§ 29. Відмінювання числівників

магниевый скраб beletage

Числівник — самостійна частина мови, що вказує на кількість предметів або їх порядок при лічбі й відповідає на питання: с к і л ь к и? к о т р и й?

За значенням числівники поділяються на кількісні й порядкові. Кількісні числівники називають кількість предметів і відповіда­ють на питання с к і л ь к и? Вони поділяються на:

а)    власне-кількісні (називають кількість окремих предметів):

одинадцять, чотирнадцять, тисяча шістсот сорок вісім, сто двад­цять, трильйон, квадрильйон, два, тридцять сім, двісті дев 'ять;

б)    дробові (називають кількість частин предмета): півтора, півтори, півтораста (останній за значенням зараховується до дробових), дві десятих, сім дванадцятих, п'ять цілих вісімнадцять сотих;

в)     збірні (називають кількість сукупних предметів): двоє, обидва, троє, четверо, дванадцятеро, десятеро, восьмеро, вісімнадцятеро;

г)     неозначено-кількісні (указують на приблизну кількість): багато, мало, чимало, кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят, сто­надцять, кількасот, стонадцятеро, кільканадцятеро. Порядкові числівники вказують на порядок предметів при лічбі й

відповідають на питання к о т р и й? За своєю формою вони близькі до

прикметників: триста дев'ятнадцятий, сьомий, перший, третій, восьми- соттисячний, стотридцятисемимільйонний, сотий, сорок четвертий.

За будовою числівники поділяються на прості, складні та скла­дені. Прості у своєму складі мають лише один корінь: один — десять, сто, сорок, тисяча, нуль, мільйон, мільярд, обоє, двоє, троє, четверо, п 'ятеро, шестеро, семеро, восьмеро, дев 'ятеро, десятеро, двійко, трій­ко й под., неозначено-кількісні числівники: кілька, декілька, багато, не­багато, мало, чимало, немало.

Числівники, що записуються одним словом, але мають два коре­ні чи більше, називаються складними: одинадцять — дев'ятнадцять, двадцять, тридцять, п'ятдесят — дев'яносто, двісті — дев'ятсот, півтораста, кількадесят, кількадесятеро, кількасот, кільканадцять, стонадцять, обидва, обидві, одинадцятеро — дев 'ятнадцятеро, двад­цятеро, тридцятеро, двохсоттисячний, десятимільйонний, трьохсот- мільярдний, а також півтора, півтори, півтораста.

Примітка. Деякі вчені компоненти -надцять і -дцять, що входять до складу назв другого десятка, десятків (двадцять, тридцять) і не­означено-кількісних числівників (кільканадцять, стонадцять), у су­часній українській мові визначають як суфікси й відносять зазначені числівники до розряду простих. У шкільній практиці всі числівники за будовою поділяються на прості та складені. До простих зараховують ті, що записуються одним словом.

Складені числівники утворюються кількома окремими словами (два і більше): дев 'ятсот тридцять чотири, чотириста дев 'яносто вісім, ти­сяча вісімсот сорок сьомий, мільйон п 'ятсот чотирнадцять тисяч сім­сот двадцять три; дробові числівники: одна сьома, п 'ять шістнадцятих, вісім цілих п 'ятнадцять сорок третіх, сімнадцять цілих дві десяті.

Відмінювання числівників

Заслуговує на увагу питання про кількість відмінків у числівниках. Хоч у позиції кличного відмінка числівники вживаються порівняно рід­ше, ніж інші частини мови, проте це не дає підстав для заперечення се- мичленної відмінкової системи, зокрема наявності кличного відмінка.

Пор. використання кличного відмінка в іменниках, прикметниках, числівниках та прикметникових займенниках: — Дядечку, пане Маляре! Ваша ікона плаче... (Р. Скиба). Ріко висока, будь мені зелена (Р. Скиба). Дві берези, не шуміть за вікном. Десятеро малюків, сідайте мерщій на карусель. Не «вмирай», мій друже, бо поети — рідкісні пта­хи на цій землі... (В. Могилюк).