І. М'який знак пишеться:

магниевый скраб beletage

1.          Після літер д (де), т (те), з (зе), с (ес), ц (це), л (ел), н (ен) (де ти з'їси ці лини), що позначають м'які приголосні, в абсолютному кінці слів, у середині слів перед о та перед твердими нешипля- чими приголосними, у тому числі в родовому відмінку множини іменників жіночого роду м' якої групи І відміни та іменників се­реднього роду м'якої групи ІІ відміни на -нн(я), -ц(е): вождь, дьо­готь, паморозь, увесь, гаманець, карамель, мішень, тьохкати, дзьоб, сьомий, цьогорічний, льон, у нього, дядько, батько, низько, військо, хвацько, вітальний, сонько; читалень, стаєнь, вишень, ву­лиць, полуниць, лижниць, умінь, поздоровлень, доручень, сердець, віконець, кілець.

2.           У словах на -зький, -ський, -цький, -зькість, -ськість, -цькість, -зько, -сько, -цько, -зькому, -ському, -цькому, -зьки, -ськи, -цьки, -енька, -енько, -онька, -онько, -енький, -есенький, -ісі- нький, -усінький, -юсінький: слизький, сусідський, читацький, близькість, громадськість, хвацькість, низько, картоплисько, чу­дернацько, по-киргизькому, по-геройському, по-розбійницькому, по-французьки, по-лицарськи, по-парубоцьки, вербиченька, мі­сяченько, ластівонька, дитятонько, смаглявенький, м 'якесенький, однісінький, мацюпусінький, дрібнюсінький.

Винятки. Якщо сполучення -зк-, -ск- не є одним суфіксом, то м'який знак не пишеться: баский, боязкий, в'язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий. Таке на­писання зберігається й у похідних утвореннях: боязкість, боязко, різкість, різко тощо.

3.           Після літери л (ел) перед наступними м'якими, напівм'якими, ши­плячими приголосними, якщо звук [л'] вимовляється м'яко: їдаль­ня, ґуральня, пальці, постояльці, умільці, мільйон, павільйон, ме­дальйон, Тернопільщина, Гальченко, Михальчук, Безпальча, Гуль- чак, Пахольченко, Смольський.

Після л (ел) завжди пишеться м'який знак перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о), навіть якщо його не було у твірному слові: маршал — маршальський, маршальство, ангел — ангельський, ідол — ідольський, посол — посольський, посольство, консул — консульський, консульство, рибалка — рибальський, рибальство, любитель — любительський, любительство. Винятки. Після л (ел) в іменникових суфіксах -алн(о), -илн(о) м'який знак не пишеться: пужално, держално, ціпилно, сапилно, кочержилно, але в зменшених формах м'який знак пишеться: пу- жальце, держальце та ін.

4.          У дієслівних закінченнях третьої особи однини та множини те­перішнього й майбутнього часу дійсного способу, у дієсловах на­казового способу після літер, що позначають м'які приголосні; причому в дієсловах перед постфіксом -ся (-сь) м'який знак збе­рігається: намагається, рипить, чекають, палахкотить, кри­чіть, навчіть, зліпіть, дирчить, пищить, завадять, хиляться, відкриваються, зберуть, іскряться, сядь, станьмо, киньте, під­нось — підносься, але підніс — піднісся.

5.          У буквосполученнях -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьц-, -сьч-, якщо вони походять від -льк-, -ньк-, -ськ-. Коли ж сполучення -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, -сц-, -сч- утворені від -лк-, -нк-, -ск-, то м'я­кий знак не пишеться. Зверніть особливу увагу на це правило! В основному воно стосується іменників першої відміни переважно жіночого роду на -к(а). Якщо в початковій формі такого слова пи­шеться м' який знак, то він зберігається в давальному та місцевому відмінках однини, а також у присвійних прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ин. І навпаки, коли в називному відмінку однини в іменнику жіночого (дуже рідко чоловічого, наприклад: хлопчинка) роду перед -к(а) м'який знак не вживається, то не­залежно від вимови м'який знак не пишеться в давальному, міс­цевому відмінках однини та похідних присвійних прикметниках на -ин (останні творяться від назв істот):

 

-льк-

-лк-

Н. в. одн.

Галька

галка (птах)

Д. та М. в. одн.

(при) Гальці [л'ц'і]

(на) галці [л'ц'і]

Присв. прикм. на -ин

Гальчин

галчин

 

 

-ньк-

-нк-

Н. в. одн.

ненька

ненка (ненець)

Д. та М. в. одн.

(при) неньці [н'ц'і]

(при) ненці [н'ц'і]

Присв. прикм. на -ин

неньчин

ненчин

 

-ськ-

-ск-

Н. в. одн.

Ориська

Параска

Д. та М. в. одн.

(при) Орисьці [с'ц'і]

(при) Парасці [с'ц'і]

Присв. прикм. на -ин

Орисьчин

Парасчин

Інші приклади: приятельці, приятельчин, бо приятелька; учи­тельці, учительчин, бо учителька; козульці, козульчин, бо козулька; на скельці, бо скелька; в осельці, бо оселька; на топольці, бо тополь­ка; на парасольці, бо парасолька; няньці, няньчин, бо нянька; доньці, доньчин, бо донька; на ліщиноньці, бо ліщинонька; Рисьці, Рисьчин, бо Риська (від Ореста); Марисьці, Марисьчин, бо Мариська; Прісьці, Прісьчин, бо Пріська; білці, білчин, бо білка; перепілці, перепілчин, бо перепілка; монголці, монголчин, бо монголка; у профспілці, бо проф­спілка; на сопілці, бо сопілка; вихованці, вихованчин, бо вихованка; па­рижанці, парижанчин, бо парижанка; у вишиванці, бо вишиванка; на ладанці, бо ладанка; на лежанці, бо лежанка; на чеканці, бо чеканка; гусці, гусчин, бо гуска; лисці, лисчин, бо лиска; метисці, метисчин, бо метиска; у рясці, бо ряска; у тенісці, бо теніска; на ковбасці, бо ков­баска; на пасці, бо паска.

Примітка. Увага! Коли м'який знак уживається у формі назив­ного відмінка інших іменників, то він зберігається й у всіх непрямих відмінках; якщо ж у називному відмінку м' якого знака нема, то не пи­шеться він і в непрямих відмінкових формах: редька — редьці, забудь­ко — забудьків, бузько — бузьків, кузька — кузьці, Кузьма — Кузьмі, батько — батьків, письмо — на письмі, більмо — на більмі, гальмо — на гальмі, хвалько — хвальків, пальто — у пальті, кицька — кицьці, цяць­ка — цяцьці, але: ягідка — ягідці, низка — низці, клітка—у клітці, пас­мо — у пасмі.