ІІ. Визначення дієвідміни дієслова

магниевый скраб beletage

Якщо за особовими закінченнями (І, п. 1, 2) важко визначити ді­євідміну дієслова, то її визначають за неозначеною формою дієслова.

1. Якщо основа інфінітива закінчується на суфікси -и-, -і- (-ї-) чи -а- після шиплячого і цей суфікс в 1-й особі однини та в 3-й особі множини випадає, то дієслово належить до ІІ дієвідміни. Практично для перевірки можна ставити дієслово лише в 1-й особі однини. Наприклад: бачити — я бачу, суфікс -и- ви­падає, отже, дієслово належить до ІІ дієвідміни: бачиш, бачать;

муркотіти — муркочу: муркотиш, муркотять; гоїти — гою: гоїш, гоять; кричати — кричу: кричиш, кричать.

2.           Якщо в дієсловах такі суфікси не випадають або їх немає, то ді­єслова належать до І дієвідміни: радіти — радію: радієш, ра­діють; біліти — білію: білієш, біліють; бажати — бажаю: ба­жаєш, бажають; сіяти, полоти, кинути, будувати, пасти, буль­котати, терти тощо.

3.           У дієсловах жити, лити, крити, мити, чути, шити, жати, по­чати -и- та -а               не суфікси (ці літери входять до кореня), тому

перераховані дієслова також належать до І дієвідміни.

Із цього правила є винятки:

а)    дієслова хотіти, сопіти, ревіти, іржати (хоч у них суфікси -і-, -а- випадають) належать до І дієвідміни;

б)    дієслова бігти, боятися, стояти, спати належать до ІІ ді­євідміни;

в)     дієслово сукати може утворювати форми І (сукаєш, сука­ють) та ІІ (сучиш, сучать) дієвідмін.

4.           Іноді дієслова, подібні за звучанням та однакові чи близькі за зна­ченням, залежно від характеру основ можуть належати до різних дієвідмін: гуркотати — гуркочеш, гуркочуть і гуркотіти — гур­котиш, гуркотять; слати — стелеш, стелють і стелити — стелиш, стелять; хропти — хропеш, хропуть і хропіти — хропиш, хроплять; бурмотати — бурмочеш, бурмочуть і бур­мотіти — бурмотиш, бурмотять; волокти — волочеш, воло­чуть і волочити — волочиш, волочать; свистати — свищеш, свищуть і свистіти — свистиш, свистять; рости — ростеш, ростуть і ростити — ростиш, ростять та інші.

Вправа 102

І. Випишіть дієслова у дві колонки за дієвідмінами, поясніть, яким способом Ви їх визначали; утворіть форми 2-ї особи однини та 3-ї осо­би множини.

Нити, варити, волочити, вивітрюватися, брязкотіти, доїти, летіти, вити (гніздо), вити (вовком), лити, свистіти, цокотіти, ревіти, вертіти, стояти, жовтіти, кувати, полоти, дати, хотіти, мостити, бігти, заважати,

полоскати, ростити, їсти, садити, брязкотати, боронити, труїти, гуртува­тися, ловити, рвати, морочитися, ламати, розгніжджуватися, колихати, водити, напружуватися, свистати, спати, спростити, лазити, бити, сла­ти (лист), слати (ковдру), розповісти, пекти, гніватися, колисати, бур­мотіти, мекати, сукати, товпитися, стелити, іржати, волокти, гоїти, со­піти, боятися, їздити, завадити, ломити, розгніздитися, узятися, котити, качати, морозити, заморожувати, сипати, міркувати, розвиднятися.

ІІ. Із поданих дієслів виберіть одне доконаного й одне недоконаного виду, поставте кожне з них у всіх можливих категоріях способу, часу, числа, особи та роду.

Вправа 103

I.             Від поданих у 102-й вправі дієслів утворіть усі можливі форми наказового та умовного способу. Зверніть увагу на особливості їх тво­рення.

II.           Від цих же дієслів утворіть форму 3-ї особи однини. Поясніть уживання закінчень. Які типові помилки характерні для цих форм?

III.        Випишіть дієслова, які мають неповні парадигми, уживаючись у прямому значенні. Укажіть причини такого явища, подайте всі мож­ливі форми цих дієслів.

Вправа104

Перепишіть речення, вставляючи пропущені букви. Обґрунтуйте свій вибір за допомогою правил.

І. 1. Найкращий зв'язок з космічним кораблем здійсню... ться тоді, коли Сонце, Земля і корабель знаходиться на одній прямій (Із жур­налу). 2. Нічого в світі не чин. ться без причини (М. Кропивницький). 3. Діло сяк-так волоч.ться, та покинути не хоч.ться (Народна твор­чість). 4. На південному сході африканської Кенії в супроводі оглушли­вого грому величезні блискавки проор.ть небо в середньому 210 ра­зів на рік (За Г. Скарлато). 5. Часом лютий змилу.ться, що людина роздягн.ться, але часом такий гострий, що замерзн.ш аж до кос - тей (Народна творчість). 6. Спитай себе крізь вицвілі часи: Ти хоч.ш бути, як нащадки сі? (П. Селецький). 7. Чудесні дива ход...ть по морях І ман. ..ть нас, і заклика.ть ніжно. Та що нам їхній бунтівливий стяг, Коли не стяг це нашої вітчизни! (Ю. Яновський). 8. Народ не тільки ко­ристуються готовими зразками прислів'їв, які одержав у спадщину від попередніх поколінь, а й рясно твор.ть нові (М. Пазяк). 9. Як ти смут.шся, вороги тіш.ться (Народна творчість). 10. Тільки один Чіпка не лягає: ход... ть, нуд . ться, кара. ться... (Панас Мирний).

II.          1. Вимірювання віку гірських порід провад.ться методом «ра­діоактивного годинника» — залежно від вмісту продуктів радіоак­тивного розпаду в мінералах (Г. Скарлато). 2. Як собі постел.ш, так і спатим.ш, як посі.ш, так і жатим. ш (Народна творчість). 3. Хоч. ться знати, куди падає сонце, кортить дійти рівним степом до краю землі й заглянути у прірву, де вже чимало назбиралося погаслих сонць.(Ю. Яновський). 4. Не насуш.ш насіння — посуш.ш голо­ву (Народна творчість). 5. В арабських країнах пригощання гостя ка­вою — стародавня традиція, а кава вважа. ться національним напоєм (Г. Скарлато). 6. Нам зорі на двох не діл. ться. Земля нам на двох не діл. ться — сарматський простір єдин (П. Селецький). 7. Як колесо лама. ться, мужик ума набира.ться (Народна творчість). 8. Там роз­простор.ться думка, мов дух чебрецю (Т. Журба). 9. Ростим.ться билиною у лузі, Зітхатим.ться вітром у полях. Гадатим.ться в ра­дості і в тузі — Та де ж він, де, мій призабутий шлях? (Т. Андрушко). 10. Здійма.ться над берегом Сули, Хот. ..ть воскреснути іржаві стіни, Та губл.ться дороги, що лягли Через усі століття України (Л. Лиман).

III.        1. Стріча. ться на стрітення зима з літом, побор.ться, кому йти наперед, кому вертатися назад. 2. Роби, роби, то й матим. ш, по­сій жито, то й жатим. ш. 3. Де оком не доглян.ш, там калиткою до­плат. ш. 4. Коли стел. ться доріжка, козакові не до ліжка. 5. Тихо їд.ш — біду дожен.ш, швидко їд.ш — на біду наскоч.ш. 6. Що буде, те й буде, ми все перебуд.м. 7. Як руки скро.ть, так спин­ка знос.ть. 8. Поки сірому скрут.ться, то куцому змел.ться. 9. Не кле.ться робота у нашого Федота. 10. Від сердитої жінки постарі.ш, а від доброї помолоді.ш (Народна творчість).

IV.        1. Де мел...ть, там розсипають. 2. Там ліниво працю...ться, де пожитку не чу.ться. 3. Не хвалися, як почина.ш, а хвалися, як закінч. ш. 4. Швидко пісня співа.ться, та не швидко склада.ться. 5. Гарна дівчина швидше сподоба.ться всім, ніж одному. 6. Бач.ть очі ревниві дальше, ніж орлині. 7. Весною розумний жен.ться, а дур­на заміж іде, восени дурний жен.ться, а розумна заміж іде. 8. Коли батько рибалка, то й діти у воду дивл.ться. 9. Мала дитина — не висп.шся, більша дитина — не наїс.шся, велика дитина — не одягн. ..шся. 10. На молодості, як на білім папері, що хочеш, те й за- пиш... ш (Народна творчість).

V.           1. Як батька покин... ш, то й сам загин. ш. 2. Материна любов ні­коли не зміню. ться. 3. Яблуко від яблуні далеко не одкот.ться, а як одкот.ться, то хвостиком оберн. ться. 4. Вразливе слово від дітей — гірше за болячку, бо не го.ться. 5. Життя люб.ть того, хто за нього бор.ться, а нищ.ть того, хто йому підда.ться. 6. Розкіш твор.ть біль: як приход.ть — смакує, як виход.ть — катує. 7. Більше за- бува.ться, як пам'ята.ться. 8. На пам'ять свою скарж.ться кожен, а на розум ніхто. 9. Несмілого від невмілого не розпізна.ш. 10. Від те­плого слова і лід розмерза. ться (Народна творчість).

VI.        1. Чоловік довіда.ться тоді, як мало він знає, коли дитина його запитає. 2. Без знання і постоли не поши. ш. 3. Де слова з ділом роз- ход.ться, там непорядки вод. ться. 4. Удар забува.ться, а сло­во пам'ята.ться. 5. Холодним словом серце не запал.ш. 6. Як з ка­меня води не витисн.ш, так від нього не почу.ш доброго слова. 7. Не завжди говори, що зна.ш, а завжди знай, що говор.ш. 8. Хто своєї мови цура.ться, хай сам себе стида.ться. 9. Тисячу раз по- жалі.ш, що сказав, а раз, що змовчав. 10. Дружба род.ться в біді, а гарту. ться в труді (Народна творчість).

Вправа 105

Виправте помилки у вживанні дієслівних форм. І. 1. Про підсумки атестації члени комісії нехай доповідять на педраді. 2. Я не кажу (від кадити) фіміам перед владою. 3. Давайте

помандруємо неповторними кримськими туристськими маршрутами. 4. Я не ходю второваними стежками, а намагаюся шукати нових шля­хів. 5. Студенти обов'язково розповідять про неймовірні пригоди, які сталися під час археологічних розкопок. 6. Будемо допитливими в прагненні відкрити таємниці нашої планети, у розв'язанні загадок стародавніх цивілізацій. 7. Возю, косю, садю, їздю — усе роблю, за все болію. 8. Давайте відсвяткуємо 9 листопада — День української писемності та мови. 9. Вітер з травами говоре, верби низько хиле.

10.       Я вибачаюсь, мамо, моя голубко сива!

11.                   1. Влітку поступатиму в Київський національний університет. 2. Не мішало б ще раз повторити вивчені правила. 3. Чи підписався ти на часопис «Дивослово»? 4. Деякі вчені рахують, що 30 червня 1908 року в глушині Східносибірської тайги в басейні Підкам'яної Тунгуски вибухнуло гігантське небесне тіло — чи метеорит, чи ко­мета. 5. Давайте поміркуємо над безліччю дивовижних і незвичайних речей, які дарує нам природа. 6. Редакція приносить свої вибачення за публікацію неперевіреної інформації. 7. Нарешті приступили до обговорення доповіді. 8. Рахуйтеся з думкою своїх батьків. 9. Комісія намітила низку заходів щодо впровадження української мови у сферу ділового спілкування. 10. Давайте співставимо успішність студентів на першому та другому курсах.

©О, Учитель:

—      Ярославе, постав у наказовому способі дієслово «мовчати».

—      Ша!

§ 34. Дієприкметник і форми на -но, -то

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, що виражає озна­ку предмета за дією. Дієприкметник поєднує ознаки прикметника (змі­нюється за родами, числами, відмінками, як прикметники твердої групи) та дієслова (йому властиві категорії стану, виду й часу).

Час

Активний стан

Пасивний стан

теперішній

недоконаний вид: -ач(ий) (-яч(ий)), -уч(ий) (-юч(ий))

від основи тепер. часу

дрижачий, правлячий, організуючий

 

минулий

доконаний вид

-л(ий)

від основи інфінітива

пожовклий, змарнілий

доконаний і недоконаний вид -н(ий), -ен(ий) (-єн(ий)), -т(ий)

від основи інфінітива

даний, пошкоджений, скоєний, перекинутий

Дієприкметники пасивного стану минулого часу мають такі осо­бливості творення:

а)    від односкладових дієслівних основ на -и, -і, -у, -я (після шипля­чого -а), -ер творяться дієприкметники на -т(ий): звити — зви­тий, нагріти — нагрітий, забути — забутий, зняти — знятий, віджати — віджатий, обдерти — обдертий;

б)    дублетні форми на -т(ий) і -ен(ий) утворюються від дієслів із су­фіксом -ну- та з інфінітивними основами на -оро-, -оло-: по­вернути — повернутий і повернений, розгорнути — розгорнутий і розгорнений, пороти — поротий і порений, від дієслова мо­лоти — молотий і мелений;

в)     якщо основа інфінітива закінчується на -и чи -ї, то ці літери при творенні дієприкметників змінюються на -е, -є: позначи­ти — позначений, покроїти — покроєний, посолити — посолений, потруїти — потруєний;

г)     якщо основа інфінітива кінчається на -а, то дієприкметники творяться за допомогою суфікса -н-: сказати — сказаний, зруба­ти — зрубаний, покарати — покараний, дати — даний;

ґ) від інфінітивної основи на приголосний дієприкметники творяться за допомогою суфікса -ен-: відвезти — відвезений, роз­вести — розведений, запрягти — запряжений;

д)    при творенні пасивних дієприкметників за допомогою суфікса -ен- відбувається чергування приголосних: перемогти — перемо­жений, возити — вожений, пекти — печений, носити — ношений, збудити — збуджений, виїздити — виїжджений, вимостити — вимощений;

е)       при творенні пасивних дієприкметників від основи інфінітива на -ува (-юва) наголошені у, ю змінюються на о: зруйнувати — зруй­нований, поновлювати — поновлений, зважувати — зважений, зморюватися — зморений, відновлюватися — відновлений. Активні дієприкметники минулого часу на -ший, -вший в укра­їнській мові майже не збереглися. Є тільки поодинокі винятки, заміне­ні в сучасній мові стилістично прийнятними дублетами: бувший (нор­мативне — колишній), перемігший (нормативні — здобувати пере­могу, переможець, переможний), зігрівший (нормативні — здатний зігріти, зігрівальний), здолавший (нормативні — здатний здолати; той, що здолав).

У сучасній українській мові активні дієприкметники теперішнього часу (відповідаючий) маловживані, їх варто уникати: коригувальний за­мість коригуючий, копіювальний замість копіюючий, інтегрувальний за­мість інтегруючий.

Російські форми (причастия за походженням) із суфіксами -ущ- (-ющ), -ш-, -вш-, -м- в українській мові передаються різними спосо­бами:

а)    підрядними означальними реченнями із сполучними словами —

що, який, яка, яке, які: организующий дело — який організовує справу, адаптирующийся — який адаптується, бьющий в гла- за — що впадає в око, благоденствующий — що раює, вьполняе- мьій — який виконується;

б)    дієприкметниковими чи прикметниковими зворотами: одухотво- ряющий — покликаний надихнути, удивляющий — здатний зди­вувати (звиклий дивувати), строящий — зайнятий будовою, аплодирующий — охочий плескати (щедрий на оплески), берегу- щий — звиклий (покликаний) берегти;

в)     описовими зворотами: исполняющий обязанности — виконавець обов 'язків, пишущий ^ти страницьі — автор цих рядків, баль- замирующий раствор — розчин для бальзамування, впадающий в детство — на порозі здитиніння, впадающий в нищету — на по­розі зубожіння, вправляющий очки — мастак забивати баки;

г)     пасивними дієприкметниками: нижеподписавшийся — нижчепід­писаний, базирующийся — базований, опекаемьй — опікуваний, соблюдаемьй — дотримуваний, перечитьіваемьій — перечиту­ваний, переписьіваемьій — переписуваний, беспокоящийся — за­непокоєний, вьіходящий из-под пера — писаний, вьшедший из берегов — розлитий, поникший — похнюплений, повьшающий- ся — підвищуваний, распьіляемьій — розпорошуваний, прикальїва- емьій — пришпилюваний;

ґ) активними дієприкметниками із суфіксом -л-: ожесточивший- ся — озлілий, наболевший вопрос — наболіле питання, висевший в воздухе — повислий у повітрі, привьікший — звиклий, осунувший­ся — змарнілий;

д)    прикметниками: ревущий — ревучий, цветущий — квітучий, вь - шестоящий орган — вищий орган, текущий счет — поточний рахунок, убаюкивающий звук — колисковий звук, амортизирую- щий — амортизаційний, анестезирующий — знеболювальний;

е)     дієприслівниками: бьющий в набат — б'ючи на сполох, впадаю- щий в немилость — втрачаючи прихильність, вьшедший из тер- пения — втративши терпець, держащийся зубами — ухопившись зубами, заключающий в обьятия — обіймаючи;

є) дієсловами в дійсному способі: стояло колеблющееся зарево — коливалася заграва;

ж)    іменниками: заведующий — завідувач, баллотирующийся — кан­дидат, бастующий — страйкар, бегущий от погони — утікач, безобразничающий — бешкетник, шибеник, классифицирую- щий — класифікатор, одухотворявший — натхненник.

Добрим помічником під час перекладу з російської зазначених ді­єслівних форм стане « Російсько-український словник складної лексики»

Святослава Караванського (Київ, 1998). Це одна з небагатьох лексико­графічних праць, де наводяться українські відповідники російських ді­єприкметників, варто лише зважати на те, що словник видано в автор­ській редакції за правописом 1929 року.

У дієприкметниках завжди пишеться одна буква н, не плутати з прикметниками: здійснений, нездоланий, незлічений, але: здійсненний, нездоланний, незліченний.

Досить часто дієприкметники переходять у прикметники, це буває:

а)    якщо в реченні дієприкметники не мають залежних слів і викону­ють функції узгодженого означення: погашена свічка (прикмет­ник) — погашена вітром свічка; свічка погашена (дієприкметник, бо в І варіанті є залежне слово, а в ІІ — уживається в ролі при­судка), відведена загроза, посивілі ветерани, покинута оселя;

б)    якщо дієприкметники втрачають дієслівні суфікси: блискаючий, переможений, зіпрілий, підписаний — дієприкметники, а блис­кучий, переможний, прілий, підписний — прикметники;

в)     іноді прикметники та дієприкметники розрізняються наголосом: печена картопля, варена страва, товчений гарбуз, копчене сало (прикметники з наголошеним суфіксом) і печена в жару карто­пля, варена в горщику страва, гарбуз товчений, сало копчене (діє­прикметники з наголосом на корені).

Крім цього, дієприкметники переходять в іменники (субстанти­вуються): Ти прочитай нам що-небудь з ненаписаного (П. Загребельний). Ах, зелені мої сни за далеким невимовним (М. Хвильовий). Група при­їжджих зупинилася на пагорбі (О. Довженко).

Увага! У сучасній українській мові краще вживати: завідувач ка­федри, лабораторії, клубу, ферми, кадрів, бібліотеки, тобто сполучен­ня віддієслівного іменника із залежним словом у родовому відмінку, або абревіатури: завкафедри, завлабораторії, завклубу, завферми, зав­кадрів, завбібліотеки — замість сполучення субстантивованого діє­прикметника із залежним іменником у формі орудного відмінка типу

завідуючий кафедрою, лабораторією, клубом, фермою, кадрами,

бібліотекою (завкафедрою, завлабораторією, завклубом, завфермою, завкадрами, завбібліотекою) та інші.

Безособові форми дієслова на -но, -то творяться від пасивних ді­єприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о: втрачений — втрачено, відзначений — відзначено, покинутий — покинуто, відзня­тий — відзнято. Ці форми незмінювані, уживаються в безособових ре­ченнях у ролі головного члена. За значенням виражають недавно ми­нулу дію. Якщо йдеться про майбутню дію, то вживається допоміжне дієслово буде, а якщо про давно закінчену — то було: Незабаром буде створено обласну Книгу пам 'яті. Алеї старого парку було посипано жовтим піском.

Вправа 106

Від поданих дієслів утворіть усі можливі форми дієприкметників. Поясніть, чому саме такі форми утворюються.

Принести, прорости, котити, з'їсти, нападати, почорніти, радити, продати, плести, пропустити, запрягати, замерзнути, мазати, атакувати, виступати, помережити, позеленіти, шити, командувати, погаснути, пра­вити, присвятити, змарніти, напоїти, нагромадити, купувати, вертіти.

Вправа107

I.            Перепишіть речення, визначте дієприкметники, указавши їх граматичні ознаки та синтаксичну роль. Поясніть правопис дієприк­метників.

II.         Перебудуйте речення, які можливо, на безособові з головним чле­ном — незмінюваною формою дієслова на -но, -то.

І. 1. Русяву голівку прикривав старенький картузик з одірваним ко­зирком (М. Коцюбинський). 2. Дбайливо политі і старанно підстрижені квіти красувалися серед в'янучих трав (В. Собко). 3. Поміж прибулими швидко зав'язались знайомства (В. Козаченко). 4. У партизанській лі­совій оселі на пережовклій стоптаній траві лежав я, вкритий листям пур­пуровим (П. Воронько). 5. Майдани пахли розпареними бур'янами, го­роди буяли зеленою городиною (С. Васильченко). 6. Всі обступили ще хлипаючого Степана і почали його розпитувати (І. Франко). 7. Натру­джене болістю серце забажало відпочинку (Панас Мирний). 8. Розігнута врешті спина, пущена вільно рука, ще злегка тремтяча од цілоденного напруження (М. Коцюбинський). 9. Вербові кілки, густо повтикані в зем­лю, стали високими вербами (І. Нечуй-Левицький). 10. Найчастіше мене вчили приказками: «покірливе телятко дві матки ссе; не все перескакуй, а інде й лізь; береженого й Бог береже.» (О. Чорногуз).

II.          1. Соняшники вже порізані, повимолочені дрючком або качалкою, і насіння зібране в мішок (Є. Гуцало). 2. Злизувані кривавим полум'ям стріхи тріщали і обвалювалися (І. Франко). 3. Вікно відчинене, і пахне нічна матіола (О. Донченко). 4. Село, зачароване зоряним небом, синіє розкиданими хатками (М. Стельмах). 5. Сказаного й сокирою не виру­баєш (Народна творчість). 6. Причаїлися гори, заворожені красою ніко­ли не бачених степів (О. Гончар). 7. Прийшов непроханий — підеш не- дякуваний (Народна творчість). 8. Ніч згори була накрита великим тем­ним решетом, геть чисто подірявленим зірками (Є. Гуцало). 9. Почало з'являтися на столі і печене, і варене, і смажене, і парене (М. Стель­мах). 10. Підлога потрушена травою, піч розмальована півнями, стіл накритий вишитою скатертиною (О. Гончар).

III.       1. На землі і в повітрі білів сніг та манячили цупкі, замерзлі стов­бури дерев, закурених снігом (М. Коцюбинський). 2. Командуючий Чорноморським флотом поздоровив ескадру з перемогою (В. Кучер).

3.   Молоді осики були окутані прозоро-жовтим туманом (Є. Гуцало).

4.  Вони ледве вилізли з глибокого провалля і опинилися на спаленій сонцем сірій полонині (М. Коцюбинський). 5. Родючий дух землі заби­вав ніздрі (Є. Гуцало). 6. До школи підходили хлопці — засмалені, сму­гляві, з полупленим видом, з чорними, потрісканими од літньої пра­ці руками (С. Васильченко). 7. Опале листя струмувало прогірклою за­тхлістю, нагадувало про осінь (Є. Гуцало). 8. З жалібним стогоном геп­нула додолу підтята монгольськими сокирами прастара липа (І. Фран­ко). 9. Сирого не їм, печеного не хочу, вареного терпіти не можу (На­родна творчість). 10. Прилавок був обладнаний у мурованій хаті з дво­ма вікнами, заґратованими іржавим залізом (Є. Гуцало).

Вправа 108

Перекладіть українською мовою подані словосполучення (запишіть усі можливі варіанти). У важких випадках скористайтеся «Російсько- українським словником складної лексики» Святослава Караванського. Із шістьома словосполученнями складіть речення.

Атакующий отряд, бдящая стража, благоприятствующие обстоя- тельства, приводимьій в действие, блещущий талантами, владеющий имуществом, владеющий язиками, владеющий пером, владеющий ору- жием, вкуснейшая пицца, ^вакуируеммй госпиталь, воспринимающий все всерьез, восстанавлюющий зрение, виписивающий по почте, вьіни- мающий душу, желающий добра, жестикулирующий во время занятия, замедляющий ход, играющий большую игру, распускаемий полувер, идти на руководящую работу, идущие в церковь, кипящая вода, кла- дущий на музику, любящий филологию, молящий о помощи, устрем- лявший взгляд, тянувшийся вверх, малознавший ребенок, логически мьіслящий, приближающий к пониманию, пресмикающийся перед на­чальством, предвещавший погоду, погрязший в невежестве.

Вправа109

Перекладіть речення українською мовою, поясніть вибір україн­ських відповідників до російських дієприкметників (причастий).

1. Из припудренной утренним инеем хвои висунулась длинная бурая морда, увенчанная ветвистими рогами (Б. Полевой). 2. Парнишка, под- талкиваемий сзади, приблизился к крильцу (О. Фадеев). 3. Пилающие бревна стали падать (А. Пушкин). 4. Вся музика, наполнявшая день, ути­хала и сменялась другою (Н. Гоголь). 5. На правах большого и самого умного Гриша забрал себе решающий голос (А. Чехов). 6. Передо мною тянулось ночною бурею взволнованное море, и однообразний шум его, подобний ропоту засипающего города, напомнил мне старие годи (М. Лермонтов). 7. В течение нескольких секунд растерявшиеся люди и лошади, вздимавшиеся на диби, бились на одном месте (О. Фадеев). 8. Успокоившиеся деревья бесшумно и покорно роняли желтие лис- тья (А. Куприн). 9. Отважен бил пловец, решившийся в такую ночь пуститься через пролив на расстояние двадцати верст, и важна долж- на бьіть причина, его к тому побудившая (М. Лермонтов). 10. Они при­скакали к небольшой речке, впадающей в Днепр (Н. Гоголь).

©& Іванко приходить зі школи переляканий і каже:

—                   Тату, мамо, я думаю, сьогодні Вам не треба дивитися мій що­денник.

Мама хапається за серце, тато за ремінь, відкривають щоден­ник, а там — 12 балів. Батьки непритомніють. Іванко (сумно):

—                  Ось цього я й боявся...