§ 18. Подвоєння букв на позначення подовжених приголосних звуків

магниевый скраб beletage

Досить часто сплутують два терміни: «подовження» та «подво­єння». Подовжуються в українській мові лише приголосні звуки, тоб­то перший термін — фонетичний. Причини цього явища різні: давня про­гресивна асиміляція за місцем і способом творення попереднього м'я­кого приголосного звука з наступним [й], наприклад: життя, знання, сіллю, ніччю, фонетичні зміни в процесі словотворення: гайдамаччина, каччин, випадковий збіг приголосних на межі значущих частин сло­ва (морфем): беззубий, кінний та інші. Подвоюватися можуть літери на позначення подовжених приголосних звуків. Термін «подвоєння» сто­сується галузі орфографії чи графіки. Тому-то можливі варіанти при по­ясненні. Наприклад: слово «знання» має подовжений приголосний [н':] унаслідок давньої прогресивної суміжної повної асиміляції за місцем і способом творення звука [н'] з наступним [й], результат якої закріпився орфографічно в іменнику середнього роду ІІ відміни на -я в позиції між

двома голосними. Також у цьому слові відбувається подвоєння букви н (ен) (тобто пишуться дві літери н (ен)) у результаті закріплення орфо­графічно (на письмі) наслідку давньої прогресивної суміжної повної аси­міляції за місцем і способом творення в іменнику середнього роду ІІ від­міни на -я в позиції між двома голосними. Інший приклад: у слові «кін­ний» подовжується звук [н:] унаслідок збігу на межі кореня й суфікса; у цьому ж слові відбувається подвоєння букви н (ен) на межі значущих частин слова — кореня й суфікса. В орфографії розглядаються випадки подвоєння букв на позначення подовжених приголосних звуків.