§ 28. Творення ступенів порівняння та особливості відмінювання прикметників

магниевый скраб beletage

Прикметник — самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета й відповідає на питання: я к и й? ч и й?

Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками (скіль­ки відмінків має опорний іменник, стільки ж і прикметник, тобто 7).

За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні та присвійні.

До розряду якісних належать прикметники, що позначають озна­ки предмета, які можуть проявлятися в більшій чи меншій мірі: дорогий, довгий, цікавий, легкий, старий, тихий, синій, солодкуватий, премудрий, скупий, холодний, новий, широчезний, категоричний, важливий, м 'який.

Відносні прикметники виражають незмінні, сталі щодо міри ви­яву ознаки предмета через відношення їх до об'єктів, дій чи обставин: автобусна зупинка, туристський маршрут, земляний вал, українська мова, янтарне кольє, граматичний аналіз, дерев 'яна підлога, бабусин приїзд, нафтоперегінний завод, педагогічний університет.

Присвійні прикметники вказують на належність предмета люди­ні, рідше — тварині, відповідають на питання ч и й?: Шевченків стиль, Лесина поема, тітчина хустка, мамина вишиванка, батьківське поле, Ганнин пейзаж, Надіїн відгук, медсестрин халат, хлопчикова сорочка.

Розряд за значенням прикметників визначається лише в контек­сті, тому що одне й те ж слово може мати різні значення: заячий хвіст (присв., належить зайцеві) — заяча шапка (відн., виготовлена із ху­тра зайця) — заячий характер (якісн., боягузливий), нервова хвороба (відн.) — нервова поведінка (якісн.), театральний репертуар (відн.) — театральний жест (якісн.), малинові ягоди (відн.) — малиновий об­рій (якісн.), винниченківські твори (присв.) — Винниченківські читання (відн.), кораловий риф (відн.) — коралові уста (якісн.), ведмежий бар­ліг (присв.) — ведмежа послуга (якісн.).

Якісні прикметники утворюють вищий та найвищий ступені по­рівняння.

1.          Вищий ступінь означає, що в одному предметі є більше (мен­ше) певної якості, ніж в іншому. Проста форма вищого ступеня твориться додаванням до основи прикметника суфікса -ш- або

-іш-: дешев-ий — дешев-ш-ий, стар-ий — стар-ш-ий, багат-ий — багат-ш-ий, добр-ий — добр-іш-ий, рухлив-ий — рухлив-іш-ий, нов-ий — нов-іш-ий.

2.           При цьому відбуваються такі явища:

а)    суфікси -ок, -ек-, -к-, як правило, випадають: глибокий — глибший, далекий — дальший, широкий — ширший, тон­кий — тонший, короткий — коротший, гладкий — гладший, швидкий — швидший;

б)    кінцеві приголосні основи [г, ж, з] у сполученні із суфіксом -ш- перетворюються на [жч]: дорогий — дорожчий, низь­кий — нижчий, дужий — дужчий, важкий — важчий, близь­кий — ближчий, вузький — вужчий;

у двох прикметниках такі зміни не відбуваються: легкий — легший, довгий — довший;

в) кінцевий основи [с] + суфікс — ш- дає [шч] (літера щ): ви­сокий — вищий, товстий — товщий.

3.           Вищий ступінь може утворюватися від інших основ: добрий, хоро­ший — кращий, ліпший; гарний — кращий; поганий — гірший; ве­ликий — більший, малий — менший. Явище утворення нових форм слова від інших основ називається суплецією (суплетивізмом).

4.           Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми вищого ступеня додаванням префікса най-: най- добріший, найбагатший, найкоротший, найдовший, найвищий, найкращий. Ця форма може ускладнюватися префіксами як-, що-: щонайдобріший, якнайкращий, щонайбагатший, якнайкоротший, щонайдовший, якнайвищий.

Увага! В українській мові не допускається заміна найвищого сту­пеня порівняння формою вищого. Правильно вживати: найвищі показ­ники, а не вищі показники; найкраща студентка, а не краща студент­ка; найвища міра покарання, а не вища міра покарання; найвища ліга, а не вища ліга. Неправильно відповідно до правил української мови іме­нується установа — Вища атестаційна комісія, потрібно — Найвища атестаційна комісія.

Не вживаються також у літературній мові висловлювання типу: сама дорога людина, самий легкий білет, потрібно: найдорожча люди­на, найлегший білет.

5.           Складена форма вищого та найвищого ступенів порівняння має обмежене функціонування (уживається переважно в науковому та офіційно-діловому стилях). Вона утворюється за допомогою слів більш (менш), найбільш (найменш), які додаються до звичайної форми прикметника: більш відкритий, менш відомий — найбільш відкритий, найменш відомий.

Увага! Помилковими є утворення типу більш рішучіший, менш ви­багливіший, найбільш уважніший, найменш корисніший. Потрібно: більш рішучий, менш вибагливий, найбільш уважний, найменш корисний.

Найвищий ступінь порівняння прикметника, що передає властивос­ті живих істот, може передаватися формою прикметника вищого ступе­ня з додаванням слів за (від) усіх: кращий за всіх, активніший від усіх.

6. Не утворюють ступенів порівняння якісні прикметники:

а)    що виражають абсолютні, не порівнювані щодо міри вияву ознаки (не можуть проявлятися в більшій чи меншій мірі):

сліпий, кривий, лисий, німий, босий, голий, хворий, мертвий, живий, порожній, готовий, сивий, русий;

б)    утворені від відносних на позначення кольорів, а також назви складних кольорів та відтінків: фіалковий, бузковий, вишне­вий, шоколадний, апельсиновий, кремовий; ніжно-блакитний, темно-червоний, синьо-зелено-жовтий, світло-оранжевий, чорно-білий;

в)     які за допомогою певних префіксів і суфіксів передають або найбільшу, або найменшу міру вияву ознаки, або неповноту якості: ультрамодний, супердорогий, прехороший, всесиль­ний, надчутливий, замалий, архіважливий, здоровенний, ста­резний, довжелезний, багатющий, холоднючий, густенький, мокресенький, тонісінький, малюсінький, великуватий, си­нюватий, білявий, круглястий тощо.

Відмінювання прикметників

Прикметники за характером морфемного складу можуть мати:

а)    коротку форму з нульовим закінченням: срібен, ясен, славен, молод, повен, варт, винен, годен, готов, жив, згоден, здоров, ладен, прав, ласкав, певен, повинен, потрібен, рад, зелен, а та­кож присвійні прикметники на -ів (-їв), -ин (-їн) у Н. та З. в. одн. чоловічого роду: тітчин, Зінин, бабин, дідів, дядьків, братів;

б)        повну стягнену форму: білий, біла, біле, білі;

в)     повну нестягнену форму, що утворюється лише у формах Н. та З. в. жіночого, середнього роду та множини: високая, висо- кеє, високії; рідная, ріднеє, ріднії; веселая, веселеє, веселії; не­щасная, нещаснеє, нещаснії; широкая, широкеє, широкії; гір­кая, гіркеє, гіркії.

Повні стягнені прикметники за характером кінцевого приголосного основи поділяються на тверду та м'яку групи відмінювання. Основа прикметників твердої групи закінчується на твердий приголосний,

у Н. в. одн. вони мають закінчення -ий (нульове в присвійних коротких прикметниках на -ів(-їв), -ин(-їн) і т.д. типу матусин, Франків), -а, -е: дорогий, дорога, дороге; Петрів, Петрова, Петрове; гарячий, гаряча, гаряче; залізний, залізна, залізне; доччин, доччина, доччине; нянин, ня­нина, нянине. Короткі присвійні прикметники з нульовим закінченням у всіх формах, крім Н., З. та Кл. в., відмінюються як звичайні повні стяг­нені форми.

До м'якої групи належать прикметники з основою на м'який — пе­реважно [н'] або [й]: художній, колишній, самобутній, хатній, пізній, братній, орлій, синій, вчорашній, внутрішній, прийдешній, осінній, дов­гошиїй, довговіїй, безкраїй.

Повні нестягнені прикметники в усіх відмінках, крім Н., З. та Кл., мають такі ж форми, як відповідні повні стягнені прикметники твердої чи м'якої групи: молодая, молодеє, молодії змінюються як молода, мо­лоде, молоді; ранняя, раннєє, раннії — як рання, раннє, ранні.

Увага! Розрізняйте прикметники дружний — пов'язаний друж­бою, одностайний, який діє спільно, погоджено (дружний стрій, клас, хор, гурт) і дружній — сповнений приязні, товариський, належний дру­гові (дружній потиск, погляд; дружні зв 'язки, стосунки).

У таблиці подано буквене вираження закінчень прикметників твер­дої та м'якої груп. Варіантні закінчення в тих самих прикметниках за­значено через похилу риску.

Відмінки

Однина

Множина

чоловічий рід

середній рід

жіночий рід

тверда група

м'яка група

тверда група

м' яка група

тверда група

м' яка група

тверда група

м'яка група

Н.

-ий, -0

-ій

Р.

-ого

-ього

-ого

-ього

-ої

-ьої

-их

-іх

Д.

-ому

-ьому

-ому

-ьому

-ій

-ій

-им

-ім

З.

Н. чи

Р. в.

Н. чи

Р. в.

О.

-им

-ім

-им

-ім

-ою

-ьою

-ими

-іми

М.

-ому /-ім

-ьому /-ім

-ому /-ім

-ьому /-ім

-ій

-ій

-их

-іх

Кл.

як

у

Н.

в.

як

у

Н.

в.

Окремо виділяється група відмінювання на -лиций, що має при словозміні ознаки обох вищезазначених груп: білолиций, яснолиций, блі­долиций, круглолиций, довголиций.

Від­мінки

Однина

Множина

чоловічий рід

середній рід

жіночий рід

Н.

-ций

-це

-ця

-ці

Р.

-цього

-цього

-цьої

-цих

Д.

-цьому

-цьому

-цій

-цим

З.

як Н. чи Р. в.

-це

-цю

як Н. чи Р.

О.

-цим

-цим

-цьою

-цими

М.

-цьому/-цім

-цьому/-цім

-цій

-цих

Кл.

як

у

Н. в.

як у Н. в.

Прикметникові іменники типу будівничий, лютий (місяць), подо­рожній, відмінюються як звичайні прикметники: до будівничого, бу­дівничим; Сьогодні перше лютого й Першого лютого 2003 року; Старі правду кажуть: два хитрих мудрого не переважать (Л. Глібов); Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє (О. Довженко).

Серед прикметників незмінними є іншомовні назви кольорів: беж, маренго, бордо, електрик, хакі — та деякі інші слова: морзе, апліке, фантазі, ліберті, нетто, брутто, комільфо, масака. Частина незміню­ваних слів залежно від контексту, а точніше — синтаксичної ролі, може бути прикметниками чи іменниками: іоруба, мунда, хауса, хінді, бен- галі, палі, суахілі, комі, марі, мансі, урду, банту, пушту, майя (мови, на­родності); антука, негліже, травесті, моко, бароко, рококо, соло, мо­дерн, тет-а-тет, цірліх-манірліх, апаш.

Вправа 86

Поставте словосполучення у формі орудного відмінка однини й за­пишіть, виділивши та пояснивши закінчення.

І. Свіжа пекуча їжа, вечірня пісня, стигла смачнюча груша, вража зграя, хижа паща, торішня сажа, горюча сльоза, відомча радіомережа, сусідня дача, художня майстерня, гнітюча тиша, чужа хижа, важча за­дача, незабутня афіша, страшнюча колюча хаща, нижча діжа, схожа

вдача, справжня замша, яснолиця робоча матуся, квітуча черемша, пла­куча верба, блискуча відповідь, уранішня освітня телепередача, ближ­ня галерея, виробнича площа, небайдужа рішуча гетьманша, виборча дільниця, зловорожий хитрючий вельможа, мужича калоша, тонколиця фея, порожня траншея, ведмежа оселя, твердюча добряча огорожа, ближча легша подача, тяжча ноша, дикоростуча орхідея, довша баржа, папужа вдача, рум'янолиця балакуча теща, ледача злюча сторожа, блі­долиця розвідниця.

ІІ. Верблюжа нерішуча малеча, смагляволиця листоноша, давня іржа, швидкоминуча холоднеча, отча кутя, козача проща, сировинно-товарна біржа, неминуча втеча, ранньоквітуча пахуча ружа, хлопчача пригор­ща, видавнича справа, княжа ворожнеча, швидша хвиля, гаснуча сві­ча, заміжня дужа чукча, дужча пороша, осіння алея, пророча притча, учорашня лапша, несвіжа спаржа, дорожча горбуша, краєзнавча творча праця, мальовнича круча, кругосвітня подорож, найкраща кіноепопея, несхожа душа, жіноча ескадрилья, глибша калюжа, вища фортеця, та­ємнича ратуша, темно-синя чаша, більша кают-компанія, круглолиций перехожий, жовтогаряча пряжа, законодавча влада, цілющий жень­шень, кипуча енергія, розпорядча депеша, гожа молодиця, Біловезька Пуща, Божа Матір.

Вправа 87

У § 54 знайдіть текст «Невичерпна духовна скарбниця», випи­шіть прикметники разом з іменниками, до яких вони відносяться, ви­діліть закінчення, визначте рід, число, відмінок прикметників.

Вправа 88

Виправте помилки, допущені при творенні ступенів порівняння прикметників.

1. Найбільш гарячіші вихопили шаблі, готові на місці розправи­тися із зрадником (В. Малик). 2. У клубі кращих величають, кращим премії дають (С. Олійник). 3. Збройні сили України стають більш де- мократичнішими. 4. Доброзичлива мамина посмішка, лагідне слово — вища похвала для дитини. 5. Праця — самі кращі, самі радикальніші ліки від нудьги. 6. Після першого гола гра стала менш цікавішою. 7. Найяскравіший глечик виявився найбільш порожнім. 8. Бабусина смо­родина була більш кислуватіша, ніж наша. 9. Правий берег річки менш крутіший, ніж лівий. 10. Хмаринка, із-за якої виходило сонце, була ніж­но-рожевіша, порівняно із сусідніми. 11. Пауло Коельо — один із самих популярних письменників сучасності. 12. Злочинця засуджено до вищої міри покарання. 13. Це наш кращий студент.

©Q, — Діти! Запишіть у зошити імена найвизначніших, на вашу дум­ку, людей, — сказав учитель. Згодом він запитав: — Скільки вже ти написав, Андрійку? —Десять. Лишився ще один — воротар...