ІІ. Подовження звуків унаслідок давньої асиміляції

магниевый скраб beletage

У позиції між двома голосними подовжені м'які [д':, т':, з':, с':, ц':, л':, н':] (де ти з'їси ці лини) та напівм'які шиплячі [ж':, ч':, ш':]

утворилися внаслідок давньої прогресивної суміжної повної асиміляції попереднього м'якого приголосного та наступного [й], результати якої закріпилися орфографічно. Зазначені подовжені приголосні відповідно позначаються подвоєними буквами в таких випадках:

1.          У всіх відмінкових формах деяких іменників І відміни чоловічого та жіночого роду (за винятком форми родового множини із за­кінченням -ей: статей, проте статтею; бадей, проте баддею): суддя, рілля, стаття, баддя, Ілля, судді, суддею, суддів, ріллі, ріл­лю, ріллею, статті, статтю, баддями, у баддях, Іллі, Іллю, Іл­лею, Ілле тощо, зберігається подвоєння і в похідних утвореннях: суддівство, суддівський, Ілліч, Іллєнко, Іллюк, Ілляш, Ілляшенко. Примітка. Не подовжуються приголосні в словах: кутя, попадя, свиня, а також у формах числівника третє, третя, третю.

2.           У всіх відмінкових формах іменників середнього роду ІІ від­міни, що в називному однини мають закінчення -я (крім форм ро­дового множини з нульовою флексією типу знарядь, піддаш, об­лич, знань, оголошень): міжряддя, міжряддю, на міжрядді, узбе­режжя, узбережжю, на узбережжі, пониззя, пониззю, на пониззі, провалля, проваллю, проваллями, дозвілля, дозвіллю, на дозвіллі, вишивання, вишиванню, у вишиванні, випробовування, випробо­вуванню, у випробовуванні, протиставлення, протиставленню, у протиставленні, узлісся, узліссю, на узліссі, кровопролиття, кровопролиттю, у кровопролитті, відкриття, відкриттів, від­криттями, почуття, почуттів, у почуттях, узбіччя, узбіччю, на узбіччі, узвишшя, узвишшю, на узвишші. Подовження зберігається в похідних словах: гілля — гіллястий, життя — життєдайний.

Примітка 1. В іменниках середнього роду ІУ відміни подовжен­ня не відбувається: порося, теля, козеня, маля, оленя, вороненя та інші.

Примітка 2. Не відбувається подвоєння в іменниках середнього роду ІІ відміни на -я в початковій формі, якщо перед закінченням фіксується збіг двох приголосних, тобто немає позиції приголо­сного між двома голосними: зап'ястя, передмістя, щастя, тертя, осердя, причастя, перехрестя, узгір'я, недокрів'я; подібне явище характерне для похідних слів: подільський від Поділля, трипіль­ський від Трипілля, покутський від Покуття, закарпатський від Закарпаття, заліський від Залісся.

3.           У формі орудного відмінка однини перед закінченням -ю в позиції між двома голосними іменників жіночого роду ІІІ відміни: оже­леддю, сповіддю, маззю, памороззю, педаллю, фореллю, горизон­таллю, геранню, гортанню, іпостассю, м 'якоттю, пам 'яттю, міццю, подорожжю, північчю, ніччю, піччю, тушшю, розкішшю. Примітка. Проте при збігові двох різних приголосних подовжен­ня не відбувається: нехворощю (буква щ (ща) завжди позначає два звуки [шч]), жовчю, Керчю, фальшю, праведністю, начитаністю, поміркованістю, богобоязливістю, цікавістю, честю, матір'ю, кров'ю, любов'ю (у трьох останніх прикладах збіг приголосних [рй] та [вй]).

4.           Перед я, ю в прислівниках: зрання, навмання, спросоння, попід­тинню, попідвіконню.

5.           Перед є, ю (у просторіччі перед я) у формах теперішнього часу ді­єслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю, переллєш, налляти.