І. Дієвідмінювання

магниевый скраб beletage

Процес зміни дієслів теперішнього та майбутнього часу за осо­бами й числами називається дієвідмінюванням. Розширене розуміння цього терміна означає повну дієслівну словозміну за способами, часа­ми, особами. Протиставляється іменній словозміні за родами, числами, відмінками.

Дієслова в теперішньому та майбутньому часі доконаного виду змінюються за особами та числами. За характером особових закінчень поділяються на І та ІІ дієвідміни, окремо виділяється так звана архаїчна дієвідміна.

1. До І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини (для недоконаного виду — теперішнього часу, для доконаного виду — у простій формі майбутнього часу) мають закінчення -уть (-ють), а також першу літеру (тематичний голосний) е (є) в закінченнях 2, 3-ї особи однини та 1, 2-ї особи множини: живуть, живеш, живе, живемо, живете; відполірують, відполіруєш, відполірує, відполі­руємо, відполіруєте.

2. До ІІ дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини ма­ють закінчення -ать (-ять), а також першу букву закінчення и (ї) в усіх формах, крім 1-ї особи однини та 3-ї особи множини: ва­жать, важиш, важить, важимо, важите; стоять, стоїш, сто­їть, стоїмо, стоїте.

Дієслова І та ІІ дієвідмін мають такі закінчення:

Особа

Однина І дієвідміна

Множина І дієвідміна

Однина ІІ дієвідміна

Множина ІІ дієвідміна

1-а

(я) -у, -ю

(ми) -емо, -ємо

-у, -ю

-имо, -їмо

2-а

(ти) -еш, -єш

(ви) -ете, -єте

-иш, -їш

-ите, -їте

3-а

(він, чи вона, чи воно) е, -є

(вони) -уть, -ють

-ить, -їть

-ать, -ять

3. Окрему архаїчну дієвідміну мають дієслова: дати, їсти, вісти (у сучасній мові тільки з префіксами — відповісти, розповісти) і бути.

Особа

Одн.

дати

Множ. дати

Одн.

їсти

Множ. їсти

Однина

розповісти

Множина

розповісти

1-а

дам

дамо

їм

їмо

розповім

розповімо

2-а

даси

дасте

їси

їсте

розповіси

розповісте

3-а

дасть

дадуть

їсть

їдять

розповість

розповідять

Примітка. У 3-й особі множини дієслова на — повісти, як пра­вило, не вживаються, їх значення передається іншими словами: будуть розповідати, розповідатимуть, розкажуть; відповісти — дадуть від­повідь; доповісти — повідомлять, прозвітують тощо.

4. Від дієслова бути вживається тільки форма є, що заступає всі інші форми (інколи в поетичній мові для 1-ї та 3-ї особи одни­ни — єсть); зрідка вживаються ще архаїчні форми: для 2-ї особи однини — єси, а для 3-ї особи множини — суть. У майбутньому часі дієслово бути має закінчення І дієвідміни.

Складна та складена форми недоконаного виду майбутнього часу також змінюються за особами й числами.

1.          Дієслова складної форми майбутнього часу творяться від інфіні­тива додаванням скорочених особових форм колишнього дієслова

яти (иму...)------------ му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть, які стали

сучасними дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом:

носитиму, носитимеш, носитиме, носитимемо, носитимете, носитимуть.

2.           Складена форма майбутнього часу утворюється поєднанням осо­бових форм допоміжного дієслова бути з інфінітивом: буду носи­ти, будеш носити, буде носити, будемо носити, будете носити, будуть носити.

У минулому часі дійсного способу та в умовному способі дієсло­ва змінюються за родами й числами: креслив, креслила, креслило, крес­лили; накреслив, накреслила, накреслило, накреслили; в 'язав би, в 'язала б, в 'язало б, в 'язали б; зав 'язав би, зав 'язала б, зав 'язало б, зав 'язали б.

Уживаються в українській мові й форми давноминулого часу, які виражають дію, що тривала деякий час, але була перервана іншою дією в минулому. Такі форми творяться приєднанням до форм минулого часу даного дієслова відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: грав був, грала була, грало було, грали були.

У наказовому способі дієслова змінюються за особами й числами.

1.          При цьому 1-а особа однини не утворюється, а 3-я особа однини та множини утворюється за допомогою часток хай, нехай, які до­даються до форм 3-ї особи однини та множини дієслів теперіш­нього (недоконаний вид) чи простої форми майбутнього часу (доконаний вид): хай трудиться, нехай відпочинуть.

2.           Спеціальні форми наказового способу творяться в 2-й особі одни­ни за допомогою закінчення -и чи нульового: твори, лети, проси, веди; лікуй, порадь, стань, ляж; 1-а особа множини має закінчен­ня -імо (-ім), -мо: творімо (творім), летімо (летім), просімо (про­сім), ведімо (ведім); лікуймо, порадьмо, станьмо, ляжмо; 2-а особа множини характеризується закінченнями -іть, -те: творіть, ле­тіть, просіть, ведіть; лікуйте, порадьте, станьте, ляжте.

3.           Закінчення з першим голосним (-и, -імо (-ім), -іть) бувають:

а)        під наголосом: тремти, тремтімо (тремтім), тремтіть;

б)    у дієсловах з наголошеним префіксом ви-: витри, витрімо (витрім), витріть;

в)     у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: збагнути — збагни, збагнімо (збагнім), збагніть;

г)     у дієсловах з основою на -р, -л після приголосного: закресли, закреслімо (закреслім), закресліть.

4.           В інших випадках уживаються закінчення -0, -мо, -те:

а)        після голосних: ріж, ріжмо, ріжте;

б)        після букв б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: повір, повірмо, повірте;

в)     після букв д, т, з, с, л, н, які позначають м'які звуки: глянь, гляньмо, гляньте.

5.           Від дієслова їсти форми наказового способу такі: їж, їжмо, їжте.

6.           Для дієслів доповісти, розповісти звичайно вживаються форми: доповідай (від доповідати), розповідай (від розповідати). Примітка. Під впливом російської мови, у якій немає спеціально­го морфологічного засобу для вираження наказовості-спонукальності (пор.: изберем лучших, будем вежливьі), зведено до мінімуму вживання форм наказового способу 1-ї особи множини із закінченням -імо в за­кликах: захистимо природу — потрібно захистімо природу, оберемо кращих до Верховної Ради — потрібно оберімо найкращих до Верховної Ради, будемо ввічливими — потрібно будьмо ввічливими.

Варто також уникати надмірного вживання спонукальних кон­струкцій типу давайте заспіваємо, давайте підемо — краще заспівай­мо, ходім(о).

Увага! Не всі дієслова мають повний набір граматичних форм. Так звану неповну парадигму (тобто утворюють лише деякі окремі форми) мають:

а) дієслова, що позначають явища природи, стан людини, уявлення про долю, міру наявності чогось; вони утворюють форми 3-ї осо­би однини теперішнього та майбутнього часу, а також середнього роду однини минулого часу: завіває — завівало, стуманіє —

стуманіло, дозволяється — дозволялося, щастить — щастило, бракує — бракувало, лихоманить — лихоманило, не вистачає — не вистачало;

б)    дієслова, що позначають дії або стани тварин у прямому значенні, не можуть мати форм 1-ї особи однини та множини: іржати, гав­кати, нявкати, щенитися, мохнатіти, доїтися, ягнитися, му­кати, хрюкати;

в)     префіксальні дієслова з розподільним значенням, що вживаються тільки в множині, не утворюють особових і родових форм од­нини: понаходити, потруїтися, поприїздити, пострашитися, по­томитися, посхоплюватися, порозбігатися, повгріватися; до цієї групи відносяться дієслова із значенням масової дії, але не в спо­лученні із збірними іменниками: з 'юрмитися, гуртуватися, ро­зійтися, товпитися, кучкуватися;

г)     дієслова, які в прямому лексичному значенні вказують на про­цеси, дії, характерні для живої й неживої природи, хімічні реакції тощо, утворюють лише 3-ю особу однини та множини: окислюва­тися, витлівати, націджуватися, вистоятися, квітнути, розтя­гуватися, вимолотися, колоситися, розпушитися, абсорбуватися, духмяніти, вивітрюватися;

ґ) незначна кількість дієслів у прямому значенні утворює форми 3-ї особи множини теперішнього й майбутнього часу та родові фор­ми множини минулого часу: сплестися, тужавіти, порозбивати­ся, похолонути.