§ 14. Зміни приголосних при словотворенні

магниевый скраб beletage

I.            Зміни приголосних перед суфіксом -ш(ий):

При творенні вищого ступеня порівняння прикметників та при­слівників кінцеві приголосні основи [г, ж, з] перед суфіксом -ш(ий) змі­нюються на -жч(ий), а с + -ш(ий) — на -щ(ий): дорогий — дорожчий, дорожче; вузький — вужчий, вужче; низький — нижчий, нижче; важ­кий — важчий, важче; дужий — дужчий, дужче; високий — вищий, вище; але легкий — легший, легше.

Ці зміни зберігаються й у дієсловах, утворених від основи при­кметників вищого ступеня: дорожчати, вужчати, ближчати, важ­чати, вищати, кращати, а також у похідних від них іменниках: подо­рожчання, підвищення.

II.          Зміни приголосних перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о):

1. Кінцеві приголосні основи [к, ц, ч] (запам'ятати їх можна за допомогою слів, що демонструють чергування приголосних: рука — руці — ручка) + -ськ(ий), -ств(о) дають -цьк(ий), -цтв(о):

юнак — юнацький, юнацтво; козак — козацький, козацтво; моло­дець — молодецький, молодецтво; перекладач — перекладацький; ткач — ткацький, ткацтво; Вишній Волочок — вишньоволоць- кий; Кременчук — кременчуцький; Гринвіч — гринвіцький; Бах­мач — бахмацький; Ніцца — ніццький.

2.           [ г, з, ж ] (нога — ноз і — ніжка) + -ськ( ий), -ств( о) да­ють -зьк(ий), -зтв(о): убогий — убозтво; Волга — волзький; боягуз — боягузький, боягузтво; Париж — паризький; Запоріж­жя — запорізький; Виборг — виборзький; Гамбург — гамбурзь­кий; Люксембург — люксембурзький; Лейпциг — лейпцизький; Страсбург — страсбурзький; Лодзь — лодзький.

3.           [х, с, ш] (вухо — у вусі — вушко) + -ськ(ий), -ств(о) дають -ськ(ий), -ств(о): птах — птаський, птаство; чех — чеський; товариш — товариський, товариство; залісся — заліський; волох — волоський; Карабах — карабаський; Кандалакша — кан­далакський; латиш — латиський; Золотоноша — золотоніський; Ясси — ясський; Пруссія — прусський.

Винятки: Дамаск — дамаський, Нью-Йорк — нью-йоркський, Кембридж - кембриджський, Мекка — меккський, Малакка — малаккський, Перемишль — перемишльський, Цюрих — цю- рихський, Палех (місто) — палехський, Ла-Манш — ла-манш- ський, баски — баскський, тюрки — тюркський, казах — ка­захський, орок — орокський, ороч (народність) — орочський, ацтек — ацтекський, франкський (має відношення до Франції), герцог — герцогський, герцогство, шах — шахський тощо.

4.           Інші приголосні твірних основ незалежно від вимови перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються: люд — люд­ський, людство; солдат — солдатський; багатий — багатство; брат — братський, братство; завод — заводський; студент — студентський, студентство.

Винятки. За фонетичним принципом пишуться прикметники міський (міст (о) + -ськ(ий)) і хвацький (хват + -ськ(ий)).

5.           У прикметниках на -ськ(ий), утворених від російських, укра­їнських та інших власних географічних назв із суфіксом -к-, цей суфікс випадає: П'ятихатки — п 'ятихатський, Камчатка — кам­чатський, Чукотка — чукотський, Індигірка — індигірський, Димерка — димерський, Ясногородка — ясногородський, Про- хорівка — прохорівський, Горлівка — горлівський.

6.           Якщо географічні назви пишуться через дефіс, то таке ж напи­сання мають похідні від них прикметники із словотворчими фор­мантами -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий): Орєхово-Зуєво — орєхово- зуєвський, Баня-Лука — баня-луцький, Гвінея-Бісау — гвінея-бі- сауський, Ельзас-Лотарингія — ельзас-лотаринзький, Пуща-Во- диця — пуща-водицький, Кам 'янець-Подільський — кам 'янець- подільський, Івано-Франківськ — івано-франківський, Дмитро- Варварівка — дмитро-варварівський, Аддис-Абеба — аддис-абеб- ський, Буенос-Айрес — буенос-айреський, Сан-Франциско — сан- франциський, Фолл-Ривер — фолл-риверський, Атлантик-Сіті — атлантик-сітинський, Новосілки-на-Дніпрі — новосілківський- на-Дніпрі, Ростов-на-Дону — ростовський-на-Дону, Франкфурт- на-Майні — франкфуртський-на-Майні, Яр-під-Зайчиком — яр- ський-під-зайчиком, Булонь-сюр-Мер — булонь-сюр-мерський, Бург-ель-Араб — бург-ель-арабський, Ла-Манш — ла-маншський, Ла-Плата — ла-платський.

7.           Прикметникові форми від географічних назв, що складаються з якісного прикметника та іменника або відносного прикметника (без формантів -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий) і суфіксів присвій­ності) та іменника, пишуться разом: Гостра Могила — гостромо- гильський, Біла Церква — білоцерківський, Ясна Поляна — яснопо- лянський, Житні Гори — житньогірський, Липова Долина — ли- поводолинський, Кам 'яна Балка — кам 'янобалківський. Примітка. Через дефіс пишуться прикметники:

а)    утворені від географічних назв, до складу яких входять прикметники із суфіксами -ів(-їв), -ов, -ев(-єв), -ин(-їн), -ськ(ий), -зьк(ий), -цьк(ий): Давидів Брід — давидово-брід- ський, Олійникова Слобода — олійниково-слобідський, Ми- шурин Ріг — мишурино-різький, Вільшанська Новоселиця — вільшансько-новоселицький, Вінницькі Стави — вінницько- ставський;

б)    утворені від географічних назв, що становлять поєднання імені та прізвища: село Івана Франка — івано-франківський.

8.           Прикметники, утворені від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак — жан-жаків- ський.

9.           Прикметник, утворений від імені та прізвища чи від псевдоніма, який за структурою нагадує власне ім' я та прізвище, пишеться через дефіс: Вальтер Скотт — вальтер-скоттівський, Жуль Верн — жуль-вернівський, Марк Твен — марк-твенівський.

10.       Прикметники від китайських, корейських, в'єтнамських та ін­донезійських власних особових назв пишуться разом: Мао Цзе- дун — маоцзедунівський, Кім Ір Сен — кімірсенівський.

11.       Прикметники від прізвищ типу ван Бетховен, фон Бісмарк утво­рюються тільки від іменника: бетховенський, бісмарківський. Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем тощо, то він пишеться разом: де Голль — деголлівський, Нур ед Дін — нуреддінівський. Прикметники від прізвищ типу Д'Аламбер зберігають апостроф після частки: д 'аламберівський.

Не утворюються прикметники:

а)    від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів (у тому числі багатокомпонентних складених) типу Гулак-Артемовський, Марко Вовчок, Річард Левове Серце;

б)    від тюркських, вірменських, арабських та інших особових назв типу Керогли, Осман-паша;

в)     від невідмінюваних іншомовних прізвищ типу ді Вітторіо, Ламетрі, Д'Обіньє.