І. Чергування У — В

магниевый скраб beletage

1. В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префік­си у-, в- чи початкові звуки кореня.

У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких

для вимови:

а)    між приголосними: Дзвенить у зорях небо чисте (Д. Павлич- ко); собор увесь якийсь наповнений (О. Гончар). Шлях у міс­то мені вже знайомий був... (ПанасМирний);

б)    на початку речення перед приголосними: Упаду я зорею, Мій вічний народе, На трагічний і довгий Чумацький твій шлях (В. Симоненко). У двері знову дятлом забили чиїсь пальці (М. Стельмах). У Києві говорять інакше, ніж у Львові, — І чорногуз, і бусол, лелека і боцян... (Д. Білоус);

в)     незалежно від закінчення попереднього слова перед наступ­ними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв, зв, дв, гв, сф і под.: Як гарно: калиновий вітер у світі, ві­тер добра, краси, надій (М. Стельмах). Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ (І. Франко). Спільна дорога у всіх дівчат, та окремий у кож­ної шлях (М. Рильський); відзначено у зверненні; працювати у сфері освіти; плавати у Двіні; пірнати у хвилі; побувати у Льва; куля у гвинтівці;

г)     після паузи, що на письмі позначається будь-яким розді­ловим знаком, перед приголосним: Ось тут опинився, у цім крайсвітнім вигнанні (О. Гончар). Лише зустріне — уже й хвалиться чим-небудь. Слово «овоч» («овочі») — запозичення зі старослов 'янської мови, у якій воно мало значення «те, що росте» (Зі словника).

Примітка. Іноді прийменник у набирає форм ув, уві, вві: був ув економії; бачив уві сні; бачила вві сні.

В уживається для того, щоб уникнути збігу голосних:

а)    між голосними: Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не беру в дорогу Лиш згорточок старого полотна І вишите моє життя на ньому (Д. Павличко); навчатися в університеті; зазначено в афіші;

б)    на початку речення перед голосними: В Узбекистані дощі — дуже рідкісне явище (З довідника). В Обухівку Давид прий­шов зарані — саме школярі сходились до школи (А. Головко). В орфоепічному словнику подано транскрипцію слів, яка ві­дображає їх правильну вимову. В одному селі жив собі убо­гий чоловік Петро Клепало з жінкою Марусею (І. Нечуй-Ле- вицький).

в)     після голосного перед більшістю приголосних, крім в, ф, хв, льв, св і под. (див.: п. 1; в): Ходімте в сад (М. Вінгранов- ський); водило в безвісті життя (Д. Павличко). Все погане, що було в житті, одсувалося назад, блідло (М. Коцюбин­ський); пізно вже;

г)     у середині речення після розділових знаків перед буквою на позначення голосного: Меморіальні музеї у Волгограді, Брес­ті, в одеських і керченських катакомбах (З довідника).

У — В не чергуються:

а) у словах, що вживаються тільки з в або тільки з у: вдача, вклад, вправа, вступ (і удача, уклад, управа, уступ — з іншим значенням); взаємини, влада, власний, властивість, вплив, вди­хати, вдумуватися, вторгнення, взірець, внутрішній і т. ін.; увага, ударник, узбережжя, указ, умова, усталення, узагаль­нено, утроба, уродженець, угорка, утопія, установа, уява, а також у похідних утвореннях: вступний, владар, уважність, ударницький, умовний тощо;

б) у власних назвах і словах іншомовного походження: Владикав- каз, Внуково, Врадіївка, Вронський, Всеслав, Владислава, Уганда, Урарту, Умань, Уваров, Ульбрихт, Уляна; ультрацентрифуга, ур­банізація, устриця, утилізація, унісон, утрирування тощо. Примітка 1. Чергування у — в можливе на початку чоловічого імені Улас — Влас: Ой не хочу за Пилипа, піду я за Власа (Народна пісня). Сивий Вовкогін Улас... стоїть з двома круторогими волами на скіфській могилі (О. Довженко).

Примітка 2. У поезії поряд із звичайною формою Україна іноді вживається Вкраїна: Люблю, як щиру, вірну дружину, Як безталанную свою Вкраїну (Т. Шевченко).