V. Інші засоби усунення збігу голосних та приголосних

магниевый скраб beletage

1. У випадках, коли корінь слова починається сполученням приголо­сних (рідше — подовженим звуком), як правило, після кінцевої лі­тери на позначення приголосного звука префіксів з-, роз-, від- та ін. з'являється і: зізнання, зіткнення, зіскакувати, зіставляти, зі­тхати, зіпсувати, зібрання, зіллється, розірвати, розіграти, ро­зіслати, розійтися, розіллєш, віділлються, відімкнути, відірвати, відібрати, увімкнути.

І вживається також у словах із сполученням губного та звука [й] на початку кореня (у таких випадках орфографічно після букв на по­значення губних фіксується апостроф перед наступними літерами я, ю,

є): зіб'ється, зів'яти, зів'ються, зім'яти, зіп'ястися, розім'яти, розі- п 'ясти, відіб 'ються.

У деяких словах префікс зі- чергується із зо-: зігрівати й зогрівати, зімлівати й зомлівати, зіпрівати й зопрівати, зітліти й зотліти.

2.           I (або о) з'являється й у кінці прийменників перед сполученням приголосних наступного слова: Переді мною пропливла ніким не вигадана повість життя Рудого і Павла, — я тільки й взяв, на­певне, лишку, що дав їм інші імена (М. Упеник); зі (зо) мною; пе­редо мною; наді (надо) мною тощо.

3.           Буква на позначення голосного може з'являтися й у кінці деяких прислівників перед приголосним наступного слова: знову заві­тав — знов оголосив, пізніше прочитали — пізніш атакували.

4.           Після букв на позначення приголосних уживаються частки би, же, а після літер на позначення голосних — б, ж: Себелюбцем, рабом своїх забаганок, черстводухом жорстоким — хотів би ти ста­ти таким? (0. Гончар); цинік... заґелґотів би гусаком (М. Стель­мах). А місяць все такий же: і молодик, і повен... (Л. Костенко); хотіла б; така ж; ріс би; росли б; як же; коли ж.