ІІ. Написання и, і, ї в іншомовних словах

магниевый скраб beletage

1.          В основах загальних іншомовних назв після дев'яти букв д (де), т (те), з (зе), с (ес), ц (це), ч (че), ш (ша), ж (же), р (ер) («де ти з 'ї­си цю чашу жиру») перед наступними приголосними, крім [й], пишеться и («правило дев'ятки»): динаміт, титул, фізика, ірига­ція, речитатив, джинси, цистерна, режим, шифр, агностицизм, афоризм, штатив, цистерна, джип, директор, цирк, шифер.

2.           Після всіх інших букв, тобто тих, що не входять до «правила де­в'ятки» (б (бе), п (пе), в (ве), м (ем), ф (еф), г (ге), ґ (ґе), к (ка), х (ха), л (ел), н (ен)), перед наступними приголосними пишеться і: кіно, архів, бізнес, міф, ефір, логіка, ніша, пілот, вібрація, колібрі, ліміт, бісквіт, адміністратор, нігілізм, вітамін, гідравліка, хірург. Винятки. Після літер, що не входять до «дев'ятки», и пишеться перед наступними приголосними, крім [й], у таких випадках:

а)    давно запозичених іншомовних словах: кипарис, бурмис­тер (але бургомістр), вимпел, єхидна, імбир, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера, бинт, графин, лимон, литав­ри, миш'як тощо;

б)    у словах, запозичених із східних мов, переважно тюркських:

башкир, гиря, калмик, кизил, кинджал, киргиз, кисет, киш­лак, кишмиш;

в)     у словах церковного вжитку: диякон, єпископ, єпитрахиль, єпитимія, камилавка, митра, митрополит, християн­ство тощо.

3.           На початку слів уживається і: ідея, ізольований, Іліада, ілюзія, ідіома, ієрогліф, ікебана, інтернет, імпульс, інгаляція, інтрига, Іран, Іртиш, Ірландія, Італія, Ісландія, Іо (жриця Гери), Ігуасу (водоспад), Ісалько (вулкан), Ідху (острів), Імоджен, Ібсен, Івон, Ізабелла.

4.          Після букв на позначення всіх приголосних звуків (крім [й]) пи­шеться і перед голосними та звуком [й] (я, ю, є, ї, й); іа в кінці слів передається звичайно через ія (у кінці деяких власних імен та прі­звищ — іа): архієрей, віолончель, гіацинт, діарама, міокард, сієста, тіара, фіаско, стронцій, радій, біоінженерія, істерія, антипатія, адаптація; Кіану, Віардо, Ліліан, Піаф, Аппіа, Клаудіа, Гарсіа. Іноді [і] в середині слова перед голосним переходить у [й] і відпо­відно передається на письмі: курйоз, серйозний, кар 'єра, п 'єса, бар 'єр.

5.          В абсолютному кінці невідмінюваних слів пишеться і: ралі, колібрі, жалюзі, харакірі, конфеті, попурі, візаві, парі, таксі, а також перед наступним приголосним у невідмінюваному слові гратіс і под.

6.          Ї пишеться після голосного: мозаїка, наївний, прозаїк, руїна, Ене- їда, Каїр, Ізмаїл, акмеїзм, акмеїст, хокеїст, іудаїзм, архаїзм, ате­їзм, егоїзм, героїзм, китаїст, бобслеїст, пантеїст, ліцеїст, дзю­доїст, каноїст.

Примітка. У складних словах, перша частина яких закінчується голосним, на початку другої частини пишеться і: староіндійський, но­воірландський, новоіракський.

7.          Після префіксів, що закінчуються голосним чи приголосним, пи­шеться на початку кореня і: антиісторичний, антиінфекційний, доімперіалістичний, заідеологізований, заімпонувати, заінтригу­вати, переінструментовка; безідейний, дезінсекція, дезінтегра­ція, дезінфекційний, дезінформація, розіграш.

8.          В іншомовних власних назвах и пишеться в таких випадках:

а) в основах власних імен, прізвищ, географічних назв після ши­плячих та [ц] перед наступними приголосними, крім [й], та в похідних від них словах: Абашидзе, Вашингтон, Джигарха- нян, Джинна, Джильї, Жильєрон, Тажибаєв, Цицерон, Цибо, Циммерманн, Жижка, Жирардо, Жискар, Чиковані, Чингісхан, Фучик, Шиллер, Ширак; Джибуті, Джизак, Чилі, Чикаго, Шинґу, Шицзячуан, Цилінь, Цинань, Цингай, Циндао, Цинцин- наті, Цицигар, Алжир, Гемпшир, Вірджинія, Лейпциг, Сан- Франциско; шиллерівський, чиказький, цинциннатський тощо;

б)    у географічних назвах з кінцевими -ида, -ика: Мексика, Фло­рида, Корсика, Атлантида, Балтика, Антарктида, Америка, Антарктика, Арктика, Атлантика, Африка. Але: Колхіда;

в)     у географічних назвах із сполученням -ри- перед приголосни­ми: Мадрид, Великобританія, Рига, Рим, Крит, Мавританія, Париж, Цюрих;

г)     в інших географічних назвах після д (де), т (те) та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Един­бург, Кордильєри, Сардинія, Скандинавія, Аргентина, Бра­тислава, Ватикан, Палестина, Тибет, Бразилія, Єгипет, Єрусалим, Китай, Пакистан, Сиракузи, Сирія, Сицилія, Ва- вилон, Ассиро-Вавилонія, Нью-Мексико, Бастилія, Киргизія, Узбекистан, Лідице, а також у похідних словах: бразилець, тибетський, аргентинський.

9. В інших випадках в іншомовних власних назвах пишеться і:

а)    в іменах та прізвищах (не після шиплячих та ц): Діллі, Кім- берлі, Гурамішвілі, Бінош, Пікфорд, Рікатто, Пертіні, Емі- неску, Міцу, Жеріко, Бріка, Фрідріх, Діккенс, Дідро, Дізель (але дизель), Зільберт, Грімм, Россіні;

б)    у географічних назвах (не після шиплячих, [ц, р, д, т] тощо): Сідней, Занзібар, Лісабон, Гельсінкі, Гельсінгфорс, Вільнюс, Гімалаї, Нікарагуа, Зімбабве, Пількомайо, Ківу, Віші;

в)     перед голосними та [й]: Маріо, Жіоно, Фабліо, Тиціан, Чіау- релі, Чіампі; Чіапас, Чіуауа, Шіофок, Кабу-Фріу (мис), Адрі­атика, Онтаріо, Австрія, Греція, Ріо-де-Жанейро, Ріо-Гран- де, Ріу-Неґру;

г)     в абсолютному кінці невідмінюваних назв: Бахрі, Сент-Екзю- пері, Леонардо да Вінчі, Сінді, Барбі, Шаші, Тімоті, Джеррі, Пірі, Лі, Нуралі, Джанні, Луїджі, Одрі, Демі, Наомі, Бетті, Ріккі; Сочі, Поті, Капрі, Нансі (місто), Міссурі, Нью-Джер- сі (штати), Малі, Сомалі (країни), Босумтві, Ері (озера), Мак­кензі (затока), Ай-Петрі (гора), Стромболі (вулкан), Калахарі. Але: Лао-Цзи, Менцзи, Духовни, Керогли, Язгельди, Берди, Акушти, Асли, Назли; Янцзи тощо.