магниевый скраб beletage

Складне речення — це речення, що має дві й більше граматичні основи, складається з двох і більше простих частин, між якими існують змістові зв'язки, виражені лексично, граматично та інтонаційно.

Складні речення за характером зв'язку між частинами поділя­ються на сполучникові та безсполучникові. Сполучникові речення у свою чергу поділяються на складносурядні та складнопідрядні.

Складносурядні — це такі складні речення, частини яких рівно­правні за змістом і поєднуються в єдине граматично-смислове ціле за допомогою інтонації та сурядних сполучників (див. § 38 про класифіка­цію сурядних сполучників).

1. Найчастіше між частинами складносурядного речення ставиться кома: Верби сплакували листом, і золоті сльози гнало за водою (Григір Тютюнник). Сонце впало за гору, але надворі ще довго стояв тихий світ (І. Нечуй-Левицький). Дніпро ще не зовсім звіль­нився від криги, проте навігація почалася. Слова ласкаві, та дум­ки лукаві (Народна творчість). І знову джміль розмружить квіт­ку, і літо гратиме в лото (Л. Костенко). Чи то війнув снігами небосхил, Чи то так сумно розкричалась галич (Г. Світлична). Увага! Перед неповторюваним розділовим сполучником або, чи кома найчастіше ставиться: Річка відбігала від шляху, або дорога на­ближалася до звивистих берегів. Не варто плутати такі речення з по­ширеними простими, у яких одиничний розділовий сполучник з'єднує однорідні члени речення й кома перед ним не ставиться: Річка відбігала від шляху або наближалася до нього звивистими берегами.

Примітка. Кома не ставиться між частинами складносурядного ре­чення, якщо вони поєднуються неповторюваним єднальним сполучником і (й), та (=і), рідше — одиничним розділовим або, чи в таких випадках: І. Якщо дві частини спільно мають:

а) другорядний член речення, найчастіше — обставину: А десь біжать залізні коні і пахне холодом трава (В. Со­сюра). На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілянський);

б)    видільну чи вказівну частку, вставне слово: Лиш трава нам заграє і вітер затрубить. Отже, ви підете копати буряки або ми не заплатимо вам за календарний місяць;

в)     спільну підрядну частину: Зеленіли луги і цвіло розмаїття квітів там, де лише нещодавно було чорно від поораної снарядами землі. Коли в середині третього тисячоліття до нашої ери клинопис (особливий вид письма) почали пристосовувати до своєї мови аккадці, тобто вавилоня- ни й ассирійці, то система письма зазнала ще більших змін і багато знаків, зберігши своє значення, набули й но­вого вже від аккадських слів (За З.Єрмаковою);

г)     дві підрядні однотипні частини, що мають спільну голо­вну: Є обставини, що задаються наперед і про які слід говорити (З газети). Нечуйвітер має звичку до схід сонця вставати, коли на цих водах ще стеляться сиві тумани і всюди по низинах роса, як вода... (О. Гончар).

ІІ. Якщо дві частини однотипні:

а)    обидві називні: Безодня й зойк. Гопак і регіт (М. Бажан). Біль чи смуток;

б)    обидві безособові з подібними головними членами: Туж­но і лячно. Не їсться й не спиться. Роботи не вистачає чи здібностей бракує.

Примітка. Якщо головні члени такого речення не однорідні за значенням, за способом вираження головних членів, тоді кома ставиться: Надворі моросить, і зовсім не хочеться за­йматися серйозними справами;

в)     обидві частини питальні або спонукальні: Хто твої батьки і де ти живеш? Вийди на шлях і прямуй до мети;

г)     обидві частини окличні: Яка природа буйноцвітна і як вирує скрізь життя!

2. Між частинами складносурядного речення ставиться крапка з ко - мою, якщо вони далекі за змістом, дуже поширені, мають у сво­єму складі інші розділові знаки, при цьому достатньо й однієї з трьох умов: Все зраділо, стрічаючи день; і день зрадів, розцвіта­ючи, ясний, теплий, погожий (Панас Мирний).

3. Якщо дві частини складносурядного речення протиставляються, позначають різку зміну подій або друга є ніби наслідком першої, тоді ставиться тире: Сім год мак не родив — і голоду не було (На­родна творчість). Цілковита невідомість поглинала мене — і це було безмежно тужно і лячно (Ю. Смолич). Минуло три роки — і Франка оддали в гімназію (М. Коцюбинський). Він зламав калино­вий кетяг, зірвав кілька ягідок, поклав до рота — й по обличчю пробігла відразлива судома (Є. Гуцало).

 Вправа 163

Перепишіть, за допомогою правил поясніть пунктограми.

1.            1. Відберіть у народу все — і він усе зможе повернути, але від­беріть мову, і він ніколи більше уже не створить її (К. Ушинський).

2.   Ненавидь і люби — І варто буде жити чи вмирати! (О. Теліга).

3.   Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею! (В. Со- сюра). 4. Летів крізь вітер мій велосипед, і навкруги була пора щаслива (Л. Горлач). 5. Де-не-де біля вирв синіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар). 6. Тече ріка турбот щоденних; і кожен день — за щастя бій (В. Близнець). 7. Крутнувся грудень сиво над ду­бами — і затремтів, снігами повнячись, багрець (М. Стельмах). 8. Убо - гість слова — це убогість думки, а убогість думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної «товстошкірості» (В. Сухо- млинський). 9. Біля ґанку товпилась чимала юрба чоловіків і стояли дві брички (А. Головко). 10. Громи стрясають луки-перелуки, і дощ між небом і землею струни сріблясто напинає на вітрах, і чорні хмари на­вівають страх (М. Луків).

ІІ. 1. Часом качка в повітрі дзвенить, чи кажан проти місяця грає (Л. Глібов). 2. То сонечко пече, то вітер його пхає (Панас Мирний). 3. Розпитали, порадились, та й за старостами пішов Марко (Т. Шев­ченко). 4. Чи то волошковий вінок цвіте навкруг, не одцвітає, чи то тракторів легкий димок у далеч вітер заплітає (М. Нагнибіда). 5. То не хвилі котить вітер, не розбурхались моря — то шумить по всьо­му світу славне ім'я Кобзаря (В. Лагода). 6. Часом у блакитній вишині

пропливала біла хмара або пролітала пташина (А. Шиян). 7. Незабаром ліс обірвався, і вони спинилися на краю високої кручі (Я. Баш). 8. По­езія жити не може на смітнику, а без неї життя — це злочин (М. Коцю­бинський). 9. Сніг ще лежав на землі товстим шаром, та весна вже го­тувалася переможницею пройти по землі (О. Бойченко). 10. То іволга у пісні їх дзвенить, то хлопчик, друзів кличучи, свистить, то соловейко розсипає трелі, то колесо немазане скрипить (М. Рильський).

Вправа164

Перепишіть, розставляючи розділові знаки, поясніть пунктогра­ми за допомогою правил. Чи можливі варіанти?

I.             1. Тут було просторо і не дзижчали кулі (В. Малик). 2. Українська мова для мене — це море, в якого немає дна й берегів і яке настільки багатоманітне й невичерпне, що ніколи не встановити межі при пізнан­ні її феномена. В неї рухомий наголос і її важко ввібрати в канонічні форми граматичних догм, бо вона жива, мінлива, плинна і неоднови- мірна (В. Шевчук). 3. А коли відлетять в далину журавлі І зів'яну десь квіткою в житах волошковою, То калина червона на могилі моїй Буде вічно співати — українською мовою. (Є. Лещук). 4. Дощик перестав і все навколо запахло, посвіжішало, заблищало (Григір Тютюнник). 5. Здалеку ллються довгі-довгі кінцеві ноти пісні і мені сумно, солодко, тужно від них (В. Винниченко). 6. Якщо поглянеш з якого-небудь па­горба вдалину і побачиш далеко на обрії ліс, то цей ліс обов'язково зда­ється синім. 7. Пройшла гроза і ніч промчала і знову день шумить кру­гом (В. Сосюра). 8. Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (А. Головко). 9. Чого світання так ясніє в небі і ген сріблиться пісенька дзвінка? (М. Стельмах). 10. На узліссі і на галяві з'явився пер­ший ряст і цвітуть проліски та сон-трава (Леся Українка).

II.    1. Ніч темніє і ясніють зорі (Леся Українка). 2. Здавалося і мати ниш­ком плаче і батько тихо говорить. 3. Спустився вечір і одразу похолод­нішало (О. Гончар). 4. У ранковому садку або тихо падає роса з дерев або починають свої віртуозні пасажі солов'ї. 5. Фронт мовчав чи його не чути було за вітряницею (О. Гончар). 6. На ранок рушився вітер і небо заволокло розпатланими хмарами (А. Головко). 7. Чи, може, щось наплу­тано віками і атом вручено нам безрозсудно рано? (П. Скунць). 8. Але, на жаль, іронія прозвучала кволенько і Чепчик замислився (М. Хви­льовий). 9. Літа ніколи не повертаються до людини а людина завжди по­вертається до своїх літ (М. Стельмах). 10. Сонце світило ясно крізь лис­тя дерев і бджоли бриніли весело довкола вуликів (О. Маковей).

©О, Роздаючи зошити з перевіреними творами про домашніх тварин, учителька сказала Владикові:

—                   Чому ти так мало написав? От подивись — Михась так само, як і ти, написав про свого собаку, але в нього вийшло більше двох сторінок, а в тебе всього п'ять рядків.

—                   Таж у Михася великий собака, а в мене маленький, — відповів Владик.