магниевый скраб beletage

Приголосні — це такі звуки, при вимові яких струмінь видихува­ного повітря зустрічає й долає різні перешкоди. Ці перешкоди є при­чиною виникнення шумів, а наявність шуму — основна ознака при­голосних звуків.

Класифікація приголосних

І. За місцем творення (інакше — за активним мовним органом)

усі приголосні поділяються на:

1. Губні (утворюються зближенням чи зімкненням нижньої губи з верхньою губою або з верхніми зубами): [б, п, в, м, ф] (запам'ято­вуються за допомогою вислову «Мавпа Буф»).

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

2.           Язикові (активний мовний орган — язик):

а)    передньоязикові (активний мовний орган — кінчик і пере­дня частина спинки язика):

•                                зубні (утворюються зближенням чи зімкненням кінчика язика з верхніми зубами або альвеолами): [д, д', т, т', з, з', дз, дз', с, с', ц, ц', л, л', н, н'] («Де ти з 'їси ці лини» + [дз], усі зазна­чені звуки утворюють пари твердих та м'яких приголосних);

•                                  передньопіднебінні (утворюються зближенням відтягну­того назад кінчика язика з твердим піднебінням): [ж, ч, ш, дж, р, р'] (усі шиплячі + [р, р']);

б)    середньоязиковий (твориться за активної участі середньої частини спинки язика, що піднімається й зближується з твер­дим піднебінням): [й];

в)     задньоязикові, або задньоротові (творяться за активної участі задньої частини спинки язика, що зближується з м'я­ким піднебінням): [ґ, к, х].

3.          Глотковий (фарингальний — від грецьк. yapvy^ — глотка) (тво­риться зближенням активного органу — м'язів задньої частини глотки — та коренем язика): [г].

ІІ. За способом творення (інакше — за характером перепони, яка

виникає між активним та пасивним мовним органом, і способом її по­долання):

1. Зімкнені (при вимові цих звуків активний та пасивний органи

змикаються):

а)    проривні (чисті зімкнені) (під час їх вимови активний і па­сивний мовні органи утворюють зімкнення, яке проривається струменем видихуваного повітря): [б, п, д, д', т, т', ґ, к];

б)    зімкнено-щілинні (африкати — лат. affricare — терти) (під час їх вимови активний та пасивний органи спочатку утво­рюють зімкнення, а потім вузьку щілину, через яку проходить струмінь видихуваного повітря): [ц, ц', дз, дз', ч, д"ж];

в)     зімкнено-прохідні (носові) (м'яке піднебіння опускається й закриває вхід у ротову порожнину, струмінь видихуваного повітря проходить через носову порожнину): [м, н, н'].

2.           Щілинні (активний і пасивний органи утворюють вузьку щілину):

а)    серединні (під час їх вимови струмінь видихуваного повітря проходить уздовж посередині язика, краї якого з боків при­тиснені до верхніх зубів, утворюючи своєрідний жолобок): [в, ф, й, з, з', с, с', ж, ш, г, х];

б)    бокові (під час їх вимови крила язика опущені й струмінь ви­дихуваного повітря проходить з обох боків): [л, л'].

3.          Дрижачі (вібранти) (кінчик язика 3-4 рази то зближується з під­небінням, то утворює з ним вузьку щілину): [р, р']. Примітка. Як правило, ця класифікація (ІІ) у школі не вивчається.

III.      За участю шуму й голосу:

1.          Сонорні (від лат. sonorus — дзвінкий) — це приголосні звуки, при вимові яких голос переважає над шумом: [м, в, н, н', л, л', р, р', й] («ми винили рій»).

2.           Шумні — приголосні звуки, що творяться за допомогою більшої частки шуму, меншої голосу чи тільки за участю шуму. Шумні поділяються на:

а)    дзвінкі — це приголосні звуки, при вимові яких шум пере­важає над голосом: [б, д, д', дз, дз', з, з', дж, ж, ґ, г] («буде гоже ґедзю у джазі»);

б)    глухі — це приголосні звуки, при вимові яких бере участь лише шум: [п, т, т', ц, ц', с, с', ч, ш, к, х, ф] («усе це кафе «Птах і чаша»).

Дзвінкі та глухі утворюють 11 пар: [б - п], [д - т], [д' - т'], [з - с], [з' - с'], [дз - ц], [дз' - ц'], [ж - ш], [дж - ч], [г - х], [ґ - к], глухий [ф] не має пари дзвінкого.

IV.        За м'якістю — твердістю (за підняттям середньої частини спин­ки язика до твердого піднебіння).

1. Постійно м'який (пригадайте, що за місцем творення цей звук середньоязиковий, тобто завжди при його вимові середня частина спинки язика найближче піднімається до твердого під­небіння): [й].

2.           М'які (середня частина спинки язика наближається до твердого піднебіння): [д', т', з', с', ц', л', н', дз', р'] («де ти з'їси ці лини» + [дз', р']);

3.           Тверді (середня частина спинки язика додатково не піднімається до твердого піднебіння): [д, т, з, с, ц, л, н, дз, р].

Тверді та м'які приголосні утворюють 9 пар: [д - д'], [т - т'], [з - з'], [с - с'], [ц - ц'], [л - л'], [н - н'], [дз - дз'], [р - р'].

4.           Постійно тверді (м'якими не бувають): [б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, дж, ґ, к, х, г] (13 приголосних, серед яких усі губні, шиплячі, за­дньоязикові та глотковий). Перераховані приголосні звуки мо­жуть бути тільки напівм'якими, тобто при їх вимові середня час­тина спинки язика має незначний ступінь підняття до твердого піднебіння. Про випадки (позиції) уживання напівм'яких при­голосних див.: § 2, ІІ, п. 7.

V. За характером звучання (за акустичним враженням):

1.          Шиплячі (під час їх вимови посередині язика одночасно утворю­ються дві щілини: перша — між кінчиком язика й переднім краєм твердого піднебіння навпроти альвеол, друга — між задньою час­тиною спинки язика та переднім краєм м'якого піднебіння; про­ходячи через дві щілини, струмінь повітря утворює характерний шум, що нагадує шипіння): [ж, ч, ш, дж].

2.           Свистячі (при вимові цих звуків утворюється зімкнення, а потім щілина між кінчиком язика й ділянкою біля верхніх зубів та аль­веол; повітряний струмінь протискується крізь щілину, ударяється об верхні зуби, і внаслідок цього утворюється різкий шум, що на­гадує свист): [з, з', с, с', дз, дз', ц, ц'].

Шиплячі та свистячі утворюють пари, які можна запам'ятати за ви­разом «ще їжджу» — тут представлені всі шиплячі: буква щ (ща) позначає звуки [ш] і [ч], а далі йдуть [ж] і [дж], якщо ці два слова вимовити так, як мала дитина, то отримаємо парні свистячі «сце їз- дзу», але варто врахувати, що шиплячі бувають лише твердими, а свистячі — і твердими, і м'якими. Таким чином, отримуємо про­тиставлення: [ш - с, с'], [ч - ц, ц'], [ж - з, з'], [дж - дз, дз'].