ІУ. Поділ іменників на відміни та групи

магниевый скраб beletage

Відповідно до того, як змінюються, іменники в українській мові поділяються на чотири відміни.

До жодної з відмін не належать:

а)    іменники, що вживаються лише в множині: витребеньки, ліки, кошти, Суми, сани, джинси, шорти;

б)    незмінювані іменники: лобі, фрикасе, травесті, драпрі, порт­моне, боа, ландо, Робертіно, Осло, аріозо, Онтаріо, Борнео;

в)     субстантивовані прикметники, дієприкметники, числівни­ки, займенники (тобто ті, що перейшли в іменники): Кро- пивницький, Садовська, Братське, Вишневе, Лозова Перша, хворий, учений, кохана, перше, друге, третє (про страви), Несвоя (населений пункт), «Твоє» (кафе), «Вечірній» (рес­торан), «Зоряний» (кінотеатр), «Дзеркальний» (гастроном), «Ніжне» (печиво).

До І відміни належать: іменники переважно жіночого й деякі імен­ники чоловічого та подвійного роду із закінченням -а, -я в називному відмінку однини: кутя, субота, вендета, бесіда, дисципліна, толока,

фіалка, молитва, галюцинація, орхідея, воєвода, дядя, староста, голо­ва, суддя, рубака, зівака, молодчага, сердега, приблуда, замазура, не­доторка, а також іменники на -ище, утворені від слів жіночого роду: ручище, хмарище, головище, бабище, ножище, ямище. До ІІ відміни належать:

а)    іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним основи та із закінченням -о в називному відмінку однини (переважно назви осіб): потяг, горіх, клен, каштан, півень, спокій, король, вівчар, репортаж, резонанс, хвалько, батько, Дніпро, татуньо, Данило;

б)    іменники середнього роду із закінченнями -о, -е(-є), -я (крім імен­ників, що при відмінюванні набувають суфіксів -ат-, -ят-, -ен-): зерно, сяйво, печиво, газетярство, поле, плече, море, явище, язи- чіє, житіє, благородіє, надбання, прислів'я, підборіддя, багато- слів 'я, знаряддя, святкування, нашестя, узлісся.

Також слова із суфіксами згрубілості -ище, -исько, утворені від іменників усіх родів (крім слів на -ище, утворених від іменників жі­ночого роду): панище, сомище, дубище, окопище, коропище, голосище, чоботище; дівчисько, рибисько, хлібисько, дідисько, сніжисько, тютю­нисько, лаписько, вусисько, котисько, свекрушисько.

Примітка. Іменники на -ище, утворені від слів жіночого роду, належать до різновідмінюваних. У Н., З. і Кл. в. однини вживаєть­ся закінчення -е, типове для іменників ІІ відміни середнього роду, а в інших відмінках закінчення збігаються з парадигмою І відміни: хма­рище, хмарищі, хмарищі, хмарище, хмарищею, (у, на, по, при) хмарищі, хмарище тощо.

До ІІІ відміни відносяться іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи: кров, любов, нехворощ, шерсть, співучість, хи­трість, рум 'яність, музичність, цвіль, тюль, гавань, піч, ніч, ожеледь, паморозь, а також іменник мати, у якому при відмінюванні з'являється суфікс -ер-.

До ІУ відміни відносяться іменники середнього роду на -а, -я, що при відмінюванні набувають суфіксів -ат-, -ят-, -ен-: зайча, коліща, же­реб 'я, голуб 'я, лебедя, козля, ягня, зозуленя, онученя, ім 'я, плем 'я.

Визначення відміни іменника

Якого роду іменник?

чоловічого

жіночого

середнього

Чи в Н. в. одн. має закінчення -а?

Чи при відмінюванні приймає суфікс -ат-, -ят- або -ен-?

так

ні

так

ні

так

ні

І відміна

ІІ відміна

І відміна

ІІІ відмін.

ІУ відмін.

ІІ відміна

Іменники І та ІІ відмін поділяються на м'яку, тверду й мішану гру­пи. Іменники ІІІ та IV відмін на групи не поділяються.

Іменники І та ІІ відмін, крім слів чоловічого роду на -ар, -ир, -яр та середнього роду на -е після твердого нешиплячого приголосного, ді­ляться на групи залежно від кінцевого приголосного основи.

До твердої групи належать іменники з основою на твердий не- шиплячий: старост-а, морок-а, свобод-а, гуляк-а, донечк-а, короп, мороз, відхід, сувенір, шофер, гіпюр, елеватор, диктор, шнур, пращур, Снігур, Гуляйвітер, Кифор, Олефір, Сокур, Шандор, Тибор, Шендер, Юр, Вихор, Кушнір, шифр, велюр, дядьк-о, вікн-о, морозив-о, молок-о, хлопчиськ-о.

До мішаної групи належать іменники з основою на твердий ши­плячий: мереж-а, груш-а, порош-а, хащ-а, алич-а, морж, корч, сторож, смерч, макінтош, чардаш, аркуш, кліщ, борщ, лящ, плеч-е, лож-е, се- лищ-е, віч-е, середовищ-е, лапищ-е, ведмедищ-е, туманищ-е, гадючищ-е.

До м'якої групи відносяться іменники з основою на будь-який м'який: стайн'-а (стайня), гармоній-а (гармонія), осерд'-а (осердя), магій-а (магія), течій-а (течія), гребл'-а (гребля), зимівл'-а (зимівля), дідун'-о (дідуньо), обурен':-а (обурення), збіж':-а (збіжжя), облич':-а (обличчя), передпліч ':-а (передпліччя), міжбрівй-а (міжбрів 'я).

До м'якої групи належать також іменники середнього роду на -е з основою на нешиплячий: сонце, море, горе, поле, деревце, слівце, серце, бильце, місце, вітрильце, тому що при відмінюванні в усіх відмінках, крім називного та знахідного однини, з'являються закінчення іменників м'якої групи.

Іменники ІІ відміни чоловічого роду на -ар, -ир можуть належа­ти до твердої чи м'якої групи.

Якщо -ар, -ир постійно наголошені, то такі іменники відно­сяться до твердої групи: відвар — відвару, медовар — медовара, куховар — куховара, портсигар — портсигара, хлібодар — хлібодара, жар — жару, хозар — хозара, гектар — гектара, башкир — башкира, еліксир — еліксиру, касир — касира, дебошир — дебошира, дезертир — дезертира, сир — сиру, бомбардир — бомбардира, бригадир — бригадира, мундир — мундира, жир — жиру, пасажир — пасажира, кумир — кумира, командир — командира, а також Давосир, Титомир, Гайдар, Станимир, Судомир, Конвісар, Хар та ін.

Як виняток, до твердої групи належать також іменники: повар — повара, комар — комара, хабар — хабара, варвар — варвара, долар — долара, панцир — панцира, пластир — пластиру, кушир — куширу.

Усі інші іменники на -ар, -ир належать до м'якої групи: квітникар — квітникаря, лялькар — лялькаря, трудар — трударя, друкар — друкаря, янтар — янтарю, козир — козиря, пузир — пузиря, кобзар — кобзаря, секретар — секретаря, гончар — гончаря (але пріз­вище Гончар — Гончара належить до твердої групи), Кесар — Кесаря, Цезар — Цезаря, а також Бондар, Грабар, Коцар, Крамар, Пушкар, Гонтар, Димкар, Дудар, Золотар, Кожухар, Решетар, Сухар, Чоботар, Шинкар, Дзиґар, Жихар, Кухар, Лимар, Ситар, Слюсар, Січкар, Титар, Токар, Чубар тощо.

Як виняток, до м'якої групи належать також іменники без кін­цевих -ар, -ир: Ігор, якір, лобур, єгер, кучер (про волосся).

Іменники ІІ відміни чоловічого роду на -яр належать до мішаної або твердої групи.

До мішаної групи належать іменники на -яр (назви людей за родом їх діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: газетяр — газетяра, повістяр — повістяра, зброяр — зброяра, різьбяр — різьбяра, весляр — весляра, ковзаняр — ковзаняра, бджоляр — бджоляра, сміттяр — сміттяра, а також Дігтяр, Козяр, Шуляр, Вовняр, Мазяр, Скляр, Соляр тощо.

До твердої групи належать усі інші іменники на -яр, зокрема на­зви осіб: столяр, муляр, ювіляр, мадяр, а також футляр, екземпляр, капіляр, перпендикуляр, циркуляр, формуляр.

Іменник маляр залежно від наголосу може належати до мішаної (маляр — маляра, малярем, малярі) або твердої групи (маляр — маляра, маляром, маляри).

Найбільш показовими для іменників на -ар, -ир, -яр, що нале­жать до різних груп, є форми родового, орудного відмінків однини та називного множини (для твердої групи характерні відповідно за­кінчення                а(-у), -ом, -и; для мішаної                а, -ем, -і; для м'якої —

-я(-ю), -ем, -і).

Відмінки                  тверда група мішана група м'яка група

Р. в. однини сталевара                                 пісняра                       сопілкаря

О. в. однини сталеваром                              піснярем                     сопілкарем

Н. в. множини сталевари                             піснярі                         сопілкарі

Проте деякі іменники твердої групи, як виняток, у називному від­мінку множини мають закінчення -і: звір — звірі, комар — комарі, снігур — снігурі, хабар — хабарі.