W. М'який знак в іншомовних словах

магниевый скраб beletage

1. М'який знак в іншомовних словах пишеться після літер д (де), т

(те), з (зе), с (ес), л (ел), н (ен):

а)    перед я, ю, є, ї, йо, о: конферансьє, альянс, монпансьє, ві­ньєтка, вольєр, браконьєр, коньяк, павільйон, батальйон, медальйон, каньйон, шиньйон, шампіньйон, компаньйонка, ате­льє, пасьянс, мільярд, ксьондз; Марсельєза, Лавуазьє, Люсьєн, Маттью, Жульєтт, Альєнде, Шарпантьє, Мерсьє, Дьюї, Ка- льяо (порт), Дьєнб 'єнфу (військова база), Ель Ніньо (течія);

б)    відповідно до вимови після л (ел) перед приголосним: ас­фальт, мультфільм, альбатрос, фальсифікація, тальк, аль­труїст, Альваро, Гюльчатай, Дельфи, Нельсон, Пількомайо (річка), Ісалько (вулкан), Вальпараїсо, Акапулько (порти), але: залп, болт, катафалк, напалм, полк тощо;

в) відповідно до вимови в кінці слів: фланель, падеспань, ду­ель, ферзь, діагональ, вуаль, шампунь, мечеть, Адель, Нінель, Етель, Булонь, Базель, Рафаель, але: бал, метал, рулон, шо­колад, набат, полонез, пафос. 2. М'який знак не пишеться:

а)    перед я, ю, коли вони позначають сполучення напівм'якого приголосного з [а, у]: мадяр, тюбик, нюанс, ілюзія, тюль, люкс, Цюрих, Аляска, Дрю, Дюма, Золя, Лю, Ніколя, Кюсю (острів);

б)    в абсолютному кінці слова після ц (це), у тому числі в кін­ці власних імен, прізвищ, прізвиськ німецького походження:

шприц, плац, палац, Суец, Фріц, Ганц, Гольц, Фільц, але: пуер­ториканець, мексиканець, австралієць тощо, бо суфікс -ець — український і завжди пишеться з м'яким знаком на кінці.

Інші складні випадки правопису іншомовних слів

1.         У словах, запозичених із французької мови, після букв на позна­чення шиплячих ж (же), ш (ша) пишеться українська літера у, а не ю: журі, парашут, брошура, Жуль Верн, Жусьє, а також з у пи­шуться слова: парфуми, парфумерія.

2.          У позиції між двома голосними в запозичених загальних назвах звук [й] не передається додатково окремою буквою: буєр, конвеєр, лояль­ний, параноя, плеяда, рояль, саквояж, секвоя, фаянс, феєрверк. Винятки: фойє, майя (народність); Гойя, Савойя, Фейєрбах тощо, а також війя (дишель у воловому возі).

Українська латиниця

Близькою до правопису слів іншомовного походження є інша про­блема: передача українських власних і загальних назв засобами ла- тиничного письма, так званою українською латиницею, у паспортах, угодах, оголошеннях, вивісках, документах, інформаційних банках, у міжнародних телеграмах, електронній пошті, на картах і в інших

друкованих та телекомунікаційних джерелах. Розробка стандарту укра­їнської латиниці запропонована Термінологічною комісією з природ­ничих наук Київського університету імені Тараса Шевченка, схвалена низкою вітчизняних та закордонних організацій, комісій, конференцій. Наприклад, правильно латиницею потрібно записувати Ukrajina, Kyjiv (Україна, Київ), а не Ukraine, Kyiv чи якось інакше. У поемі «Трубить Трубіж» Борис Олійник заступився за самоназву «Україна»: Новий хазяїн світового чину Твій рід і люд наївний, як курей, Заманить вміло в імпортну торбину І Україну нарече. Юкрейн.

Один з авторів та популяризаторів української латиниці Максим Вакуленко пропонує стандартизувати написи на упаковках української продукції, що йде на експорт: Vyrib Ukrajiny (Виріб України), Zrobleno v Ukrajini (Зроблено в Україні).

Апостроф уживається перед ja, ju, je, ji, jo за відсутності м'як­шення та на межі складних слів для роздільної вимови j з наступними голосними: bur'jan, Volynj'avto, raj'uprava.

Кирилиця

Латиниця

Міжнародна транскрипція

1

а А

a A

[a]

2

б Б

b B

[b]

3

в В

v V

[v] / [w]*

4

г Г

gh Gh

[Y]

5

ґ Ґ

g G

[g]

6

д Д

d D

[d]

7

е Е

e E

[e]

8

є Є

je Je

[je] / ['e]**

9

ж Ж

zh Zh

[3]

10

з З

z Z

[z]

11

и И

У Y

[У]

12

і І

i I

[i]

Кирилиця

Латиниця

Міжнародна транскрипція

13

ї Ї

ji Ji

[ji]

14

й И

j J

[j]

15

к К

k K

[k]

16

л Л

l L

[l]

17

м М

m M

[m]

18

н Н

n N

[n]

19

о О

o O

[o]

20

п П

p P

[p]

21

р Р

r R

[r]

22

с С

s S

[s]

23

т Т

t T

[t]

24

у У

u U

[u]

25

ф ф

f F

[f]

26

х Х

kh Kh

[h]

27

ц Ц

c C

[ts]

28

ч Ч

ch Ch

ЙЛ

29

ш Ш

sh Sh

[J]

30

щ Щ

shch Shch

[ДЛ

31

ь

j

[']**

32

ю Ю

ju Ju

[ju] / ['u]**

33

я Я

ja Ja

[ja] / ['a]**

Примітка: * — у кінці слова та перед голосними, ** — після при­голосних.

Вправа 66

Перекладіть слова українською мовою, поясніть їх правопис. Дезинформация, жюри, аксиома, мотто, акционер, алгоритм, дискриминация, иерархия, маникюр, педикюр, номинальньїй, та- рификация, циркуляр, утилитарньїй, трансмиссия, дифференциал,

гидроаккумулятор, рессора, буддизм, турбокомпрессор, масса, тон­на, Ватт, ватт, корректор, ко^ффициент, шасси, процесс, маккартизм, дезинтеграция, ^ффективность, компьютеризация, компаньон, мил- лион, территория, инновация, маррист, диссертация, аттестат, ирра- циональньїй, голландский, марокканец, кастинг, диктофон, дизель.

Вправа 67

Перепишіть власні назви, вставляючи, де це потрібно, пропу­щені букви.

Алж...р, Д...зель, м. Вашингтон, Джордж Вашингтон, Арген- т.на, Рус.о, Баст.лія, Тор.ічел.і, Калькут.а, Флор.да, С.ц.лія, Корс.ка, Мекс.ка, Вірдж.нія, Ч.каго, Ґр.ґ, Мадр... д, Братислава, Браз.лія, Вав.лон, Ват.кан, Кен.еді, С.рія, Гр.нв.ч, Скандинавія, Т.бет, Ж.ль Верн, Лід.це, Ж.льєн, Ч.нгісхан, Гар.бал.ді, С.ракузи, Йоган.есбурґ.

Вправа 68

Наведені слова запишіть українською мовою. Поясніть уживання чи невживання в них апострофа та м 'якого знака.

Фельдьегерь, монсеньор, дюшес, рантье, брошюра, Ружье, Ньютон, курьезньїй, Ривьера, портьера, компьютер, кутюрье, шампиньон, ко- ньюнктивит, Бретань, Женевьева, арьергард, Лавуазье, папье-маше, Севилья, Цюрих, фокстерьер, мезальянс, Су^ц, Булонь, Дельфьі, Барбюс, шиньон, коньюнктура, Кордильерьі, бульон, конферансье, карьера, ко- ньюнктива, Ньюфаундленд, трильон, каньон, мюзикл, модельер.

Вправа 69

I.            Використовуючи слова іншомовного походження, напишіть твір на одну з тем: «Місця, у яких я мрію побувати», «Чи поєднувані геній і злодійство», «Моя книжкова полиця».

II.           Запишіть латинськими літерами власне ім'я, прізвище, по бать­кові, місце народження, а також 20 українських географічних назв, пов'язаних з Вашою малою батьківщиною. Для цього скористайтесь українською латиницею.

Вправа 70

Запишіть слова іншомовного походження, пов 'язані з Вашим май­бутнім фахом, згрупувавши їх за розділами:

а)      неподвоєні й подвоєні букви на позначення приголосних;

б)      уживання літери і;

в)      уживання літери и;

г)       апостроф;

ґ) м'який знак (до кожного розділу підібрати не менше 20 слів). Вправа 71

Перепишіть речення, розкриваючи дужки, поясніть написання слів іншомовного походження.

I.            1. Ми віримо в магію небес, але не віримо в ма(н,нн)у небесну (І. Драч). 2. Бу(д,дд)(и,і)сти вважають, що камінь — кінцева суть при­роди, скелет її, а вода — її кров (З газети). 3. Єп(и,і)трахиль (широка, довга, гаптована золотом смуга, обернена довкола шиї) є символом Бо­жої благодаті, що сходить на священика для здійснення ним служіння (Із журналу). 4. Баро(к,кк)о — це стиль тих церков — шедеврів сім­надцятого — вісімнадцятого століть, які стали візитною карткою України в усьому світі (Із журналу). 5. Зараз здається, що я — на гіл(ьо,ьйо)тині, й ось-ось має опуститися смертельна сокира (Є. Гуцало). 6. Золота бу(л,лл)а, видана 1356 року імператором Італії та Німеччини Карлом ІУ Люксембурзьким, — найславніша з усіх золотих бу(л,лл), оскільки визна­чала правові основи політичного устрою Німеччини ХІУ століття (З по­сібника). 7. Про ту важку од(и,і)(с,сс)ею одинадцятилітнього підлітка та його подальшу долю читач згодом дізнається з творів автора [Григора Тютюнника] (Б. Олійник). 8. Мені про Та(л,лл)і(н,нн) розказували, про фі(н,нн)ів, які туди приїжджають, вони ж там з естонцями якісь близькі родичі, то у них взаємна ностальгія (Є. Гуцало). 9. Під час навчання гри на фортеп(і,и)ано необхідно досконало вивчити всі га(м,мм)и. 10. Може, фотозбільшувач пособить розгадати і(р,рр)еальність чужої психіки і, роз­гадана, і(р,рр)еальність уже не буде і(р,рр)еальністю?.. (Є. Гуцало).

II.         1. Перші давньоримські історики, які описували події в хро­нологічній послідовності, за роками, називалися а(н,нн)алісти-лі-

тописці (Із словника). 2. Га(м,мм)а-метод — це метод розвідування ко - рисних копалин, що ґрунтується на вимірюванні інтенсивності ви­промінювання природних радіоактивних елементів, які є в гірських породах (Із словника). 3. Кам(и,і)лавкою в країнах Близького Сходу називають шапку з верблюжої вовни; у православних ченців та свя­щеників це висока шапка з фіолетового оксамиту, право носити яку да­вали за особливі заслуги (Із словника). 4. Пе(н,нн)і, або пенс, — дрібна розмінна монета, що використовується у Великій Бр(и,і)танії та Фін­ляндії (Із словника). 5. Слово «ма(к, кк)(и,і)авел(и,і)зм» походить від імені політичного діяча Флорентійської республіки Н. Ма(к,кк)(и,і)а- ве(л,лл)і (1469-1527) й означає політику, яка здійснюється підступни­ми методами, не гребує нічим заради досягнення мети (Із словника). 6. І(р,рр)еальний світ, який не існує в дійсності, а тільки в мисленні чи змодельований на комп...ютері, останнім часом іменується в(и,і)рту- альним. 7. І(н,нн)овації активно поширюються не лише в науково-тех­нічній царині, а й у фінансово-кредитній, організаційно-управлінській, навчально-освітній та інших галузях. 8. М(и,і)тра — л(и,і)тург(и,і)йний головний убір вищого духовенства хр(и,і)ст(и,і)янських церков (УСЕ). 9. І мудрість йшла, як сон і парано(й)я, Сновида лжива між живих сно­вид (І. Драч). 10. Музики розставили свої п.юпітри, порозкладали ноти (І. Нечуй-Левицький).

©0> Студентська телеграма: «Папа, терміново вишли гроші!» Адре­са: «Ватикан. Папі».

§ 24. Передача слов'янських власних назв українською мовою

І. Передача російських власних назв українською мовою

І. Російська буква е в українських відповідниках передається:

1. Буквою е після приголосних: Кузнецов, Лермонтов, Державін, Александров, Венгеров, Веселовський, Озеров, Петров, Степанов,

Федін; Бездна, Верхоянськ, Воронеж, Зеленодольськ, Новочер­каськ; Ветлуга, Лена, Нева, Онега, Пенза.

2. Буквою є:

а)    на початку слова: Євдокимов, Єгоров, Євтушевський, Єлан- ський, Єршов, Єрошкін, Єпіфанов; Єнісей, Єйськ, Єкатерин­бург, Єлець;

б)    у середині слів після голосного та при роздільній вимові піс­ля приголосного (тобто після апострофа чи м'якого знака):

Бердяєв, Буєраков, Вересаєв, Гуляєв, Достоєвський; Аляб 'єв, Афанасьєв, Григор'єв, Євгеньєва, Зинов'єв; Єгор'євськ, Кол­гуєв, Посьєт;

в)     після приголосних (за винятком літер на позначення ши­плячих звуків ж (же), ч (че), ш (ша), щ (ща), а також р (ер) і ц (це)) у суфіксах -єв, -єєв: Ломтєв, Медведєв, Алексєєв, Ве- денєєв, Гордєєв, Матвєєв, Менделєєв; Лежнєво, море Лаптє- вих, але: Плещеєв, Подьячев, Нехорошев, Бестужев, Тютчев, Андреєв, Лазарев, Писарев, Рум 'янцев, Мацеєв; Плещеєво, Ржев, мис Рум 'янцева;

г)     коли російській літері е кореня відповідає в українських ана­логічних загальних назвах і, що не чергується з [е] у від­критому складі, тобто походить з давньої літери t (ять): Бєлінський, Бєлов, Бєлий; Бєлгород, Бєлово, Бєлорєцьк (рос. — бельїй; река, укр. — білий, білого; ріка, рікою), Звє- рев (рос. — зверь, укр. — звір, звіра), Сєров (рос. — серьій, укр. — сірий, сірого), Мєщанінов (рос. — мещанин, укр. — міщанин, міщанином), Рєпін (рос. — репа, укр. — ріпа, рі­пою), Твердохлєбов (рос. — хлеб, укр. — хліб, хліба), Лєсков, Лєснов (рос. — лес, укр. — ліс, лісу), Мєстечкін (рос. — мес- то, укр. — місце, місцем), Пєшковський (рос. — пешком, укр. — пішки), Столєтов (рос. — лето, укр. — літо, літа (застар. рік)); Бєжецьк (рос. — бежать, укр. — бігти, бі­гають), Благовєщенськ (рос. — весть, укр. — вість, вістю), Желєзноводськ (рос. — железо, укр. — залізо, залізом), Орє- хово-Зуєво (рос. — орех, укр. — горіх, горіха).

Примітка 1. Якщо в українській мові [і] чергується з [е], то в укра­їнському відповіднику власної назви пишеться е: Лебедєв (рос. — ле- бедь, укр. — лебідь, лебедя), Каменєв (рос. — камень, укр. — камінь, каменя), Хмельов (рос. — хмель, укр. — хміль, хмелю) тощо.

Примітка 2. У географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською загальною назвою, така бук­ва е передається через і: Арабатська Стрілка, річка Біла, озеро Біле, Вітка, Лісна, Негоріле, Піщане, Сінне, Сірий мис, Біловезька Пуща, Цілиноград і под.

Російська буква е передається:

1.           Сполученням йо на початку слова, у середині після голосних, а також після б (бе), п (пе), в (ве), м (ем), ф (еф), після букв, що по­значають шиплячі, коли е позначає звукосполучення [й+о]: Йол- кін, Бугайов, Нейолов, Окайомов, Воробйов, Соловйов, Ручйов; Йолкіно, Соловйово.

2.            Через ьо в середині слова після приголосних, коли е позначає спо­лучення м'якого приголосного з [о]: Алфьоров, Верьовкін, Дьор- нов, Корольов, Новосьолов, Семьоркін, Тьоркін, Найдьонов; мис Дежньова, ріка Оленьок.

Примітка. Але в прізвищах та географічних назвах, утворених від спільних для української й російської мов імен чи загальних назв, пи­шеться е: Артемов, Семенов, Федоров; Березіно, річка Березова, Орел.

3.            Через о після шиплячих під наголосом: Грачов, Лихачов, Пугачов, Хрущов, Горбачов, Щипачов, Щокін; Сичовка, Рогачово, Щокіно, Жолча (рос. Желча).

Російська буква и передається:

1. Літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і [ц]): Ігнатов, Ісаєв, Ігнатьєв; Гагарін, Мілютін, Кірсанов, Ба- гіров, Мічурін, Пушкін; Ігарка, Іжевськ, Іркутськ, Ільмень, Ін­дигірка, Іртиш; Бородіно, Ольгіно, Білібіно, Воткінськ, Кінешма, Челябінськ, Двіна, озеро Селігер; а також у кінці географічних назв: Поті, Сочі.

2.           Літерою ї після голосного й при роздільній вимові після приголо­сних (тобто після м'якого знака та апострофа): Воїнов, Ізмаїлов, Ільїн, Гур 'їн; Троїцьк, Ільїнка, Ананьїно, Мар 'їно.

3.           Літерою и:

а)    після букв, що позначають шиплячі (ж (же), ч (че), ш (ша), щ (ща)), та ц (це) перед наступними приголосними: Пущин, Чичиков, Житков, Шишкін, Щипачов, Гаршин, Гущин, До- рожин, Лучин, Щиглов, Цецилін; Чита, Тушино, Жигалово, Жила Коса, Ачинськ, Чирчик, Єгоршино, Ішим, Камишин, Щигри, Цимлянськ;

б)    у власних назвах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української та російської мов, у тому чис­лі й географічних назвах, утворених від загальних назв та імен із суфіксами -ин, -инськ: Тихомиров (бо тихий і мир), Борисов (бо Борис), Кисельов (бо кисіль), Митрофанов (бо Митрофан), Титов, Сидоров, Липецьк, Ботвинник, Ва­вилонський, Виноградов, Данилов, Никифоров (бо Никифор, хоч існує і Ничипір), Кантемир, Кирилов (рос. Кирила і Ки- рилл), Миронов, Мишкін, Одинцов, Пивоваров, Пиляєв, Тимо- фєєв; Гаврилово, Дмитров, Михайловське, Синельникове, Кисловодськ; Березина, Гусине Озеро, Дудинка, Жабинка, Карпинськ, Крутинське, Правдинськ.

Примітка 1. Якщо для прізвищ чи географічних назв вихідними є імена, відмінні від українських, то ці власні назви передаються за­собами української графіки відповідно до вимови в російській мові (тобто з і): Нікітін, Ніколаєв, Філіппов; Ніколаєвськ-на-Амурі; як виняток, назва українського міста Миколаїв російською пере­дається як Николаев.

Примітка 2. І зберігається, якщо прізвища та географічні назви утворені від людських імен, які в українській пишуться через і: Леонідов; Леонідово;

в)     у префіксі при-: Прибилкін, Привалов, Пришвін; Прикумськ, Приволжя, Примор'я;

г)     у суфіксах -ик-, -иц-, -ич-, -ищ-: Новиков, Мечников, Голиков, П'ятницький, Станюкович, Радищев, Крутиков, Григорович, Кулинич, Трублаєвич, Голицин, Палицин, Татищев; Зимов- ники, Бронниці, Котельнич, Митищі, Тупик, Боровичі, Оси­повичі, Углич, Гливиці, озеро Колвицьке, Луховиці, Ртищево;

ґ) у складних географічних назвах, де и — сполучний голосний: Владивосток, Владимир, П'ятигорськ, Семипалатинськ;

д)    у закінченні географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа: Березники, Валуйки, Горки, але: Жигулі (бо в російській мові в цьому слові м'яка основа);

е)     у словах Сибір, Симбірськ та похідних від них, наприклад: Новосибірськ.

IV.        Російська буква ьі передається українською літерою и: Кру­тих, Рибаков, Циганков, Чернишов; Викса, Витегра, Сизрань, Чебок­сари, Сиктивкар, Шахти.

V.          Російська літера ^ передається через е: Еренбург, Ейзенштейн; Ельбрус, Емба (річка).

VI.        У словах Росія, російський, Білорусія, білоруський не подвоюєть­ся буква с (ес).

Прізвища та географічні назви з прикметниковими закінчен­нями передаються так:

1.          У прізвищах закінчення -ьій через -ий; -ий після твердого при­голосного — через -ий; після м'якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бєлий, Горький, Крайній; Бєла, Горова, Крайня. Закінчення -ой передається через -ой: Донськой, Полевой, Толстой, Руцькой.

2.           У географічних назвах закінчення -ьій, -ой — через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий, після м'якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я; -ое, -ее — че­рез -е, -є: Грозний, Становий (хребет), Великий Устюг, Оленій (острів), Лиха, Нижня Тунгуска, Чусова, Благодарне, Бологе, Май- ське, Покровське, Углове.

3.           Російські назви з кінцевими -ово, -ево та -ино передаються че­рез -ово, -єво та -іно(-їно), після шиплячих  ино: Внуково, Орє-

хово-Зуєво, Бородіно, Мар 'їно, Пушкіно, Єгоршино, Рощино.

4.           Прикметникові закінчення географічних назв -ьіе, -ие передають­ся через і: Нові Ключі, Карські Ворота, Чисті Пруди.