж не­одмінно якщо ж звичайно вони талановито написані! збагачують його життєвою мудрістю, концентрованою в легких для сприйняття але­горичних формах (М. Слабошпицький). 7. Єдине, що від нас іще зале­жить, — принаймні вік прожити як належить (Л. Костенко). 8. Навчити підлітків, юнаків і дівчат виховувати самих себе — це по-моєму одна з вершин майстерності і мистецтва в педагогіці (В. Сухомлинський). 9. Ці хлопчаки й дівчатка ясна річ вигадують свої «суворі-суворі» та­ємниці хіба ж дитинство без них буває?! ревниво бережуть ті таємниці від старших, як те особливо виразно помічаємо в повісті «Женя і Синь­ко » В. Близнець, де героїня бува навіть дратується дріб'язковою опікою дорослих (М. Слабошпицький). 10. Барви київських мозаїк — це одне з тих див, яке захоплювало і очевидно ніколи не перестане хвилювати тих, хто по-справжньому цінує прекрасне (Д. Степовик).

III. 1. Найбільшим моїм гріхом очевидно є любов до поезії, ця лю­бов із віком не минає, а тільки міцнішає, і ніякий досвід чи життєва мудрість тут не стають на заваді. 2. Я либонь годинами могла б ди­витись у її сірі очі, які проміняться ласкою і добром і яким хоч це й не природно чужий вираз гніву, злості, образи. 3. Чорні очі здається зблискують свіжими краплинами води. 4. Мені здалось що він і досі надає значення своєму одягові. 5. Що вона каже, що? Мабуть важ­ливе мабуть таке, що мені вкрай потрібно знати, і я здається навіть стогну вві сні від безсилля, від страждання, що оніміла, що оглух­ла. 6. Із чого випилювали святкові чаші? З черепів найлютіших не­другів, а всередині ці чаші обшивали шкірою та прикрашали зо­лотом. Таким чином упокорювали назавжди душу ворога, ця душа ставала рабинею переможця, душа-рабиня служила своєму владиці в житті земному і в житті потойбічному. 7. За якими законами чи на­впаки в силу відсутності яких законів ми знову зустрілись, наші ор­біти знову перетнулись? 8. Крім того вірші — це емоційні формули почуттів. 9. З вулиці лунає сердитий звук клаксона отже мій товариш гнівається (Із творів Є. Гуцала). 10. Чи може зрятує нарешті, чи може домучить до краю Нас віра, глуха, як молитва, безмовна й самотня, як мука? (М. Бажан).

IV.        1. Оперета класична народилась у Франції, точніше в Парижі; розквіт її можна пов'язати головним чином із Жаком Оффенбахом справжнє ім'я Ебершт Якоб. 2. Полька хоча велика кількість людей вважає її польським є чеським народним танцем, який за легендою народився в чеському селі під містом Йїчин близько 1830 року. 3. Най­давніший натуральний шовк принаймні 45 століть тому був відомий у Китаї, де ревно зберігали таємницю його вироблення; кажуть до Євро­пи шовк потрапив тільки в новодобовий час завдяки двом італійським місіонерам, котрі заховали кокони в отримані дарунки й вивезли їх за кордони Китаю. 4. Грифон лев з головою орла та крилами у давнину символізував перемогу життя над смертю й часто як символ сили ви­користовувався в середньовічних гербах. 5. Першим місцем засідань Конгресу двопалатний американський парламент і місцем видання Декларації про незалежність Сполучених Штатів 1776 року була Фі­ладельфія. 6. Слово «папірус» можливо запозичене від грецької фор­ми давньоєгипетського слова «папірос» — царський означає й очерет, і папір для писання, що виготовлявся з очерету в давні часи, в епоху середньовіччя, і рукопис на такому матеріалі. 7. Вільгельм Тель а це був як відомо легендарний герой Швейцарії, що в ХІУ столітті боров­ся проти Габсбурґів за незалежність свого краю сам був досконалим стрільцем і звільнився з ув' язнення, влучивши з арбалета в яблуко, покладене на голівку його маленького сина, навіть не зачепивши хлоп­чика такою була умова (За матеріалами посібника). 8. Господи звідкіля він [А. Дімаров] знає моє ім'я та по батькові. Певно цікавився, хто його редактор а отже на противагу багатьом авторам, які звикли бра­ти редактора «за горло», жодного разу мені не зателефонував, не по­цікавився, як ідуть справи (З газети). 9. Може це біль наш а може вина може бальзам на занедбані душі — спогад криниці і спогад вікна, спо­гад стежини і дикої груші. (Л. Костенко). 10. Значить єсть у нас ті соки, що коріння поять (П. Тичина).

V.          1. Правда Кажуть у Франції нині Модно творити удвох (В. Бал­динюк). 2. В ліщині справді були сліди недавнього бою (Ю. Смолич). 3. Що за потреба однак повела тебе Рим оглядати? (Вергілій; перекл.

А. Содомори). 4. Поміж людьми як кажуть добре й нам (Л. Глі - бов). 5. На жаль чудес на світі не буває (П. Воронько). 6. Макар Се­менович так звали діда був у піднесеному настрої (В. Козаченко). 7. Макар Семенович так звали діда, щоб не перекладати свої печалі на плечі приїжджих і щоб люди не кланялися його горю, був у під­несеному настрої. 8. Студент поспішаючи мабуть не поснідав. 9. Сту­дент мабуть поспішаючи не поснідав. 10. Кожна книжка справді має свою долю; про кожну, як і про людину, можна б розповідати цілі іс­торії; втім «історія», з грецької, це і є «розповідь» (А. Содомора).

VI. 1. І все життя перед духовним зором поета [М. Рильського] сто­яв образ Миколи Лисенка, якого він змалку бачив у романівській оселі Тадей Розеславович і Микола Віталійович дружили ще зі студентських літ і чию справді батьківську ласку й увагу відчув з перших своїх гім­назичних кроків у шумливому й незнайомому Києві (І.Ільєнко). 2. Піз­нання поезії неодмінно вписує твір у контекст загальнолюдської творчості отже розкриває такі моменти твору, що поза контекстом за­лишаються непоміченими (А. Содомора). 3. Знаєте до війни я працю­вав електриком (О. Гончар). 4. А втім таки цікаво тут і смішно, І будь собі щасливою (В. Балдинюк). 5. Мені навіть жаль тієї лампи. Це ж вона, весело поморгуючи, мовчазливо підслухувала всі мої думи, вона одна знала всі мої прагнення юнацькі і може, як ніхто, розуміла мене до кінця, співчувала мені і саме тому так яскраво й невідмовно світила (Ю. Збанацький). 6. Однак бачити свого колегу, народного вчителя, в парі з Миною Омельковичем, в одній з ним упряжці, — ні, цього я вбийте не збагну. (О. Гончар). 7. З одного боку телебачення — про­відник культури з іншого її ізолятор (З газети). 8. Товаришами гім­назичних літ поета [М. Рильського] були Михайло Алексєєв — згодом відомий філолог 1958 року обидва вони будуть обрані в дійсні члени АН СРСР і Олександр Дейч — майбутній літературознавець (І. Ільєн- ко). 9. Мельник був як уже сказано чоловік понурий (Марко Вовчок). 10. І очі старого батька світилися гордістю за свого сина, він усім да­вав читати синові листи з фронту, однак того листа, в якому Юрині то­вариші повідомили його про геройську смерть, він не показав нікому і того самого дня зник з міста (П. Загребельний).

Вправа 158

Перепишіть, розставте розділові знаки, поясніть і вкажіть мож­ливі пунктуаційні варіанти.

I.             1. Ні сонний спокій зовсім нам не сниться ні нас не вабить ніжна тишина — прийдешнє осяває наші лиця, неспокій творчий з вічністю єдна (В. Симоненко). 2. Так я вільний, маю бистрі Вільні думи-чарів- ниці, Що для них нема на світі Ні застави, ні границі (Леся Українка). 3. Авжеж війна хоч і минула, а ранить і досі покоління тих, хто не ба­чив війни, й завтрашнє покоління ще потерпатиме від неї, в третє тися­чоліття дістане (Є. Гуцало). 4. Слова вмирають? Блякнуть? Ні не бляк­нуть! (Р. Лубківський). 5. Так хотілося сьогодні поїхати десь на лоно природи — й саме з вами. (Є. Гуцало). 6. Не прості перлини мов­ні позначала титла, — ні слова значущі, повні святості і світла (Д. Бі­лоус). 7. Так епізоди в житті наново відзняти неможливо (Є. Гуцало). 8. Так старенький із старою День у день сварився, А козак із їх дочкою Тайкома любився (П. Куліш). 9. Гаразд хай буде по-твоєму, всьому свій час (Є. Гуцало). 10. Простори завжди мають у собі щось сумне. без­крайність степів і мабуть океану теж. Так само ж помічено, що є щось скорботне в погляді закоханих: прекрасне чомусь буває сумним. (О. Гончар). 11. Ні дід, ні ми не зрозуміли прочитаного (О. Довженко).

II.          1. Авжеж навіть сфінкс у Києві задзеленчав би телефонним дзвін­ком, якби його підключити до телефонної мережі (Є. Гуцало). 2. Так тобі і треба. За твій нестерпний характер, за промахи, за непродумані кроки (О. Гончар). 3. Для того еге ж треба сили, Щоб міцно триматись в порожньому небі? (В. Балдинюк). 4. Ні я таки не зможу глянути Кос- теві в очі. Авжеж він подивиться в мої очі спокійно, наче нічого й не сталось, а я не зможу (Є. Гуцало). 5. — Ні по-моєму, я вас переко­нав, — весело казав йому вслід Микола Васильович. — Ні ви мене, ні я вас. (О. Гончар). 6. Тебе немає. Але є мій спомин. Я не згадаю ні я спом'яну (Л. Костенко). 7. Я не тебе люблю о ні Моя хистка лілеє, Не оченька твої ясні, Не личенько блідеє (І. Франко). 8. Так то ж не маре­во, то справжнє місто (Леся Українка). 9. О ні В красі нових ідей щоб знов вернутись до людей: хай стрінуть, як росу в маю, всю душу со­нячну твою. (П. Тичина). 10. Ні я залізна, залізна!!! (В. Балдинюк).

11. Ми з тобою себе ще покажемо — наллємо пшеницею отой елеватор по вінця еге ж? (О. Гончар).

Вправа 159

Запишіть, поясніть авторські розділові знаки при словах, грама­тично не зв 'язаних з іншими членами речення. Чи можливі пунктуаційні варіанти?

1. Іридодіагностика. Нове слово в медицині? І так, і ні. Ні — тому що хіба можна назвати новим метод, якому понад три тисячі років? Так — тому що знову згадали, заговорили про нього і почали застосо­вувати в Європі, США, Канаді, Японії лише в середині п'ятдесятих ро­ків минулого століття (С. Кузнецов). 2. Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий міся­цю мій!.. Де ви бачили більше кохання?.. (В. Сосюра). 3. Не треба, ка­жеш? То не треба, милий! Не треба, любий! Я не буду, щастя, не буду прислухатися, хороший! Я буду пестити, моє кохання! (Леся Українка).

4.  — Завтра, до речі, грубку топити ваша черга, колего, і не спробуй­те ухилятись, — вдавано насуплюється Андрій Галактіонович. І далі ще більше стишує мову, певне, щоб не порушити наш сон (О. Гончар).

5.   Ні, їй-право, дивне сяйво є навколо слова! (Д. Білоус). 6. Дмитро нарешті спитав вимогливо: — Чого ви не покликали мене на весіл­ля? — Боялися за свою шкуру, так? (М. Тарновський). 7. — З була­ним, мабуть, нічого не станеться. Я запевняю. — Ні?! Слово? — Слово! (М. Коцюбинський). 8. Сказати, що він хотів іти в школу, — ні! Проте й дома не всидиш у такім віці (С. Колесник). 9. Ні! Реви, крутися, хур­товино! Буре! Будь! (В. Еллан). 10. Підфарбована ґречність та чемність В комірці паперових чеснот. Ні! Розкрий все брутальне та темне, Гей, ти, слизька людська площино! (Є. Маланюк). 11. Ні, я себе не можу уя­вить без тебе, Дніпре, як і без тополі (М. Вінграновський).

©А Мати учинила тісто й поставила на печі, щоб підійшло. А ма­ленькі кошенята гралися на комині над макітрою. От одне плюсь та й упало в тісто. А мати тим часом сина просить:

—      Полізь, синку, на піч, подивись, чи зійшло тісто.

—                   Ой, мамо, ідіть скоріше сюди, — тісто зійшло, уже й очі ви­тріщило! — гукає синок з печі.