ЗМІСТ : Репетитор правопису : B-ko.com : Книги для студентів

ЗМІСТ

Вступні зауваження..................................................................................................... 7

Як самостійно користуватися посібником............................................................. 8

Схема аналізу помилок, допущених у диктанті................................................ 11

Методика проведення диктанту............................................................................ 12

Критерії оцінювання диктантів у школі та вищих навчальних

закладах........................................................................................................................ 13

Література................................................................................................................... 20

Словники...................................................................................................................... 20

Загальна частина....................................................................................................... 23

§ 1. Фонетика. Фонетична транскрипція. Правила складоподілу............... 23

§ 2. Орфоепія................................................................................................................ 33

§ 3. Графіка. Алфавіт................................................................................................. 41

§ 4. Орфографія. Принципи української орфографії........................................ 46

Послідовність орфографічного розбору слова.................................................. 52

Орфографічний аналіз речення (тексту).............................................................. 53

§ 5. Чергування та правопис голосних................................................................ 57

§ 6. Правопис ненаголошених голосних [е] та [и]............................................ 62

§ 7. Правопис ненаголошеного [о]........................................................................ 73

§ 8. Розрізнення [и] та [і]........................................................................................... 74

§ 9. Розрізнення [а] та [о].......................................................................................... 79

§ 10. Прикметникові суфікси -ов-, -ев- (-єв).......................................................... 80

§ 11. Чергування приголосних............................................................................... 83

§ 12. Правопис приголосних................................................................................... 88

§ 13. Уподібнення приголосних............................................................................. 89

§ 14. Зміни приголосних при словотворенні ..................................................... 94

§ 15. Спрощення в групах приголосних........................................................... 102

§ 16. Уживання м'якого знака............................................................................... 106

§ 17. Уживання апострофа................................................................................... 113

§ 18. Подвоєння букв на позначення подовжених приголосних

звуків............................................................................................................................ 117

§ 19. Уживання великої букви.............................................................................. 127

§ 20. Загальні правила написання складних слів. Правопис складних

іменників, прикметників та непоширених прикладок.................................... 152

§ 21. Написання складноскорочених слів і графічних скорочень............. 173

§ 22. Правила переносу......................................................................................... 179

§ 23. Правопис слів іншомовного походження.

Українська латиниця.............................................................................................. 185

§ 24. Передача слов'янських власних назв українською мовою............... 196

§ 25. Правила милозвучності української мови............................................. 210

§ 26. Морфологія. Особливості відмінювання іменників.............................. 227

§ 27. Чоловічі та жіночі імена по батькові........................................................ 266

§ 28. Творення ступенів порівняння та особливості відмінювання

прикметників............................................................................................................. 268

§ 29. Відмінювання числівників........................................................................... 275

§ 30. Зв'язок числівників з іменниками............................................................... 285

Таблиця узгодження числівників з іменниками............................................... 291

§ 31. Написання числівників і відчислівникових слів.................................... 294

§ 32. Особливості відмінювання та правопису займенників....................... 298

§ 33. Правопис дієслів............................................................................................ 306

§ 34. Дієприкметник і форми на -но, -то............................................................ 317

§ 35. Дієприслівник як незмінювана форма дієслова.................................... 325

§ 36. Правопис прислівників................................................................................. 328

§ 37. Правопис та особливості вживання прийменників.............................. 339

§ 38. Правопис сполучників................................................................................. 344

§ 39. Написання часток......................................................................................... 351

§ 40. Правопис часток не та ні............................................................................. 355

§ 41. Написання вигуків та звуконаслідувальних слів................................. 365

§ 42. Пунктуація. Розділові знаки в кінці речення........................................... 371

Схема пунктуаційного аналізу речення............................................................ 380

§ 43. Узгодження підмета з присудком.............................................................. 387

§ 44. Тире між підметом і присудком.................................................................. 396

§ 45. Тире на місці пропущеного члена речення та між різними

членами речення...................................................................................................... 402

§ 46. Розділові знаки при однорідних членах речення.................................. 405

§ 47. Розділові знаки при відокремлених членах речення............................ 427

§ 48. Розділові знаки при уточнювальних членах речення......................... 446

§ 49. Розділові знаки при словах, граматично не зв'язаних

із членами речення.................................................................................................. 450

§ 50. Розділові знаки при конструкціях з як, мов, наче.................................. 473

§ 51. Складне речення. Розділові знаки в складносурядному

реченні........................................................................................................................ 485

§ 52. Розділові знаки в складнопідрядному реченні....................................... 489

§ 53. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні................. 496

§ 54. Складні синтаксичні конструкції. Період............................................... 505

§ 55. Розділові знаки при прямій мові та діалозі.............................................. 511

§ 56. Заміна прямої мови непрямою................................................................... 522

§ 57. Розділові знаки при цитатах та виразах і словах, узятих із чужого словника чи вжитих в іронічному

або іншому значенні............................................................................................... 527

§ 58. Орфографічно-пунктуаційний аналіз речення (тексту)...................... 539

Підсумкові завдання на повторення................................................................... 547

Словник написання прикметників разом, окремо, через дефіс................... 561

Тексти диктантів ..................................................................................................... 566

1.             Мові — державний захист......................................................................... 566

2.             На олтар нашої пам'яті.............................................................................. 567

3.             Живи, Україно!............................................................................................. 568

4.             Українська душа.......................................................................................... 569

5.             У пошуках істини......................................................................................... 570

6.             На схід сонця ............................................................................................... 571

7.             Тайга............................................................................................................... 571

8.             Стан невагомості......................................................................................... 572

9.             Мелодії літнього поля................................................................................ 573

10. Україна................................................................................................................ 574

J22IV

11.    Материнська рідна мова............................................................................ 575

12.     Візит до Праги.............................................................................................. 575

13.     Ведмідь-гора................................................................................................. 576

14.     Город............................................................................................................... 577

15.     Гроза .............................................................................................................. 578

16.     Славні зими.................................................................................................... 579

17.     Каштани......................................................................................................... 580

18.     Весняний ліс.................................................................................................. 581

19.     Спогад далекої юності............................................................................... 581

20.     Київ.................................................................................................................. 582

21.     До вчителя..................................................................................................... 583

22.     Учитель словесності................................................................................... 584

23.     Десять Не Можна........................................................................................ 585

24.     Гіперздібності і «пасинки школи»........................................................... 586

25.     Ділом на діло................................................................................................ 587

26.     Наймогутніший оберіг нашого народу................................................. 588

27.     Колір мови..................................................................................................... 589

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Однією з нагальних проблем, що не втрачає актуальності, є впрова­дження української мови в усі сфери життєдіяльності суспільства. Тіль­ки за такої умови наша мова стане потужним націотворчим чинником.

На жаль, досвід показує, що рівень грамотності не тільки учнів та студентів, а й дипломованих спеціалістів не досить високий. Причин цьо­го явища багато. Не сприяє масовій орфографічній та пунктуаційній гра­мотності й те, що знижені вимоги до написання шкільних диктантів, а відповідно — до всіх творчих письмових різновидів завдань (кількість помилок, за яку виставляється позитивна оцінка, дещо збільшилася, стер­та диференційна межа між кількістю орфографічних та пунктуаційних помилок). Така ситуація стала причиною перегляду норм оцінювання письмових робіт абітурієнтів під час вступних іспитів та норм оцінюван­ня навчальних, контрольних, залікових, екзаменаційних письмових робіт учнів та студентів середніх спеціальних і вищих навчальних закладів.

Готуючись до вступної кампанії, учорашні випускники потрапля­ють інколи в скрутне становище, тому що частина навчальних закладів відреагувала на зміни в шкільній програмі, а частина — ні. Тому-то в од­них навчальних закладах за 12 помилок, допущених під час написання вступного диктанту, виставляють ще «задовільно» (або кількість балів, що відповідає цій оцінці), а в інших — подібну оцінку отримують ті, хто допускає не більше 8-9 помилок (подекуди зберігається й диференціація орфографічних та пунктуаційних помилок, тобто за 5 чи 6 помилкових орфограм диктант оцінюється «незадовільно», адже раніше традиційно за більшу кількість орфографічних помилок, порівняно з пунктуаційни­ми, виставлялася нижча оцінка).

Навчальний посібник укладено відповідно до програми ВНЗ із прак­тичного курсу української мови для студентів філологічних факультетів. Головна увага зосереджена на орфоепічних, орфографічних та пунктуа­ційних правилах, розглянуто особливості іменної та дієслівної словозмі­ни, правопису різних частин мови, основні питання фонетики, графіки, морфології, синтаксису, деякі аспекти культури мови, уміщено авторські коментарі, методичні рекомендації, норми оцінювання диктантів у шко­лі й ВНЗ, списки рекомендованої літератури та словників, подано впра­ви різного типу, диктанти, завдання на повторення.

Це видання призначене для студентів філологічних та нефілоло- гічних факультетів, абітурієнтів, учнів, учителів, викладачів, а також тих, хто бажає підвищити рівень грамотності з української мови. Посіб­ник відзначається універсальністю. Його доцільно використовувати під час самостійної роботи, шкільних уроків, занять у вищих навчальних закладах, на підготовчих курсах тощо. Пропонований матеріал мож­на опрацьовувати вибірково (лише найскладніші правила, завдання чи диктанти), можна об'єднувати, наприклад, орфографічні та пунктуа­ційні теми тощо.

Посібник є результатом багаторічної теоретичної, методичної та практичної роботи автора в школі, гімназії, ліцеї, педагогічному універ­ситеті, на курсах підготовки абітурієнтів, а також на курсах вивчення української мови в установах, організаціях, на підприємствах тощо.

Як самостійно користуватися посібником

Якщо маєте намір працювати самостійно, то Вам знадобиться до­помога особи, обізнаної з орфоепічними особливостями української мови. Заведіть окремий зошит, бажано найтовщий. Назвіть його «Мої помилки», чи «Лікбез» (ліквідація безграмотності), чи якось інакше (це Вам підкаже власна фантазія). Обов'язково потрібно залишати поля, куди виносити питання або якісь найважливіші положення, що потре­бують підвищеної уваги. Якщо зошит у клітинку, то писати краще че­рез клітинку, щоб написаний матеріал не зливався й ним можна було за потреби користуватися.

Головним у покращенні орфографічної та пунктуаційної вправності є постійність занять, тому що це робота не на один тиждень і навіть не на один місяць. Подібно до того, як Ваші рідні звикають, що в певні го­дини Ви дивитесь улюблений серіал чи відвідуєте спортивні секції, гурт­ки художньої самодіяльності, музичну школу тощо, Ваша сім'я повинна знати, що кожного дня у визначений час Ви займаєтесь українською мо­вою. Це може тривати від 20 до 40 хвилин (залежно від мети навчання та рівня підготовки), але такі заняття повинні бути щоденними. Лише тоді можна сподіватися на позитивний результат.

У першу чергу необхідно визначити власні типові орфографіч­ні та пунктуаційні помилки. Для цього спочатку потрібно переписати 10-20 диктантів, уміщених у посібнику (можна використовувати й збір­ники диктантів чи вправ, головне, щоб тексти завдань мали максимальну кількість орфограм та пунктограм і не містили помилок чи друкарських огріхів). Через 3-5 днів знайомі Вам тексти нехай продиктує партнер з дотриманням правил української літературної вимови. Зрозуміло, що це займе певний час, занадто поспішати не варто.

Потім Ви самі або із чиєюсь допомогою перевірите написані дик­танти й визначите власні помилки. Уважно їх проаналізуйте, серед них можуть бути випадкові. Ті помилки, що трапляються найчастіше в зна­йомому тексті, очевидно, і є Вашими типовими. У першу чергу звертайте увагу на теми, з якими Ви маєте проблеми. Вивчайте правила, виконуйте вправи, укладайте для себе словнички. Краще чергувати орфографічні та пунктуаційні теми. Про те, як важко усуваються Ваші «рідні» типові по­милки, розповідає усмішка.

©& (Далі подібний символ позначатиме веселу перерву).

Учень замість слова «пішов» написав у диктанті «пійшов». Учи­телька залишила його після уроків, щоб він сто разів правильно від­творив це слово на дошці. Учень списав усю дошку словом «пішов». Чекав-чекав, а вчительки немає. Тоді він пише записку: «Маріє Іва­нівно, я виконав ваше завдання та й пійшов додому». Інакше це називається: скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться.

На жаль, не вся друкована продукція відзначається якісною корек­турою, тому навіть у підручниках, посібниках, словниках трапляються помилки (книги пишуть та вичитують живі люди, і комп 'ютер допускає збої). Тому -то важливо привчитися не вірити сліпо друкованому слову. Із цією метою в посібнику вміщені вправи, у яких свідомо допущені по­милки. Ваше завдання — віднайти ці помилки, виправити та пояснити. Мудрі люди кажуть: «Хто кожній книжці вірить, гірший від того, який нічого не читає». Важливо також навчитися виконувати письмовий ана­ліз помилок, а також орфографічний та пунктуаційний розбори (зразки пропонуються).

До власних типових помилок час від часу повертайтеся, нехай парт­нер періодично задиктовує Вам слова, словосполучення, речення, під­сумкові вправи, зв'язні тексти з проблемних тем. Таких помилок дуже швидко не позбуваються. Не завжди допомагає звичайне механічне за­учування правил, деякі написання треба запам'ятовувати, визубрювати. Для таких слів доцільно завести окремий зошит чи блокнот, причому за­писувати слова не в рядок, а колонками, виділяючи маркером або ручкою з іншим кольором чорнила найбільш складні (так зручніше сприймати зором і краще запам'ятовувати). Це й буде матеріал для періодичних дик­тантів. Виробляйте стійку правописну пильність, перечитуйте написа­не вдумливо, уважно, бажано двічі, а то й тричі, без поспіху звіряйте зі словниками чи пропонованими зразками.

Як свідчить практика, переважна більшість учнів, абітурієнтів, сту­дентів допускає більше пунктуаційних, ніж орфографічних помилок. З метою кращого засвоєння пунктуаційних норм необхідно привчатися в межах кожної теми, присвяченої постановці тих чи інших розділових знаків, виділяти три групи правил: 1) коли ставиться певний розділовий знак незалежно від інтонації; 2) коли не ставляться ніякі пунктуаційні знаки; 3) коли вживання або невживання конкретних розділових знаків залежить від інтонації чи бажання автора. Важливо під час виконання вправ з пунктуації розставляти розділові знаки, послуговуючись двома першими групами правил. А потім вгорі надписувати, позначати ті міс­ця, де можливе застосування третьої групи правил пунктуації.

Необхідно також звертати особливу увагу на інтонацію, яка в диктанті часто (це стосується третьої групи правил) єдиний критерій уживання певного розділового знака. У творі чи переказі, де автором уже є Ви, маєте більш широкий спектр вибору пунктуаційних знаків у випадках, що передбачають варіанти.

Як правило, у кінці перевірених диктантів позначають загальну кількість помилок, причому записують її у вигляді дробу: у чисельни­ку — допущені орфографічні помилки, у знаменнику — пунктуаційні. У такому ж порядку й виконується аналіз помилок за поданим зразком. Наприклад, після диктанту зазначається — 2/1. Це означає, що допущено такі помилки: 2 орфографічні (на полях позначаються — /) та 1 пунк­туаційна (на полях позначається — V).

Схема аналізу помилок, допущених у диктанті

Помилка

Правило

Приклади

1) пів-Києва

І. Орфограми:

власні назви з першою частиною пів- пишуться через дефіс

пів-Одеси, пів-Кіровогра- да, пів-Ялти, пів-Харкова,

пів-Дніпра (усього не менше 5 прикладів для орфограм)

2) вмирати

у небагатьох дієслівних коренях [и] чергується з [е], тому такі слова слід запам'ятати, бо написання в них букв е чи и не перевіряється за допомогою наголосу; и вживається, якщо після кореня йде наголошений суфікс -а-

вмирати — вмерти, спирати — сперти, витирати — терти, обпирати — перу, пожирати — жерти, проклинати — клену

1) Подиви­лась ясно — заспівали скрипки!

ІІ. Пунктограми:

якщо в другій частині безсполучникового складного речення міститься порівняння з тим, про що йдеться в першій частині, то в такому безсполучниковому реченні ставиться тире

Заспіваєш — аж світяться ранки. Билось серце — так б'ється у вітер корабель на пругких якорях. Гляне — холодною водою обіллє (усього не менше 3-х прикладів для пунктограм)

Методика проведення диктанту

Особа, яка має читати диктант, повинна наперед познайомитися з текстом, щоб правильно наголошувати слова та інтонувати речення від­повідно до розділових знаків, враховуючи й авторську пунктуацію. Спо­чатку вголос читається весь текст, потім кожне речення окремо.

Перший раз речення зачитується повністю. Важливо в цей час не починати писати, а уважно вислухати речення, запам'ятати його початок і кінець, зорієнтуватися з розділовими знаками, звертаючи увагу на інто­націю та формально-змістові зв'язки між членами речення, а також між частинами складного речення.

Удруге речення зачитується частинами. Тепер можна починати пи­сати. До речі, тільки перед другим зачитуванням оголошується абзац. Якщо Ви пишете диктант у стандартному учнівському зошиті чи на ар­куші з нього, обов'язково залишайте поля, куди потім будуть винесені позначки Ваших помилок. Якщо викладач або інша особа читає текст дуже швидко й Ви не встигаєте, підніміть руку й попросіть, щоб Вам по­вторили цю частину ще раз. Під час запису розставляйте ті розділові зна­ки, що не викликають сумніву. Не слід уникати переносу слів.

Утретє речення зачитується для перевірки. У цей час ні на що не відволікайтесь, а ретельно перевірте написане, розставляючи ті пунктуа­ційні знаки, у вживанні яких Ви сумнівалися. Обов'язково задиктовуєть- ся й зазначається у Вашій роботі автор чи джерело, звідки взятий текст.

У кінці весь диктант зачитується для перевірки. Це потребує Ва­шої максимальної уваги. Під час остаточної перевірки Ви записуєте про­пущені літери або знаки, якщо такі були. Після того, як викладач чи інша особа закінчує читати текст, Ви закриваєте зошит або аркуш і здаєте на перевірку, адже практика свідчить, що, не чуючи інтонації, далі Ви най­частіше починаєте доставляти помилки, під впливом чиєїсь підказки або поспіхом вибираючи перший-ліпший варіант, бо роботи вже збирають. Важливо привчитися всі власні виправлення робити під час останнього зачитування тексту.

Якщо виникає потреба щось змінити у Вашій роботі, то закреслю­єте написане однією скісною чи горизонтальною рискою й надписуєте інший варіант. Коли й цей варіант Вас не влаштовує, то знову його закрес­люєте й надписуєте попередній чи зовсім інший. Не потрібно наводити закреслений варіант, тому що таке виправлення не враховуватиметься. Звичайно, краще спочатку думати, а потім писати, уникаючи описок та виправлень, оскільки вони також враховуються при оцінюванні роботи. Як правило, у контрольних та екзаменаційних роботах не дозволяються правки за допомогою різних коректорів.

Не можна робити записи, які мають двозначне трактування, напри­клад: в одному місці одночасно ставлять двокрапку й тире, незрозуміло пишуть велику чи малу букву, разом слово чи окремо. Такі випадки бу­дуть зараховані до помилок. Розділові знаки розставляються зрозуміло й чітко, велика буква приблизно вдвічі вища за малу, між словами, що пи­шуться окремо, повинен бути проміжок, який приблизно дорівнює двом написаним буквам. У той же час немає такого правила (хоча деякі вчи­телі вимагають це робити), що необхідно записувати з наступного рядка дефіс, якщо слово переноситься в тому місці, де він уживається. Якщо потреба в переносі на місці дефіса виникає, то в одному знакові (гори­зонтальній рисці) збігаються два — знак переносу та дефіс. Із розділо­вих знаків у наступний рядок дозволяється переносити лише тире.

Критерії оцінювання диктантів у школі та вищих навчальних закладах

І. Оцінювання орфографічних та пунктуаційних умінь учнів

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної гра­мотності є контрольний текстовий диктант.

1. Перевірці підлягають уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила та словникові слова, визначені для запам'ято­вування; ставити розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації; належним чином оформляти роботу. Перевірка здійснюєть­ся фронтально за традиційною методикою.

2. Матеріал для контрольного завдання. Для контрольного дик­танту використовується текст, доступний для учнів даного класу.

Обсяг диктанту по класах:

Клас

Кількість слів у тексті

5-й

90-100

6-й

100-110

7-й

110-120

8-й

120-140

9-й

140-160

10-й

170-180

11-й

180-190

Примітка. У визначенні кількості слів у диктанті враховують як са­мостійні, так і службові слова.

Для контрольних диктантів використовують тексти, у яких кожне з опрацьованих протягом чверті (семестру) правил орфографії чи пунк­туації було представлене 3-5 прикладами.

3.           Одиниця контролю: текст, записаний учнем під диктовку.

4.           Оцінювання. За диктант виставляють одну оцінку на основі та­ких критеріїв:

•               орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково;

•                            помилка в тому самому слові, яке повторюється в диктанті кілька разів, вважається однією помилкою; помилки на те саме правило, але в різних словах вважаються різними помилками;

•                            розрізняють грубі й негрубі помилки (перелік негрубих по­милок визначається програмою з мови);

•                            орфографічні та пунктуаційні помилки на неопрацьовані пра­вила виправляються, але не враховуються.

Нормативи для 1-10 балів передбачають певну можливість вра­ховувати поступ кожного учня в навчанні правопису, охайність оформ­лення роботи тощо (наприклад, 5 балів ставиться за 11-12 помилок). Для найвищих балів такого варіювання не передбачено.

іЩР

 

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Нормативи оцінювання по класах:

Бали

Кількість помилок

1

17-18 і більше

2

15-16

3

13-14

4

11-12

5

9-10

6

7-8

7

5-6

8

3-4

9

1+1 (негруба) — 2

10

1

11

1 (негруба)

12

-

Орфографічні помилки полягають у неправильному написанні слів з тими чи іншими орфограмами (буквеними або небуквеними).

Пунктуаційні помилки полягають у неправильній постановці роз­ділових знаків, їх сплутуванні, відсутності в місцях, визначених прави­лами, заміні одних розділових знаків іншими, уживанні зайвих розділо­вих знаків, у неправильній послідовності постановки розділових знаків при їх сполученні, переносі знака в інший рядок (крім тире).

Негрубими вважаються помилки, що не мають істотного значення для характеристики орфографічних і пунктуаційних умінь та навичок, а також повторювані й однотипні помилки.

Під час підрахування помилок дві негрубі вважаються за одну. Одна негруба помилка не враховується, якщо виставляються бали від 1 до 9. Традиційні негрубі помилки:

1.          Заміна українських букв російськими.

2.          Винятки з усіх правил.

3.          Написання великої букви в складних власних найменуваннях.

4.          Сплутування не та ні в сполученнях типу не хто інший, як...; не що інше, як.; ніхто інший не.; ніщо інше не... тощо.

5.          Написання разом та окремо прислівників, утворених від іменни­ків з прийменниками.

6.          Заміна одного розділового знака іншим (не в усіх випадках!), на­приклад: заміна знака запитання, знака оклику, трьох крапок крап­кою; неправильний вибір коми або знака оклику для виділення звертання тощо.

7.          У пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або пору­шенні їх послідовності.

У деяких методичних працях подають розширені списки негрубих помилок. Наприклад, розмежування грубих і негрубих пунктуаційних помилок запропоноване В. Мельничайком. Але поділ помилок на грубі й негрубі досить умовний і відносний. Особливо розраховувати на таку диференціацію не варто. У процесі перевірки письмових робіт студен­тів, абітурієнтів, а часто й учнів викладачі більшість помилок (інколи й усі) зараховують до розряду грубих. Тому під час самостійної роботи до­цільніше кожну помилку зараховувати до розряду грубих і виконувати її окремий аналіз.

©Q, — У твоєму щоденнику знову лише двійки! Яке виправдання ти придумаєш цього разу?

— Я поки що навіть і не знаю: або спадковість, або сімейне ото­чення.

ІІ. Оцінювання орфографічних та пунктуаційних умінь абітурієнтів

У Кіровоградському державному педагогічному університеті іме­ні Володимира Винниченка для всіх абітурієнтів обов'язковим є пись­мовий іспит з української мови у формі диктанту, який оцінюється за тридцятибальною шкалою.

Усі, хто припустився більше 12 помилок, вважаються такими, що одержали незадовільну оцінку.

При оцінюванні дуже неохайної роботи може зніматися один бал.

Кількість

Загальна кількість

Кількість описок та

балів

помилок

виправлень

30 балів

0

0

29 балів

1: 0/1, 1/0

1 описка чи виправлення

28 балів

2: 2/0, 0/2, 1/1

1 описка, 1 виправлення

27 балів

3: 1/2, 2/1, 0/3, 3/0

0 описок — 2 виправлення

26 балів

4: 2/2, 3/1, 1/3, 0/4...

2 описки — 0 виправлень

25 балів

5: 2/3, 1/4, 3/2, 4/1.

У сумі

24 бали

6: 3/3, 2/4, 4/2.

не більше

23 бали

7: 3/4, 2/5, 4/3, 6/1.

2 описок

22 бали

8: 4/4, 5/3, 2/6, 7/1.

та

21 бал

9: 4/5, 5/4, 3/6, 7/2.

виправлень

20 балів

10: 5/5, 4/6, 6/4, 7/3.

 

19 балів

11: 5/6, 4/7, 8/3, 9/2.

У сумі не більше 4

18 балів

12: 6/6, 5/7, 8/4, 3/9.

описок та виправлень

ІІІ. Оцінювання орфографічних та пунктуаційних умінь студентів

Після змін у програмі шкільного курсу кафедра української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володи­мира Винниченка затвердила такі норми оцінювання диктантів: • для студентів, що мають спеціальність «Українська мова» (факультети іноземних мов, філологічний та психолого- педагогічний)

Курс

Кількість помилок

Оцінка

І курс (1-й семестр)

-

5

 

1-4

4

 

5-10

3

 

11 і більше

2

І курс (2-й семестр) —

-

5

ІУ курс

1-4

4

 

5-8

3

 

9 і більше

2

Курс

Кількість помилок

Оцінка

V курс,

-

5

диктант-допуск до

1-3

4

державних екзаменів

4-6

3

 

7 і більше

2

для студентів неспеціальних факультетів та спеціальностей, що вивчають курси «Ділова українська мова» чи «Українська мова за професійним спрямуванням»

Оцінка

Кількість помилок

2-

17-18 і більше

2

15-16

2+

13-14

3-

11-12

3

9-10

3+

7-8

4-

5-6

4

3-4

4+

1+1 (негруба) -2

5-

1

5

1 (негруба)

5+

-

Примітка. Для оцінювання диктантів студентів неспеціальних фа­культетів використовують шкільні норми, проте кількість слів у тексті запропонована більша — 190-220. Для студентів спеціальних факульте­тів кількість слів у диктанті може бути від 200 до 250.

©6 — Що це за каракулі? Потрібно писати розбірливо, — дорікає вчителька Петрикові.

— Ага, якщо буду писати розбірливо, то Ви будете вимагати, щоб писав ще й без помилок.

Видається доцільним помістити попередні норми оцінювання учнів­ських та студентських диктантів, щоб був взірець для наслідування.

Старі шкільні норми оцінювання

Оцінка

Кількість помилок

5

0/0, 1 негруба помилка

4

0/4, 1/3, 2/2, у чисельнику не більше 2

3

0/8, 1/7, 2/6, 3/5, 4/4, у чисельнику не більше 4

2

5/0, 0/9, 1/8, 5/4, 7/7, 6/8, 5/9, 8/6 і т. д., загальна кількість помилок від 9 до 14, причому від 5 до 8 — у чисельнику

1

Більше, ніж на «2»

Примітка. У чисельнику вказана кількість орфографічних поми­лок, у знаменнику — загальна кількість пунктуаційних. За 5 виправлень чи описок оцінка може бути знижена на один бал, якщо це не призводить до оцінки «незадовільно».

Попередні норми оцінювання диктантів у ВНЗ (кількість слів 220-250)

Курси

«Відмінно»

«Добре»

«Задовільно»

«Незадовільно»

І-ІІ

0/0

1/2, 0/3, у чисельнику не більше 1-ї

3/3, 2/4, 1/5, 0/6, у чисельнику не більше 3-х

Більше 6-и, у чисельнику більше 3-х

ІІІ

0/0

1/1, 0/2, у чисельн. не більше 1-ї

2/3, 1/4, 0/5, у чисельнику не більше 2-х

Більше 5-и, у чисельнику більше 2-х

IV-V

0/0

1/1, 0/2, у чисельн. не більше 1-ї

2/2, 1/3, 0/4, у чисельнику не більше 2-х

Більше 4-х, у чисельнику більше 2-х

ЛІТЕРАТУРА

1.          Білоусенко П. І., Єфименко М. П., Пєстрєцов В. В. Диктант на «п'ять» без правил. Домашній репетитор абітурієнта. — Запо­ріжжя: Запорізький державний університет, 1997. — 56 с.

2.          Козачук Г. О., Шкуратяна Н. Г. Практичний курс української мови. — К.: Вища школа, 1993. — 367 с. (1-е чи 2-е видання — 1994 р.).

3.           Сучасна українська мова: Довідник / Л. Ю. Шевченко, В. В. Різун, Ю. В. Лисенко; За ред. О. Д Пономарева. — 2-е вид. — К.: Либідь, 2001. — 331 с.

4.           Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. — 752 с.

5.           Український правопис. — 4-те вид., випр. й доп. — К.: Наукова думка, 1993. — 236 с. (або пізніші видання).

6.           Українська мова: Практикум: Навчальний посібник / О. М. Па- зяк, О. А. Сербенська, М. І. Фурдуй, Л. Ю. Шевченко. — К.: Либідь, 2000. — 383 с.

7.          Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. — 4-е вид. — К.: Освіта, 2000. — 245 с. (4-е або 5-е видання — 2002 р.).

8.          Ющук І. П. Практичний довідник з української мови. — К.: УНВЦ «Рідна мова», 1998. — 223 с.

Словники

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. — 1140 с.

2.     Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — К.: Вища школа, 1985. — 360 с.

3.     Головащук С. І. Правописний словник. — К.: А. С. К., 1999. — 607 с.

4.     Головащук С. І. Складні випадки наголошення: Словник-довід- ник. — К.: Либідь, 1995. —192 с.

5.     Горпинич В. А. Русско-украинский орфо^пический словарь. — К.: Освіта, 1992. — 254 с.

6.     Етимологічний словник української мови. — К.: Наукова дум­ка. — Т. I. — 1982. — 631 с.; Т. II. — 1983. — 570 с.; Т. III. — 1989. — 552 с.; Т. IV. — 2004. — 653 с.

7.     Інверсійний словник української мови. — К.: Наукова думка, 1985. — 811 с.

8.     Караванський С. Російсько-український словник складної лекси­ки. — К.: Видавничий центр «Академія», 1998. — 709 с.

9.     Короткий тлумачний словник / За ред. Д. Г. Гринчишина. — 2-е вид., переробл. і доповн. — К.: Радянська школа, 1988. — 320 с.

10.   Орфографічний словник української мови. — К.: Довіра, 1994. — 864 с. (чи пізніші видання).

11.   Орфоепічний словник/Укл. М.І. Погрібний. — К.: Радянська шко­ла, 1984. — 629 с.

12.   Полюга Л. М. Словник українських морфем. — Львів: Світ, 2001. — 448 с.

13.   Русско-украинский словарь в 3-х т. — К.: Наукова думка, 1985. — Т. 1. — 848 с.; Т. 2. — 924 с.; Т. 3. — 832 с.

14.   Словник іншомовних слів /За ред. О. С. Мельничука. — К.: Науко­ва думка, 1985. — 775 с.

15.   Словник іншомовних слів /Уклад.: С. М. Морозов, Л. М. Шкарапу- та. — К.: Наукова думка, 2000. — 662 с.

16.   Словник синонімів української мови: У 2 т. / А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С.І. Головащук та ін. — К.: Наукова думка, 1999­2000. — Т. 1. —1040 с.; Т. 2. — 960 с.

17.   Словник української мови. Т. I-XI. — К.: Наукова думка, 1970­1980.

18.   Українська літературна вимова і наголос: Словник-довідник. — К.: Наукова думка, 1973. — 724 с.

19.   Український орфографічний словник/Укл.: М. М. Пещак, В. М. Ру- санівський, В. В. Чумак. — 3-є вид., переробл. і доповн. — К.: Дові­ра, 2002. —1006 с.

20.   Українсько-російський словник в 6-ти томах. — К.: Наукова дум­ка, 1953-1963.

21.   Фразеологічний словник української мови: У 2 кн./Уклад. В. М. Бі- лоноженко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк та ін. — К.: Наукова думка, 1999. — Кн. 1. — 528 с.; Кн. 2. — 980 с.

22.   Яценко І. Т. Морфемний аналіз. Словник-довідник. — К.: Вища школа. — Т. I. —1980 — 356 с.; Т. II. —1981 — 352 с.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА